Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.01.2026 року у справі №990/446/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року

м. Київ

справа № 990/446/25

провадження № 11-394заі25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачки Стрелець Т. Г.,

суддів БанаськаО.О.,Білоконь О. В., Воробйової І. А., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Ткача І. В., Шевцової Н. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року (судді Бучик А. Ю., Гриців М. І., Рибачук А. І., Стародуб О. П., Тацій Л. В.) у справі № 990/446/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст позовних вимог

1. 26 вересня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, скаржниця) звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Касаційний адміністративний суд) з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія, відповідач), у якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 20 травня 2025 року № 34/ас-25 про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 у межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), яким її визнано такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критеріями особистої та соціальної компетентності;

- зобов`язати ВККС України повторно розглянути питання щодо підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона бере участь в оголошеному рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року конкурсі на заняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах. Успішно подолала 3 етапи кваліфікаційних іспитів, а саме: тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду, тестування когнітивних здібностей та виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду (складання кваліфікаційного іспиту). Рішенням Комісії від 12 травня 2025 року № 17/ас-25 встановлено результати спеціальної перевірки стосовно неї. 20 травня 2025 року Комісією у складі Першої палати проведено співбесіду з нею, досліджено матеріали досьє, зокрема висновки Громадської ради доброчесності, усні та письмові пояснення кандидата на посаду судді, загальновідому та загальнодоступну інформацію стосовно кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали. За результатом цього прийнято оскаржуване рішення, яким її визнано такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критеріями особистої та соціальної компетентності.

ОСОБА_1 не погоджується з правомірністю зазначеного рішення, вважає його протиправним, необґрунтованим і невмотивованим, що в свою чергу, на її думку, є підставою для його скасування.

3. Також до позовної заяви ОСОБА_1 додала заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказала, що електронну копію оскаржуваного рішення від 20 травня 2025 року вона отримала через Електронний кабінет судді 03 липня 2025 року.

Проте вважає, що мала змогу ознайомитися з повним текстом рішення Комісії лише 16 вересня 2025 року, після того як отримала належним чином засвідчену його паперову копію, що підтверджується супровідним листом від 16 вересня 2025 року № Ц-8110/25 та відміткою на копії самого рішення.

Причинами пропуску строку на звернення до суду ОСОБА_1 зазначає понаднормове навантаження на неї як на суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду. У свою чергу зауважила, що правовий статус і обов`язки судді зобов`язують її віддавати пріоритет професійній діяльності та здійсненню правосуддя перед будь-якої іншою діяльністю, у тому числі щодо захисту своїх прав та законних інтересів.

Позивачка також указує, що територіальне наближення міста Дніпра до місця активних бойових дій, загроза та обстріли міста, пов`язана з цим велика кількість повітряних тривог були додатковим фактором зменшення кількості часу на плідну діяльність, що в умовах зазначеного вище пріоритету здійснення правосуддя також створювало додаткові об`єктивні, на її думку, перешкоди для звернення до суду у місячний строк.

Крім того, ОСОБА_1 зауважила, що навесні 2025 року стан здоров`я її батька погіршився, що призвело до його стаціонарного лікування в травні та липні 2025 року і необхідності її особистого постійного догляду за ним - як під час стаціонарного лікування, так і поза ним.

Наведені обставини позивачка вважає поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом, які є достатніми для його поновлення.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

4. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 30 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав позивачці десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення встановленого судом недоліку шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням інших підстав пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

Приймаючи вказану ухвалу,Касаційний адміністративний суд виходив з того, що частиною восьмою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено місячний строк для оскарження зазначеного вище рішення ВККС України.

Зі змісту рішення ВККС України від 20 травня 2025 року вбачається, що позивачка брала участь у засіданні Комісії, під час якого його було прийнято. Тому, на думку колегії суддів першої інстанції, цього ж дня їй стали відомі висновки Комісії, прийняті за результатами проведеного засідання. Саме ж рішення опубліковано на офіційному вебсайті Комісії, і доступ до нього є вільним. Копія такого рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, лише за відповідним зверненням такої особи.

Враховуючи наведені обставини та дату звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, колегія суддів дійшла висновку, що позивачка пропустила встановлений законом місячний строк на звернення до суду.

Перевіривши наведені позивачкою в заяві про поновлення строку звернення до судуобставини, Касаційний адміністративний суд не встановив таких, що є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивачки та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами. Дійшовши висновку, що пропуск вказаного строку обумовлений, виключно пасивною поведінкою позивачки. Тому, такі обставини не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та його поновлення.

5. Ухвалою Касаційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачці.

Мотивами прийняття цієї ухвали була та обставина, що в межах установленого судом строку на усунення недоліків позовної заяви позивачка не виконала вимог ухвали Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, а саме не надала заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин пропуску такого строку.

Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

6. ОСОБА_1 не погодилася з ухвалою Касаційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року, подала до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

7. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, Касаційний адміністративний суд не в повній мірі встановив обставини, які мають значення для вирішення справи, надав неправильну оцінку доказам, що призвело до порушення норм процесуального права.

Так, позивачка зауважила, що Касаційний адміністративний суд не обґрунтував, чому саме наведені нею обставини пропуску строку звернення до суду не є поважними. Також не погоджується з висновком суду першої інстанції, що пропуск вказаного строку обумовлено її пасивною поведінкою та небажанням реалізувати свої права в повній мірі.

Вважає, що її участь 20 травня 2025 року в засіданні ВККС України та обізнаність з її висновками, не може свідчити про обізнаність з обґрунтуванням та мотивами оскаржуваного рішення.

Наполягає, що саме після направлення їй Комісією 16 вересня 2025 року належним чином засвідченої паперової копії рішення ВККС України від 20 травня 2025 року, вона мала можливість ознайомитись з його мотивами.

ОСОБА_1 зауважила, що Касаційний адміністративний суд, вказуючи про опублікування рішення ВККС України на її офіційному вебсайті та про вільний доступ до його змісту, не встановив, коли саме вказане рішення було там опубліковано.

Скаржниця вважає, що наведені нею у заяві про поновлення строку звернення до суду причини пропуску такого строку є поважними, а Касаційний адміністративний суд припустився надмірного формалізму у трактуванні процесуального законодавства, наслідком чого стало неправомірне обмеження її права на доступ до суду.

Рух апеляційної скарги

8. За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05 листопада 2025 року суддею-доповідачкою визначено Стрелець Т. Г.

Ухвалою Великої Палати від 19 листопада 2025 року відмовлено в задоволенні заяви судді Банаська О. О. про самовідвід від участі в розгляді справи № 990/446/25.

Іншою ухвалою від 19 листопада 2025 року Велика Палата відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року.

Ухвалою від 11 грудня 2025 року Велика Палата призначила справу до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) на 22 січня 2026 року.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги позивача

9. 10 грудня 2025 року до Великої Палати надійшов відзив Комісії на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому висловлено заперечення проти її задоволення з підстав відповідності оскаржуваної ухвали суду першої інстанції вимогам КАС України щодо законності і обґрунтованості її ухвалення.

Відповідач вважає, що починаючи з 20 травня 2025 року позивачка була обізнана про прийняття Комісією оскаржуваного рішення, але своєчасно не вжила необхідних заходів на захист своїх прав. Звернулась до ВККС України із заявою про надання копії рішення понад три місяці після того, як воно було прийняте.

Також Комісія акцентує увагу на тому, що рішення від 20 травня 2025 року № 34/ас-25 було опубліковано на її офіційному вебсайті 05 червня 2025 року, на підтвердження чого додала роздруківку з адміністративної панелі зазначеного вебсайту.

ВККС України зазначила, що ОСОБА_1 не виконала вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху у встановлений у ній строк, а тому суд дійшов правильного висновку щодо необхідності повернути позовну заяву.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, та висновки Великої Палати щодо їх застосування при вирішенні спору в цій справі

10. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За частиною восьмою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, ВККС України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк.

Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зміст зазначених вище законодавчих норм дає підстави стверджувати, що у випадку коли особа вважає, що її права у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, ВККС України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді були порушені, вона має право звернутися до суду в більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

11. Під час розгляду цієї справи суди встановили, що ВККС України на засіданні 20 травня 2025 року розглядала питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

За результатом розгляду вказаного питання 20 травня 2025 року Комісія прийняла рішення № 34/ас-25, яким вирішила: визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 набрала 649,07 бала; визнати ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критеріями особистої та соціальної компетентності (а. с. 20 -30).

Зі змісту рішення Комісії № 34/ас-25 вбачається, що розгляд вказаного питання відбувався, зокрема, за участі ОСОБА_1

05 червня 2025 року повний текст рішення оприлюднено на офіційному вебсайті Комісії, доступ до якого є вільним (а. с. 117, 118).

Реалізуючи своє право, передбачене пунктом 107 Регламенту ВККС України від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Регламент), на отримання копії рішення Комісії, ОСОБА_1 15 вересня 2025 року (вх. № 27пі-Ц-1291/25) звернулась до відповідача з відповідним запитом.

16 вересня 2025 року Комісія направила позивачці копію свого рішення від 20 травня 2025 року № 34/ас-25 (а. с. 34).

12. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачці ще 20 травня 2025 року стали відомі висновки, прийняті відповідачем за результатами проведеного засідання.

Крім того, Касаційний адміністративний суд зауважив, що ОСОБА_1 мала змогу ознайомитись із повним текстом оскаржуваного рішення на офіційному вебсайті відповідача.

Водночас копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, лише за відповідним зверненням такої особи.

Натомість позивачка звернулася до Касаційного адміністративного суду з позовом про оскарження рішення ВККС України від 20 травня 2025 року № 34/ас-25 лише 26 вересня 2025 року, тобто з пропуском установленого частиною восьмою статті 122 КАС України місячного строку.

13. Позивачка ж в апеляційній скарзі наполягає, що датою, з якої необхідно рахувати місячний строк на звернення до суду з цим позовом, все ж таки є 16 вересня 2025 року. Саме із цією датою вона пов`язує можливість ознайомитись із мотивами оскаржуваного рішення.

14. З такими твердженнями ОСОБА_1 . Велика Палата погодитись не може, з огляду на таке.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому слово «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

З огляду на встановлені обставини цієї справи вбачається, що позивачка знала про обставини прийняття оскаржуваного рішення, оскільки була присутня на зазначеному вище засіданні ВККС України.

Крім того, ОСОБА_1 в силу пункту 107 Регламенту, який визначає, що копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи, мала право звернутись до Комісії після засідання та отримати копію рішення від 20 травня 2025 року.

Також відповідно до пункту 8 Регламенту принцип публічності у роботі Комісії полягає в тому, що засідання Комісії є відкритим, за винятком його закритої частини та закритих засідань Комісії. Інформація про засідання Комісії, перелік питань, що виносяться для розгляду на засіданні Комісії, результати засідань Комісії розміщуються на вебсайті Комісії.

Тому позивачка мала можливість ознайомитись з повним текстом рішення на офіційному вебсайті відповідача після його оприлюднення.

Разом із цим ОСОБА_1 звернулась до відповідача з запитом на отримання копії рішення лише 15 вересня 2025 року, після чого 26 вересня 2025 року звернулась з цим позовом до суду.

Водночас необхідно зазначити й про те, що сама ж позивачка в заяві про поновлення строку звернення до суду та в апеляційній скарзі зазначає, що 03 липня 2025 року отримала електронну копію оскаржуваного рішення через Електронний кабінет судді.

З огляду на наведені обставини Велика Палата погоджується з висновком суду першої інстанції, що 16 вересня 2025 року не може вважатись датою, з якою пов`язаний момент обізнаності позивачки з порушенням її прав, а тому цей позов подано з пропуском встановленого КАС України строку звернення до суду.

15. Стосовно заяви позивачки про поновлення строку звернення до суду та поважності наведених у ній причин, таких як: понаднормове навантаження на неї як на суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду, велика кількість повітряних тривог та необхідність доглядати батька, який в травні та липні 2025 року перебував на стаціонарному лікуванні, Велика Палата зазначає про таке.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, строк, передбачений частиною восьмою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Велика Палата зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Зазначений висновок узгоджується з висновком Великої Палати, викладеним у постановах від 01 лютого 2024 року у справі № 990/270/23, від 14 листопада 2024 року у справі № 990/240/24 та інших.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»(заява № 3236/03) ЄСПЛ вказав: «Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

У пункті 23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» (заява № 23436/03) ЄСПЛ зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13)ЄСПЛ зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

16. У контексті наведеного та встановлених обставин Велика Палата вважає, що зазначені ОСОБА_1 в заяві про поновлення строку на звернення до суду підстави такого пропуску, ані кожна окремо, ані в сукупності, не дають суду підстав вважати, що позивачка з об`єктивних причин була позбавлена можливості вчиняти дії на захист своїх прав у строк, встановлений законом.

Так, посилання позивачки на понаднормове навантаження на неї як суддю не може свідчити про наявність об`єктивних нездоланних перешкод для її звернення до суду за захистом своїх прав. Оскільки діяльність особи на посаді судді не позбавляє її можливості забезпечення захисту власних інтересів, зокрема, шляхом звернення за правовою допомогою до фахівців в галузі права.

Стосовно доводів ОСОБА_1 про ведення воєнного стану на території України та велику кількість повітряних тривог Велика Палата вважає за доречне зазначити, що така обставина може бути визнана судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам же по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку.

Водночас позивачка не навела належних обґрунтувань впливу веденого воєнного стану на території України та повітряних тривог на пропуск строку звернення до суду із цим позовом.

Перебування ж батька позивачки у період з 23 квітня по 05 травня 2025 року та з 08 по 16 липня 2025 року на стаціонарному лікуванні також не може бути поважною підставою для поновлення строку звернення до суду. Варто зазначити, що оскаржуване рішення було прийняте поза межами наведених періодів, так само вони й не охоплюють визначений в законі місячний строк на звернення до суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо безпідставності висновку суду першої інстанції про визнання наведених ОСОБА_1 причин пропуску строку звернення до суду неповажними, не підтвердились.

17. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачено статтею 123 КАС України, згідно із частиною першою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин пропуску строку, та поданих нею доказів, яким буде надано відповідну правову оцінку та у разі визнання наведених причин неповажними, залишає позовну заяву без руху.

Керуючись нормою частини першої статті 123 КАС України Касаційний адміністративний суд ухвалою від 30 вересня 2025 року залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 , надав позивачці десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення встановленого судом недоліку шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням інших підстав пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

У цій же ухвалі суд першої інстанції роз`яснив ОСОБА_1 , що у разі, якщо недоліки позовної заяви не буде усунуто у зазначений строк, а також якщо причини пропуску строку будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

18. Відповідно до частини п`ятої статті 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами (частина одинадцята статті 251 КАС України).

Відповідно до матеріалів справи ухвала Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху доставлена до електронного кабінету позивачки 30 вересня 2025 року о 22 годині 40 хвилин, що підтверджується довідкою, складеною відповідальним працівником (а. с. 46).

Норма статті 251 КАС України врегульовує питання, пов`язані з врученням судового рішення. Так, згідно з пунктом 2 частини шостої вказаної статті КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, воно вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абзац другий частини шостої статті 251 КАС України).

19. З огляду на наведені обставини та норми права, ухвала Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху вважається такою, що вручена позивачці 01 жовтня 2025 року, а тому 13 жовтня 2025 року є останнім днем усунення недоліків позовної заяви.

Разом із цим станом на час прийняття оскаржуваної ухвали позивачка не усунула недоліків, визначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Ураховуючи, що у встановлений судом строк позивачка не подала заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, та беручи до уваги дату отримання нею ухвали суду від 30 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, Касаційний адміністративний суд обґрунтовано дійшов висновку про повернення позовної заяви відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

20. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ВККС України про визнання протиправним та скасування рішення, правильно застосував норми процесуального права про повернення позовної заяви через пропуск строку звернення до суду без наведення поважних причин такого, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року - без змін.

Керуючись статтями 121-123 169 243 266 315 316 322 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 990/446/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачка Т. Г. Стрелець

Судді О. О. Банасько С. І. Кравченко

О. В. Білоконь О. В. Кривенда

І. А. Воробйова С. Ю. Мартєв

М. М. Гімон К. М. Пільков

О. А. Губська С. О. Погрібний

А. А. Ємець Н. С. Стефанів

Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач

В. В. Король Н. В. Шевцова