Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.01.2021 року у справі №214/4203/19

Постанова

Іменем України

16 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 214/4203/19

провадження № 61-65св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Ступака С. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позовну заяву мотивувала тим, що працює в Криворізький загальноосвітній спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 4 з поглибленим вивченням іноземних мов (далі - школа, навчальний заклад), на посаді вчителя інформатики з 2004 року, має вищу категорію "вчитель-методист",

з 2017 року є класним керівником у класі, де навчається син ОСОБА_2 - ОСОБА_3.

Починаючи з березня 2019 року ОСОБА_2 почала безпідставно ображати її, поширюючи про неї неправдиву інформацію, звертаючись до керівництва школи, де вона працює, директора Департаменту відділу освіти м. Кривого Рогу, на урядову гарячу лінію 1545 Дніпропетровського обласного контактного центру. У своїх зверненнях ОСОБА_2 стверджувала, що вона як класний керівник вчиняє неправомірні дії щодо її сина, а саме: спілкується некоректно, ображає та застосовує фізичну силу. Зазначала, що ОСОБА_2 будь-яких доказів вказаних обставин не надала.

Крім того, позивач вказувала, що вона зі свого боку приймала всі можливі заходи для врегулювання конфлікту. Запропонувала ОСОБА_2 перевести її сина ОСОБА_3 до іншого класу або школи, за її бажанням, а також зверталася з письмовою заявою до адміністрації школи про переведення учня до іншого класу. Батьки інших 32 учнів класу, де позивач є класним керівником, написали заяву до Криворізького міського голови про те, що у скаргах ОСОБА_2 викладена неправдива інформація щодо вчителів школи. Департамент відділу освіти м. Кривого Рогу створив тимчасову комісію для розгляду скарг ОСОБА_2. Результати розгляду комісією цих скарг їй невідомі.

Позивач вважала поширену ОСОБА_2 інформацію недостовірною, такою, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію.

Посилаючись на положення статей Конституції України, статей 277, 297, 299, 302 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недостовірною та такою, що порушує її права на повагу до її гідності, честі та ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену ОСОБА_2: "ОСОБА_1 спілкується некоректно, ображає, погрожує та застосовує фізичну силу до ОСОБА_3 та інших дітей, налаштовує дітей, педагогів проти нього";

- зобов'язати ОСОБА_2 спростувати поширену відносно неї недостовірну інформацію, шляхом письмових заяв до всіх органів, де вона поширювала неправдиву інформацію протягом місяця після прийнятого рішення суду та стягнути з ОСОБА_2;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м.

Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2020 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оспорювана позивачем інформація не може вважатися недостовірною або відомостями, які порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки у цьому випадку має місце реалізація відповідачем конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України. Твердження відповідача відображали судження та критичну оцінку про професійну позицію та відношення ОСОБА_1 до її дитини як класного керівника, тому не є поширенням недостовірної інформації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

18 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду, постановленою у складі судді Коломієць Г. В., касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.

18 лютого 2021 року ухвалою Верховного Суду, постановленою у складі судді Коломієць Г. В., продовжено строк на усунення недоліків касаційної скарги.

17 березня 2021 року ухвалою Верховного Суду, постановленою у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Луспеника Д. Д., відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі зібрані у справі докази, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Суд першої інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Суд першої інстанції не розглянув її клопотання про допит свідків.

Заявник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо вирішення спору, коли вчителя ображають у приміщенні школи та через ці образи особи притягують до дисциплінарної відповідальності.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працює у Криворізький загальноосвітній спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 4 з поглибленим вивченням іноземних мов на посаді вчителя інформатики з 02 серпня 2004 року по теперішній час.

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до виконуючої обов'язки директора Криворізької загальноосвітньої спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 4 ОСОБА_5 (далі - в. о. директора школи № 4) зі скаргами на дії класного керівника ОСОБА_1, які відбулися 20 березня

2019 року та 21 березня 2019 року.

На адміністративній нараді школи № 4 у складі: в. о. директора школи № 4 ОСОБА_5, заступника директора з навчальної виховної роботи ОСОБА_6, заступника директора з виховної роботи ОСОБА_7, соціального педагога ОСОБА_8 та практичного психолога

ОСОБА_9, яка оформлена протоколом від 25 березня 2019 року, розглянуті заяви ОСОБА_2.

За результатами наради вирішено вказати класному керівнику

ОСОБА_1 про необхідність спланувати заходи щодо попередження негативних явищ у класному колективі та булінгу.

26 березня 2019 року ОСОБА_2 зверталася зі скаргами на дії класного керівника ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Виконкому Криворізької міської ради.

Згідно з відповіддю Департаменту освіти і науки Виконкому Криворізької міської ради адміністрації школи № 4 рекомендовано розглянути питання щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, зобов'язано посилити контроль за неухильним дотриманням з боку педагогічних працівників норм педагогічної етики, статті 10 Закону України "Про звернення громадян" та наголошено на особистій відповідальності за його порушення.

29 березня 2019 року Департаментом освіти і науки Виконкому Криворізької міської ради видано наказ від 29 березня 2019 року № 93 "Про створення тимчасової комісії щодо розгляду скарги у КЗСШ № 4".

Вказаною комісією розглянуто та перевірено факти, викладені

ОСОБА_2 у її зверненнях, поданих у період з 02 квітня 2019 року по

18 квітня 2019 року, що підтверджується відповідями Департаменту освіти і науки Виконкому Криворізької міської ради від 22 квітня 2019 року,

29 листопада 2019 року.

05 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернулася до в. о. директора школи № 4 із заявою про видачу табеля навчальних досягнень її сина ОСОБА_3 за І-ІІ семестри навчання у 7 класі, оскільки класний керівник ОСОБА_1 надала у вересні 2019 року ксерокопію документа.

05 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернулася до в. о. директора школи № 4 зі скаргою на неправомірні дії ОСОБА_1 як класного керівника її сина, учня 8-В класу ОСОБА_3. У скарзі ОСОБА_2 зазначала, що весь жовтень 2019 року класний керівник її сина ОСОБА_1 знущалась над дитиною, гнобила та принижувала його у присутності усього класу, порушуючи таким чином честь і гідність її сина. ОСОБА_1 вдавалася до психологічного насильства, а також дискримінувала її сина.

В. о. директора школи № 4 надала відповідь на звернення ОСОБА_10 від 05 листопада 2019 року, датовану 12 листопада 2019 року № 451,

у якому відповідача повідомлено, що для розгляду ситуації, яка склалася,

06 листопада 2019 року видано наказ № 263 "Про створення комісії по розгляду заяви матері учня 7-В класу ОСОБА_2".

Комісією запропоновано ОСОБА_2 дозволити індивідуальне спілкування представникам соціально-психологічної служби школи з її сином.

14 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернулася до в. о. директора школи № 4 та директора Департаменту освіти і науки Виконкому Криворізької міської ради зі скаргами на дії класного керівника

ОСОБА_1 стосовно дискримінаційних дій відносно її сина ОСОБА_3, які відбувались 05 листопада 2019 року та 13 листопада 2019 року.

За результатами перевірки, проведеної 14 листопада 2019 року виїзною комісією Департаменту освіти і науки Виконкому Криворізької міської ради з розгляду скарги ОСОБА_2 щодо вирішення конфліктної ситуації у 7-В класі школи № 4, в. о. директора школи № 4 рекомендовано, зокрема: розглянути питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12; активізувати роботу з батьками, застосувати інтерактивні форми і методи спілкування та зворотного зв'язку; посилити контроль за неухильним дотриманням з боку учасників освітнього процесу норм педагогічної етики; активізувати роботу соціально-психологічної служби закладу; спільно з соціально-психологічною службою шкоди організувати проведення з класними керівниками, вчителями та учнями закладу тренінгових занять (майстер-класів) з попередження конфліктних ситуацій між учасниками освітнього процесу, булінгу, етики спілкування; тримати на постійному контролі роботу класних керівників та виконання ними посадових обов'язків.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині 1 статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (частина перша статті 1 Закону України Законом України "Про звернення громадян").

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи (частина перша статті 19 Закону України Законом України "Про звернення громадян").

Згідно з статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Тлумачення статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Оскільки відповідач звернулася із листами до відповідних державних органів та установ, а також посадових осіб цих органів та установ щодо дій позивача, з проханням ініціювати перевірку щодо ОСОБА_1 як класного керівника її сина, реалізувавши таким чином своє право на звернення до компетентних органів, уповноважених розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, у такому разі мало місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації, тому обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 30 травня 2018 року у справі 707/53/17 (провадження № 61-15250св18), від 21 березня 2019 року у справі № 727/5418/17 (провадження № 61-4388св18), від 10 червня 2019 року у справі № 310/5745/16-ц (провадження № 61-40572св18), від 02 вересня

2020 року у справі № 554/10962/16-ц (провадження № 61-44796св18),

від 09 листопада 2020 року у справі № 752/5766/16-ц (провадження № 61-9541св19) на які правильно послався суд апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо вирішення спору, коли вчителя ображають у приміщенні школи та через ці образи особи вчителя притягують до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів спростовує з посиланням на висновки Верховного Суду, які згідно з приписами частини 4 статті 263 ЦПК України у цій справі правильно врахував суд апеляційної інстанції.

Доводи позивача про те, що суд першої інстанції не мав права призначати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і безпідставно відмовив у задоволенні її клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, колегія суддів до уваги не бере, оскільки вони не ґрунтуються на нормах закону, передбачених частиною 4 статті 274 ЦПК України. Крім того, позивач, згідно з положенням частини 7 статті 279 ЦПК України, не була позбавлена можливості звернутися до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. З таким клопотання ОСОБА_1 до суду першої інстанції не зверталася.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду апеляційної інстанції.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник