УХВАЛА

07 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/2169/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Могила С. К.,

за дорученням судді повноваження секретаря судового засідання здійснює помічник судді Чепурна О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 (головуючий суддя Станік С. Р., судді Мальченко А. О., Тищенко О. В. ) та ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2020 (суддя Третьякова О. О.) у справі

за позовом Прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1) Кабінету Міністрів України, 2) Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, 3) Державного підприємства "Київське лісове господарство"

до 1) Києво-Святошинської районної державної адміністрації, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль"

про визнання недійсним розпоряджень та договорів оренди землі, повернення земельних ділянок,

за участю представників:

прокурора - Готка Ю. О.,

позивача-1 - не з'явився,

позивача-2 - не з'явився,

позивача-3 - не з'явився,

відповідача-1 - не з'явився,

відповідача-2 - не з'явився,

третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

1. Прокурор Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач-1), Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - Міністерство, позивач-2) та Державного підприємства "Київське лісове господарство" (далі - ДП "Київське лісове господарство", позивач-3) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації (далі - Києво-Святошинська РДА, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" (далі - ТОВ "Хороше озеро", відповідач-2) про:

- визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської РДА від 30.11.2009 № 2077 "Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Бузівської сільської ради";

- визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської РДА від 30.11.2009 № 2078 "Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" для організації оздоровчого комплексу та зони відпочинку територіальної громади району в межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.12.2009, що укладений між Києво-Святошинською РДА та ТОВ "Хороше озеро", на земельну ділянку площею 3,9559 га з кадастровим номером 3222480800:07:013:0001;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.12.2009, що укладений між Києво-Святошинською РДА та ТОВ "Хороше озеро", на земельну ділянку площею 4,6450 га з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001;

- зобов'язання ТОВ "Хороше озеро" повернути у власність держави в особі Кабінету Міністрів України з правом постійного користування ДП "Київське лісове господарство" земельні ділянки площею 4,6450 га з кадастровим номером 3222485200:04:008:0001 та площею 3,9559 га з кадастровим номером undefined, які розташовані в межах Михайлівсько-Рубежівської та Бузівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області.

2. Позовні вимоги, зокрема в частині наявності підстав для здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі ДП "Київське лісове господарство", обґрунтовано тим, що прийняття оскаржуваних розпоряджень про передачу в оренду вищевказаних земельних ділянок порушило право постійного лісокористувача, оскільки спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення та вибули з користування без прийняття рішення про припинення такого права постійного користування. При цьому ДП "Київське лісове господарство" жодних заходів щодо оскарження в судовому порядку спірних розпоряджень не вживало.

3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.10.2020 у справі № 911/2169/20, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020, позовну заяву прокурора залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

4. Судові рішення мотивовані тим, що, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі ДП "Київське лісове господарство", прокурором порушено приписи абзацу третього частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

5. Суди попередніх інстанцій зазначили, що посилання прокурора на те, що вказане підприємство виконує функції органу, уповноваженого державою на їх здійснення у спірних правовідносинах, не підтверджується належними та допустимими доказами, а тому прокурором не доведено підстав для можливості здійснення ним законного представництва в суді інтересів держави в особі ДП "Київське лісове господарство".

6. У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури, в якій скаржник просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 та ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2020 у справі № 911/2169/20 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

7. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру"), порушення норм процесуального права (статей 2, 4, 7, 11, частин 3 та 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України) без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 361/6817/16-ц, від 08.11.2019 у справі № 707/2307/16-ц, від 13.11.2019 у справі № 372/391/17 щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державних лісогосподарських підприємств.

8. Прокурор вказує, що цей позов подано в інтересах держави саме в особі ДП "Київське лісове господарство", яке згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статуту за організаційно-правовою формою є саме "державним підприємством", засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, входить до сфери управління Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства і є постійним користувачем земельної ділянки, за рахунок якої відбулася протиправна передача спірних у справі земельних ділянок у користування ТОВ "Хороше озеро", тому висновок судів попередніх інстанцій щодо неможливості здійснення прокурором в суді представництва інтересів держави в особі ДП "Київське лісове господарство" є безпідставним.

9. Скаржник також зазначає, що у позовній заяві прокурором було визначено трьох позивачів, а саме: Кабінет Міністрів України, який на теперішній час від імені держави є розпорядником спірних земельних ділянок лісового та природно-заповідного фонду, Міністерство, яке є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища щодо територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та ДП "Київське лісове господарство" як землекористувача спірної земельної ділянки.

10. Однак, залишаючи позов прокурора без розгляду, поданий в інтересах держави в особі ДП "Київське лісове господарство" з підстав недотримання приписів абзацу третього частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до яких не допускається здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі державних компаній, судом першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, безпідставно, без належного обґрунтування залишено без розгляду позов, поданий в інтересах держави в особі органів державної влади - Кабінету Міністрів України, Міністерства, підстави представництва щодо яких прокурором належним чином обґрунтовано.

11. Таким чином, судами всупереч вимог статті 55 Конституції України позбавлено Кабінет Міністрів України, Міністерство права на гарантований державною захист прав і свобод у судовому порядку.

12. У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу.

13. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Хороше озеро" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

14. Інші учасники справи правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, у судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином.

15. Відповідно до частини 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

16. Згідно із частиною 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частиною 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частиною 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України.

17. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність передачі справи разом із касаційною скаргою прокурора на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду, з огляду на таке.

18. Згідно із частинами 3 , 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

19. Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

20. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" Конституцію України доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

21. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення ЄСПЛ у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

22. Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

23. ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

24. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

25. Ураховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

26. Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

27. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.

28. Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент подання позову) визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина друга). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1,2 частини третьої).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (абзаци 1,2 частини четвертої).

29. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

30. У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

31. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

32. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

33. Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

34. Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

35. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від
17.10.2018 у справі № 910/11919/17.

36. Відповідно до частин 3 , 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох виключних випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

37. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.

38. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

39. Отже, зазначене нормативне регулювання визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій та чітко врегульовує підстави та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Законом України "Про прокуратуру" надано право прокурору звертатися до суду в інтересах держави виключно в особі органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження. Законом України "Про прокуратуру" прямо заборонено здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

40. Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави в особі ДП "Київське лісове господарство".

41. Як було зазначено вище, позовні вимоги, зокрема в частині наявності підстав для здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі ДП "Київське лісове господарство", прокурор обґрунтував тим, що прийняття оскаржуваних розпоряджень про передачу в оренду вищевказаних земельних ділянок порушило право постійного лісокористувача, оскільки спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення та вибули з користування без прийняття рішення про припинення такого права постійного користування. При цьому ДП "Київське лісове господарство" жодних заходів щодо оскарження в судовому порядку спірних розпоряджень не вживало.

42. За таких обставин на порушення заборони, закріпленої в частині 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", позов у цій справі пред'явлений прокурором в інтересах ДП "Київське лісове господарство", яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Навпаки, визначений прокурором позивач-3 - ДП "Київське лісове господарство" згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є державним підприємством, самостійною юридичною особою, з відповідною процесуальною дієздатністю, що дозволяє цьому суб'єктові самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів у суді.

43. Подібний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 906/853/17, від 15.09.2020 у справі № 911/551/19, від 04.01.2021 у справі № 911/1150/20.

44. Разом з тим у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" (далі - ДП "Вищедубечанське лісове господарство") до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ну, намалюй" про визнання недійсними розпоряджень, державних актів та витребування на користь держави земельних ділянок з незаконного володіння, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі, колегія суддів зазначила, що відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в особі державних компаній заборонено.

45. Господарським кодексом України не визначено поняття "державна компанія" як окрема організаційно-правова форма господарювання.

46. Натомість Державний класифікатор України ДК 002:2004 "Класифікація організаційно-правових форм господарювання" (далі - КОПФГ), затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 № 97, містить визначення поняття "державна акціонерна компанія (товариство)".

47. Згідно з положеннями КОПФГ (підпункт 3.2.1.3 пункту 3.2 розділу 3) державна акціонерна компанія (товариство) - акціонерне товариство, державна частка у статутному фонді якого перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цієї компанії. При цьому державну акціонерну компанію (товариство) виділено як окрему організаційно-правову форму господарювання із присвоєнням коду "235".

48. Таким чином, державне підприємство та державна акціонерна компанія є різними організаційно-правовими формами господарювання.

49. Враховуючи те, що даний позов подано в інтересах держави саме в особі ДП "Вищедубечанське лісове господарство", яке згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статуту за організаційно-правовою формою є саме "державним підприємством", Верховний Суд дійшов висновку, що твердження скаржника щодо подання позову в інтересах державної компанії та, відповідно, відсутності підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі цього державного підприємства, є надуманими, не ґрунтуються на матеріалах справи та законі.

50. Водночас колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується із можливістю використання поняття "державна акціонерна компанія (товариство)", вміщеного у підпункті 3.2.1.3 пункту 3.2 розділу 3 КОПФГ, з метою з'ясування змісту поняття "державна компанія", заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави, в особі яких (державних компаній) закріплена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

51. За таких обставин колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо наявності підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі державного підприємства, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц.

52. Ураховуючи наведене, справа № 911/2169/20 разом із касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 та ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2020 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 233, 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

справу № 911/2169/20 разом із касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 та ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2020 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Г. М. Мачульський

С. К. Могил