Історія справи

Постанова

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 2-60/12

провадження № 61-32858 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ГулькаБ. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

представник позивача - Шинкаренко Сергій Олександрович,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7,

представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги: представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 - на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 жовтня 2012 року у складі судді Подобєд О. К. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2013 року у складі колегії суддів: Михайловської С. Ю., Єлізаренко І. А., Черненкової Л. А; представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 - на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 жовтня 2012 року у складі судді Подобєд О. К., додаткове рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 грудня 2012 року у складі судді Подобєд О. К. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року у складі колегії суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»(далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовна заява мотивована тим, що 08 травня 2007 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № ML-303/036/2007, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 87 тис. доларів США, зі сплатою фіксованого відсотку + FIDR, терміном до 08 травня 2017 року. 08 травня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором № ML-303/036/2007 між банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки № SR 303/036/2007, за умовами якого ОСОБА_6, як поручитель, зобов'язалася солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов'язання по вказаному кредитному договору.

23 серпня 2007 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № ML-303/082/2008, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 79 тис. доларів США, зі сплатою фіксованого відсотку 5,99 + FIDR, терміном до 23 серпня 2022 року. 23 серпня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором № ML-303/082/2008 між банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки № SR 303/082/2008, за умовами якого ОСОБА_6, як поручитель, зобов'язалася солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов'язання по вказаному кредитному договору.

Відповідачі взяті на себе зобов'язання не виконували, на вимоги не реагували, унаслідок чого станом на 13 березня 2010 року виникла заборгованість за кредитним договором № ML-303/036/2007 у розмірі 85 235 доларів 51 цент США, що еквівалентно 680 008 грн 90 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 79 630 доларів 60 центів США, що еквівалентно 635 292 грн 93 коп., заборгованість по відсоткам у розмірі 3 835 доларів 05 центів США, що еквівалентно 30 596 грн 03 коп., пеня за порушення зобов'язань у розмірі 1 769 доларів 86 центів США, що еквівалентно 14 119 грн 94 коп.

Відповідачі взяті на себе зобов'язання не виконували, на вимоги не реагували, унаслідок чого станом на 13 березня 2010 року виникла заборгованість за кредитним договором № ML-303/082/2008 у розмірі 81 531 долар 70 центів США, що еквівалентно 650 459 грн 90 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 76 524 долари 31 цент США, що еквівалентно 610 510 грн 94 коп., заборгованість по відсоткам у розмірі 3 087 доларів 20 центів США, що еквівалентно 24 629 грн 68 коп., пеня за порушення зобов'язань у розмірі 1 920 доларів 19 центів США, що еквівалентно 15 319 грн 28 коп.

12 листопада 2011 року ПАТ «ОТП Банк»відступило, а ПАТ «ОТП Банк»на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю прийняло право вимоги за кредитними договорами від 08 травня 2007 року та від 23 серпня 2007 року та договорами поруки від 08 травня 2007 року та від 23 серпня 2007 року укладеними зі ОСОБА_5 та ОСОБА_6

З урахуванням викладеного ТОВ «ОТП Факторинг Україна»просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованість за вищевказаними кредитними договорами у загальному розмірі 1 330 468 грн 80 коп.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 жовтня 2012 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 1 330 468 грн 80 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 грудня 2012 року доповнено другий абзац резолютивної частини рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 жовтня 2012 року текстом: «стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості у розмірі 1 330 468 грн 80 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом 1 у розмірі 635 292 грн 93 коп.; заборгованість по відсоткам у розмірі 30 596 грн 03 коп.; пеня у розмірі 14 119 грн 94 коп.; суми заборгованості за кредитом 2 у розмірі 610 510 грн 94 коп., заборгованість по відсоткам у розмірі 24 629 грн 68 коп.; пеня у розмірі 15 319 грн 28 коп.».

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами, як позичальником і поручителем, належним чином взяті на себе зобов'язання за спірними кредитними договорами не виконано, унаслідок чого утворилась заборгованість за цими договорами, яка не спростована останніми та підлягає стягненню з них, розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договорів.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишені без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами відповідачі, як позичальник і поручитель, не виконали, на вимоги не реагували, унаслідок чого утворилась заборгованість за цими договорами, яка не спростована останніми та підлягає стягненню з них, розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договорів.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що факт виконання зобов'язання банком по видачі відповідачам кредитів за спірними кредитними договорами підтверджується належними і допустимими доказами, у тому числі заявами на видачу готівки, валютними меморіальними ордерами. Відповідачі частково виконували кредитні договори, що підтверджує визнання останніми умов цих договорів. Отже, оскільки відповідачі зобов'язання за спірними кредитними договорами не виконали, то з них підлягає стягненню заборгованість за цими договорами, яка відповідає їх умовам і вимогам закону.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року поновлено представнику ОСОБА_6 - ОСОБА_8, строк на касаційне оскарження, який у касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, просить рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2013 року скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було замінено одного позивача на іншого, хоча вимогами ЦПК України таких повноважень суду не надано. Позивачем не надано первинних документів щодо наявності заборгованості у відповідачів, у матеріалах справи є лише розрахунок заборгованості за кредитними договорами. На підставі частини третьої статті 551 ЦК України існують обставини, які є підставою для зменшення розміру відсотків, а саме позичальник виконував частково свої зобов'язання по поверненню кредиту на невигідних умовах, збитки які завдав позичальник не є для позивача значними. У ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відсутнє право на здійснення фінансових операцій, у тому числі на здійснення валютних операцій. Крім того, порука припинена на підставі частини першої статті 559 ЦК України, оскільки банком було збільшено процентну ставку по кредиту без згоди поручителя; та на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України оскільки банк звернувся з вимогою до поручителя з порушення шестимісячного строку на звернення з такою вимогою.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року поновлено представнику ОСОБА_5 - ОСОБА_7 - строк на касаційне оскарження, який у касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справпросить рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 жовтня 2012 року, додаткове рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було замінено одного позивача на іншого, хоча вимогами ЦПК України таких повноважень суду не надано. Позивачем первинних документів про наявність заборгованості відповідачів за кредитними договорами не надано. Наявні підстави для зменшення на підставі частини третьої статті 551 ЦК України розміру відсотків за кредитними договорами

У квітні 2018 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 - посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, за спірними кредитними договорами виникла заборгованість, унаслідок їх неналежного виконання відповідачами, як позичальником і поручителем. Відповідачами такі обставини та кредитна заборгованість не спростовані, яку вірно стягнуто з них на користь позивача.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що факт виконання зобов'язання банком по видачі відповідачам кредитів за спірними кредитними договорами підтверджується відповідними доказами, у тому числі заявами на видачу готівки, валютними меморіальними ордерами. Відповідачі частково виконували кредитні договори, що підтверджує визнання останніми умов цих договорів.

Отже, суди дійшли вірного висновку про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як позичальник і поручитель, належним чином взяті на себе зобов'язання за спірними кредитними договорамине виконали, унаслідок чого утворилась заборгованість за цими договорами, яка не спростована останніми та підлягає стягненню з них, розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договорів.

Посилання касаційних скарг на те, що судом першої інстанції було замінено одного позивача (ПАТ «ОТП Банк») на іншого (ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), хоча вимогами ЦПК України таких повноважень суду не надано, безпідставні, оскільки на підставі вимог статті 37 ЦПК України 2004 року ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 квітня 2011 року клопотання представника ПАТ «ОТП Банк» про заміну сторони позивача задоволено, залучено до участі у справі як позивача - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - замість ПАТ «ОТП Банк» (сингулярне правонаступництво).

Доводи касаційних скарг про те, що позивачем не надано первинних документів щодо наявності заборгованості у відповідачів, а у матеріалах справи є лише розрахунок заборгованості за кредитними договорами безпідставні, так як відповідно до положень статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» розрахунок заборгованості за кредитними договорами є первинним документом. При цьому розрахунок кредитної заборгованості перевірено судом, він відповідає вимогам закону та умовам кредитного договору.

Посилання касаційної скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 - на те, що порука припинена на підставі положень частини першої статті 559 ЦК України та частини четвертої статті 559 ЦК України висновків судів не спростовують, оскільки договори поруки є чинними (стаття 204 ЦК України), вимог про їх припинення сторонами у справі не заявлялось, судом не досліджувалось, а посилання на цю обставину у касаційній скарзі є безпідставним, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості на встановлення таких обставин (стаття 400 ЦПК України).

Доводи касаційних скарг про наявність підстав для зменшення розміру відсотків на підставі частини третьої статті 551 ЦК України безпідставні, оскільки вказана норма права регулює зменшення розміру неустойки як виду забезпечення виконання зобов'язання, а відсотки за користування кредитом нараховуються і стягуються за правилами основного боргу, а не неустойки.

Посилання касаційної скарги представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 - на укладення кредитних договорів з порушенням положень статей 11, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» безпідставні, оскільки відповідачами такі вимоги не заявлялись, судом не досліджувались, а відповідно до статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Інші доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги: представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8, представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7, залишити без задоволення.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 жовтня 2012 року, додаткове рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 грудня 2012 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 жовтня 2012 року, додаткового рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 грудня 2012 року, ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2013 року та ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк