Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.04.2018 року у справі №370/615/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 370/615/15

провадження № 61-11130св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Крата В. І.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - адвокат Шаповалов Андрій Миколайович,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення апеляційного суду Київської області від 25 січня 2017 року в складі колегії суддів Кулішенка Ю. М., Сушко Л. П., Ігнатченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 і просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 20 березня 2008 року № K2V4AK24100081 вилучити у відповідача предмет застави, комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та просило звернути стягнення на предмет застави шляхом укладення від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію т/з замість втраченого, зі знаттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по Свідоцтву про реєстрацію т/з або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «Приват Банк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

В обґрунтування позовних вимог банк зазначав, що між ним і ОСОБА_1 укладений кредитно-заставний договір, умови якого позичальник не виконує, в зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Оскільки вказаний договір забезпечений заставою автомобіля, банк просив звернути стягнення на предмет застави, а також вилучити його в ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 27 липня 2015 року позов задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 20 березня 2008 року № K2V4AK24 00081 вилучено у відповідача та передано в заклад ПАТ КБ «Приват Банк» предмет застави - автомобіль Opel, модель Astra, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ; звернуто стягнення на предмет застави шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію т/з замість втраченого, зі знаттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по Свідоцтву про реєстрацію т/з або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «Приват Банк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

Суд першої інстанції виходив із того, що оскільки заборгованість за кредитним договором, забезпеченим заставою, не погашена, то заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Київської області від 25 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 27 липня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 20 березня 2008 року № K2V4AK241 00081 звернуто стягнення на предмет застави автомобіль Opel, модель Astra, рік випуску 2008, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приват Банк» із укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі- продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтво про реєстрацію т/з замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію т/з або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «Приват Банк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України. Встановлено початкову ціну предмета застави в розмірі 118 500 грн.

Апеляційний суд виходив із того, що позовна вимога банку про вилучення у відповідача предмета застави є безпідставною, оскільки автомобіль був вилученийу відповідача при прийманні в заклад предмета застави.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення апеляційного суду Київської області від 25 січня 2017 року в даній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2017 року дану справу призначено до судового розгляду.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

10 квітня 2018 року адвокат Шаповалов А. М. подав до Верховного Суду клопотання про зупинення виконання рішення апеляційного суду Київської області від 25 січня 2017 року до завершення розгляду касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2018 року дане клопотання задоволено, зупинено виконання рішення апеляційного суду Київської області від 25 січня 2017 року до завершення розгляду касаційної скарги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі зазначає, що висновок судів про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу третій особі є безпідставиними та не ґрунтуються на обставинах справи.

Заперечення на касаційну скаргу

Заперечення на дану касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від інших учасників справи не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 20 березня 2008 року між ПАТ КБ «Приват Банк» і ОСОБА_1 укладений кредитно-заставний договір № K2V4AK24100081, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 19 544,8 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,56 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19 березня 2015 року.

Указаний договір забезпечений заставою автомобіля Opel, модель Astra, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 19 січня 2015 року становить 7986,69 дол. США.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (частина друга статті 572 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 27 Закону України «Про заставу» передбачено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Наведені правові норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Укладеним між банком і ОСОБА_1 заставно-кредитним договором передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя одним із способів: за рішенням суду або в позасудовому порядку шляхом набуття заставодержателем предмета застави у власність чи шляхом продажу заставодержателем предмета застави третій особі-покупцю.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстнацій неправильно застосували норми матеріального права й дійшли необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу третій особі-покупцю.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права

Ураховуючи викладене, наявні правові підстави для скасування судових рішень і прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову в даній справі.

Керуючись статтями 400, 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 27 липня 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 25 січня 2017 року скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про про звернення стягнення на предмет застави шляхом укладення від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію т/з замість втраченого, зі знаттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по Свідоцтву про реєстрацію т/з або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «Приват Банк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат