Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 944/7443/23

провадження № 61-8026св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - керівник Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 16 червня 2025 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року керівник Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі територіальної громади, яку представляє Львівська міська рада, земельну ділянку з кадастровим номером 4625887500:04:001:1651, площею 0,0522 га, для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку з кадастровим номером 4625887500:04:001:1652, площею 0,458 га, для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку з кадастровим номером 4625887500:04:001:1653, площею 0,0505 га, для ведення особистого селянського господарства.

04 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції заяву про залишення позовної заяви Франківської окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Вказана заява мотивована тим, що позов від імені заінтересованої особи подано прокурором, в якого відсутні повноваження на представництво інтересів держави. Львівська міська рада стала правонаступником Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області, оскільки стала правонаступником прав, обов`язків та відповідальності, тобто міська рада повністю відповідає за всі процесуальні дії, вчинені попередником.

Прокурор обґрунтовував факт незаконного заволодіння земельними ділянками виключно на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 23 листопада 2020 року № 5515, яким було ініційовано передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Тобто існує причинно-наслідковий зв`язок між незаконним рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області та фактом володіння земельною ділянкою відповідачем. Таким чином, Львівська міська рада, як правонаступник Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області, не може бути позивачем у цій справі, оскільки оспорюваний правочин є наслідком її власних дій, а отже, міська рада сама є суб`єктом, чия поведінка стала причиною виникнення спірних правовідносин.

Ураховуючи викладене, позивачем не може бути суб`єкт, рішення або дії якого оспорюються, тому оскільки зі змісту позовної заяви прокурора вбачається, що орган місцевого самоврядування є безпосереднім джерелом порушення, то його участь у ролі позивача суперечить принципу процесуальної рівності сторін. Якщо Львівська міська рада є суб`єктом, а саме правонаступником суб`єкта, який безпосередньо вчинив дії, що на думку прокурора, спричинили шкоду державним інтересам, міська рада немає достатніх правових підстав для звернення до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 15 січня 2025 року у складі судді Поворозника Д. Б. заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Позовну заяву керівник Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що підставою для звернення прокурора до суду із цим позовом про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 є порушення порядку набуття ним права власності, а саме прийняття із порушенням вимог ЗК України рішення виконавчого комітету Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області

№ 5515 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в селі Рясне-Руське».

Отже, зважаючи на вказані прокурором підстави позову, суд першої інстанції погодився із доводами представника відповідача про те, що Львівська міська рада, як правонаступник Рясне-Руської сільської ради, не може бути позивачем у цій справі, оскільки оспорюване рішення є наслідком її власних дій, а отже,

рада сама є суб`єктом, чия поведінка стала причиною виникнення спірних

правовідносин.

У позові прокурор вказував, що порушення інтересів держави полягає в незаконній зміні Черкаською міською радою цільового призначення земельних ділянок із земель водного фонду на землі житлової та громадської забудови.

Отже, згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Тобто статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.

З огляду на наведене порушення, на думку прокурора, Рясне-Руською сільською радою Яворівського району Львівської області інтересів держави прокурор помилково звернувся до суду в інтересах держави в особі Львівської міської ради, а не визначив її відповідачем у цій справі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 червня 2025 року апеляційну скаргу заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області задоволено. Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 15 січня 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що 27 жовтня 2023 року прокурор повідомив листом Львівську міську раду про можливі порушення земельного законодавства при передачі у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_1 на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради від 23 листопада

2020 року № 5515. Львівська міська рада мала можливість самостійно відреагувати на лист та здійснювати захист інтересів територіальної громади, проте цього не зробила. У подальшому до міської ради прокурором було скеровано повідомлення про звернення до суду.

Прокурор звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , який є титульним власником спірних земельних ділянок, і не ставив питання про визнання незаконним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 23 листопада 2020 року № 5515, а просив витребувати спірні земельні ділянки із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Львівської територіальної громади, зазначивши Львівську міську раду, як представницький орган територіальної громади та за ким будуть зареєстровані спірні земельні ділянки при задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі судове рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2025 рокувідкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 944/7443/23 з Яворівського районного суду Львівської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, абзац четвертий пункту 5

частини другої статті 392 ЦПК України

У вересні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційна скарга заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області не містила долучених документів, що підтверджували б повноваження прокурора, тому апеляційна скарга підлягала поверненню заявнику. Отже, суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, оскільки розглянув апеляційну скаргу, подану особою, яка не підтвердила свої повноваження. Відсутність службового посвідчення прокурора у справі унеможливлює визнання належності поданої апеляційної скарги, а відтак і законність відкриття апеляційного провадження.

Прокурор у позові обґрунтовує факт незаконного володіння земельною ділянкою виключно на підставі того, що рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 23 листопада 2020 року № 5515, яким передано спірні земельні ділянку у власність відповідача, є незаконним. Тобто, прокурор вважав, що існує причинно-наслідковий зв`язок між незаконним рішенням сільської ради та фактом незаконного володіння земельною ділянкою.

Тобто у цій справі орган місцевого самоврядування є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади, унаслідок чого такий орган не може бути позивачем у справі.

Проте прокурор не звернув уваги на вищевказані обставини та зазначив позивачем Львівську міську раду, яке є правонаступником Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області. Таким чином, районний суд дійшов вірного висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Доводи осіб, які подали відзиви

У липні 2025 року Львівська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають.

Прокурор в підсистемі «Електронний суд» долучив до апеляційної скарги документи які підтверджують його повноваження, а саме довіреність, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отже, прокурор підтвердив повноваження на подання апеляційної скарги.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що прокурором не оскаржувалося рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 23 листопада 2020 року № 5515, правонаступником якого є Львівська міська рада, проте прокурор просив витребувати земельні ділянки із чужого незаконного володіння відповідача.

Крім того, у відзиві порушено клопотання про закриття касаційного провадження.

У липні 2025 року перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. У цій справі Львівська міська рада є органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, оскільки орган місцевого самоврядування має повноваження на звернення до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння. Отже, прокурор з метою реалізації конституційного права щодо представництва інтересів держави обґрунтовано звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Львівської міської ради.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що зі змісту позовної заяви прокурора вбачається, що спірні земельна ділянка, кадастровий номер 4625887500:04:001:1651, площею 0,0522 га, для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка, кадастровий номер 4625887500:04:001:1652, площею 0,0458 га, для ведення особистого селянського господарства, земельна ділянка, кадастровий номер 4625887500:04:001:1653, площею 0,0505 га, для ведення особистого селянського господарства були передані у власність ОСОБА_1 на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 23 листопада 2020 року № 5515 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с.Рясне-Руська» та зареєстровані за відповідачем, на думку прокурора, передчасно.

Прокурор у позові вказував про те, що на час передачі зазначених земельних ділянок у власність ОСОБА_1 вони не були сформовані як об`єкт цивільно-правових відносин. 27 листопада 2020 року відділом у Ніжинському районі міськрайонного управління головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області було сформовано поземельну книгу на земельну ділянку та присвоєно їй кадастровий номер 4625887500:04:001:1607, що підтверджується копією поземельної книги та відомостями про державну реєстрацію земельної ділянки.

15 грудня 2020 року на підставі заяви ОСОБА_1 земельна ділянка кадастровий номер 4625887500:04:001:1607 була розділена на три земельні ділянки із окремими кадастровими номерами.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 718-р на виконання положень статті 7 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Львівської області згідно з додатком. Додаток до вищевказаної постанови передбачає утворення Львівської територіальної громади до складу якої увійшла територія, зокрема, Рясне-Руської територіальної громади, адміністративний центр новоствореної територіальної громади визначено

місто Львів.

Ухвалою Львівської міської ради від 29 грудня 2020 року № 6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» Львівську міську раду визначено правонаступником прав та обов`язків місцевих рад, які приєднуються до Львівської територіальної громади. Ухвалою від 29 грудня 2020 року № 7 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» Рясне-Руську сільську раду припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради».

Отже, з 29 грудня 2020 року повноваження Рава-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області припинилися, а її правонаступником стала Львівська міська рада.

У частині першій статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У цивільних правовідносинах держава набуває і здійснює цивільні права

й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави

у відповідних правовідносинах, зокрема цивільних.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі

№ 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19)).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави

в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести

(а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду

і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду

з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу відповідно до частини четвертої статті 56 ЦПК України.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації,

а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Отже, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення прокурора самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження суду підстав для представництва прокурором інтересів держави, що свідчить про дотримання ним порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру». Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) та від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21),

від 18 квітня 2024 року у справі № 448/1359/23 (провадження № 61-18460св23).

Судом установлено, що 27жовтня 2023 року прокурорлистом повідомив Львівську міську радупро можливі порушення земельного законодавства при передачі у приватну власність земельних ділянок відповідачу на підставі рішення Рясне-Руської сільської ради від 23 листопада 2020 року № 5515.

Таким чином, Львівська міська радамала можливість самостійно відреагувати на лист та здійснювати захист інтересів територіальної громади, проте міською радою відповідних дій не вчинено. У подальшому прокурором було направлено міській раді повідомлення про звернення до суду з цим позовом.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що прокурор звернувся до суд з цим позовом до ОСОБА_1 , за яким зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки. Разом з тим прокурор не просив визнати незаконним та скасувати рішення Рясне-Руської сільської ради від 23 листопада 2020 року № 5515, а просив витребувати із чужого незаконного володіння

ОСОБА_1 спірні земельні ділянки на користь територіальної громади в особі Львівської міської ради.

Отже, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що прокурор вірно визначив склад сторін справи та звернувся з цим позовом в інтересах держави в особі Львівської міської ради, яка є органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. Вказані висновки спростовують доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Посилання касаційної скарги на те, що апеляційна скарга заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області не містила долучених документів, що підтверджували б повноваження прокурора, на увагу не заслуговують, оскільки заступник керівника прокуратури в підсистемі «Електронний суд» долучив до апеляційної скарги документи, які підтверджують його повноваження, у тому числі довіреність, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тобто прокурор підтвердив свої повноваження на подання апеляційної скарги належними доказами.

У задоволенні клопотання Львівської міської ради про закриття касаційного провадження слід відмовити, оскільки суд касаційної інстанції не знаходить для цього правових підстав.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Львівської міської ради про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 16 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник