Постанова

Іменем України

21 липня 2020 року

м. Київ

справа № 346/1681/17

провадження № 61-47435св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Мелінишин Г. П., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсним кредитного договору.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 12 червня 2008 року між

ОСОБА_2 та Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (далі - Фонд) укладений кредитний договір № 707-09 на придбання унього, як у продавця, житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшою його реконструкцією. За умовами вказаного кредитного договору Фонд зобов'язався надати забудовнику ( ОСОБА_2 ) кредитні кошти у розмірі 100 000,00 грн, з яких: 96 480,00 грн - на придбання житлового будинку та 3 520,00 грн - на подальшу реконструкцію житлового будинку, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця.

Про наявність такого кредитного договору йому стало відомо у ході розгляду цивільної справи № 346/1260/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до

ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та трьох земельних ділянок, у рамках якої він був допитаний як свідок. Ознайомившись зі змістом кредитного договору у березні 2016 року, він зрозумів, що підпис від імені продавця у зазначеному договорі виконаний не ним, а невідомою особою.

Відповідно до висновку експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішній справ України

від 22 лютого 2017 року № 1.1-12/17, виконаного у рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12016090180001087 від 21 липня 2016 року, підпис від його імені у графі «продавець» у кредитному договорі

від 12 червня 2009 року № 707-09 виконаний ОСОБА_5 .

Посилаючись на те, що те, що укладення кредитного договору без його відома та згоди призвело до порушення його майнових прав на отримання від Фонду грошових коштів у розмірі 96 480,00 грн, що свідчить про те, що кредитний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, тоді як грошові кошти у розмірі 96 480,00 грн насправді були спрямовані на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , позивач просив визнати недійсним кредитний договір від 12 червня 2009 року № 707-09 у частині, що стосуються його прав як продавця, а саме: пункт 1.1 розділу 1, пункт 2.2 розділу 2, пункт 2.4 розділу 2, пункт 3.1.1 розділу 3, пункт 3.5.1. розділу 3, пункт 3.6.1. розділу 3, пункт 3.6.2. розділу 3, пункт 6.7 розділу 6 кредитного договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області

від 18 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір від 12 червня 2009 року № 707-09, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва в частині, що стосується прав та обов`язків ОСОБА_1 , передбачених пунктом 1.1 розділу 1, пунктом 2.2 розділу 2, пунктом 2.4 розділу 2, пунктом 3.1.1 розділу 3, пунктом 3.5.1. розділу 3, пунктом 3.6.1. розділу 3, пунктом 3.6.2. розділу 3, пунктом 6.7 розділу 6.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору від 12 червня

2009 року № 707-09 у частині, що стосується його прав та обов`язків, зважаючи на встановлені обставини підроблення його підпису у договорі ОСОБА_3 , що є підставою для визнання недійсним договору в оспорюваній його частині, а саме: пункту 1.1 розділу 1, пункту 2.2 розділу 2, пункту 2.4 розділу 2, пункту 3.1.1 розділу 3, пункту 3.5.1. розділу 3, пункту 3.6.1. розділу 3, пункту 3.6.2. розділу 3, пункту 6.7 розділу 6 кредитного договору.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що сам по собі факт підписання кредитного договору від 12 червня 2009 року

№ 707-09 ОСОБА_3 , а не позивачем, не є підставою для визнання оспорюваного договору в частині, що стосується прав та обов`язків продавця, недійсним, оскільки 12 червня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 , кредитні кошти, надані за кредитним договором на придбання вказаного житлового будинку, у розмірі 96 480,00 грн були перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 у відділенні Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» (далі - ВАТ «Ощадбанк»), двома платіжними дорученнями:

від 31 липня 2009 року № 34 у розмірі 20 000,00 грн та від 02 вересня 2009 року № 55 у розмірі 77 480,00 грн, які, згідно з випискою по рахунку, були отримані позивачем протягом серпня-жовтня 2009 року, а зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором перед Фондом станом на 31 серпня 2016 року виконані у повному обсязі, а тому укладенням оспорюваного договору не порушено законні права чи інтереси позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи касаційної скарги та відзиву на неї

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року та залишити в силі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 червня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що вирішуючи спір суд першої інстанції правильно виходив з наявності правових підстав для визнання недійсним кредитного договору від 12 червня 2009 року № 707-09, в частині, що стосується прав та обов`язків продавця, оскільки він не підписував кредитний договір та не отримував кредитні кошти, що призначалися на придбання

ОСОБА_2 у нього житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув увагу, що фіктивність оспорюваного кредитного договору полягає саме у тому, що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, оскільки грошові кошти у розмірі 96 480,00 грн були отримані подружжям

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та витрачені ними на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , наслідком чого і стало порушення його прав та інтересів, як сторони кредитного договору. Докази на підтвердження отримання ним особисто кредитних коштів на виконання договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 12 червня 2009 року, матеріали справи не містять. Крім того, визнання недійсним кредитного договору, що стосується його прав та обов`язків, як продавця, не порушує прав сторін цього договору та ОСОБА_3 , і не позбавляє її та ОСОБА_2 можливості вирішити спір щодо поділу майна подружжя, у тому числі і зобов`язань за кредитним договором від 12 червня 2009 року № 707-09.

У січні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу

від ОСОБА_3 , у якій вона просила залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанцій повно встановив фактичні обставини справи та правильно застосував норми матеріального права. Посилання позивача на неотримання ним, як продавцем, грошових коштів у розмірі 96 480,00 грн на виконання договору купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 12 червня 2009 року не заслуговують на увагу та спростовуються, зокрема і преюдиційними для даної справи обставинами, встановленими постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у цивільній справі № 346/2464/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Досин Н. Ф., треті особи: Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, ОСОБА_3 , про розірвання договору купівлі-продажу.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

12 червня 2009 року між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, ОСОБА_2 як забудовником, та ОСОБА_1 , як продавцем, укладений кредитний договір № 707-09, за умовами якого забудовнику ОСОБА_2 надано кредит на придбання у продавця ОСОБА_2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшою його реконструкцією, у розмірі 100 000,00 грн, з яких: 96 480,00 грн. - на придбання житлового будинку та 3 520,00 грн. - на подальшу його реконструкцію, строком на 15 років.

Пунктом 3.1.1. кредитного договору сторони визначили, що Фонд зобов`язується надати забудовнику кредитні ресурси після нотаріального посвідчення іпотечного договору, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, та безпосередньо забудовнику, відповідно до графіку виконання робіт.

Вказаний кредитний договір укладений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 жовтня 1998 року № 1597 «Про затвердження правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі», із змінами і доповненнями, та інших нормативних документів, які направлені на виконання регіональної програми житлового будівництва на селі «Власний дім», спільного протокольного рішення комісії Коломийської районної державної адміністрації і Фонду від 29 квітня 2009 року № 7.

12 червня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Досин Н. Ф., зареєстрований у реєстрі за № 1530,у пункті 3 якого сторони погодили, що його продаж вчинений за ціною 96 480,00 грн, з яких: 6 480,00 грн покупець сплатив продавцю до підписання та нотаріального посвідчення договору, а решту грошей - у розмірі 90 000,00 грн зобов`язується сплатити протягом шести місяців з дня укладення, підписання та нотаріального посвідчення договору.

На забезпечення виконання умов кредитного договору, 26 червня 2009 року між ОСОБА_6 та Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Досин Н. Ф., зареєстрований у реєстрі за № 1687, предметом якої є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

26 червня 2009 року у ВАТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 відкритий рахунок

№ НОМЕР_1 , на який Фонд двома платіжними дорученнями від 31 липня

2009 року № 34 у розмірі 20 000,00 грн та від 02 вересня 2009 року № 55 у розмірі 77 480,00 грн, перерахував грошові кошти на загальну суму 96 480,00 грн.

Згідно з випискою по рахунку № НОМЕР_2, відкритому у ВАТ «Ощадбанк», залишок станом на 03 серпня 2009 року становив 1,00 грн, 03 серпня 2009 року зараховано 20 000,00 грн, 10серпня 2009 року видано 20 000,00 грн, 07 вересня 2009 року зараховано 76 480,00 грн, 08 вересня 2009 року видано 20 000,00 грн, 15вересня 2009 року видано 10 000,00 грн, 22 вересня 2009 року видано 10 000,00 грн, 08жовтня 2009 року видано 10 000,00 грн, 13 жовтня 2009 року видано 6 480,00 грн, 26жовтня 2009 року видано 20 000,00 грн.

Відповідно до повідомлення Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі від 31 серпня 2016 року № 299/02-кс, станом на 31 серпня 2016 року забудовником ОСОБА_2 повністю виконано фінансові зобов`язання за кредитним договором від 12 червня 2009 року № 707-09, а саме погашено фактично отриманий кредит у розмірі 96 480,00 грн, сплачено відсотки за весь час користування кредитом.

Згідно висновку експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішній справ України від 22 лютого 2017 року № 1.1-12/17, проведеного у рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12016090180001087 від 21 липня 2016 року, підпис від імені ОСОБА_1 у графі «продавець» у кредитному договорі

від 12 червня 2009 року № 707-09 виконаний ОСОБА_5

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 13 липня 2017 року у справі № 344/5167/17 закрито кримінальне провадження № 120160900180001087 щодо ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, та звільнено її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; визнання правочину недійсним.

Частиною першою статті 203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства,

а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).

Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позовні вимоги про визнання недійсними положень кредитного договору

від 12 червня 2009 року № 707-09 у частині, що стосуються прав та обов'язків, як продавця, ОСОБА_1 обгрунтовував посиланням на те, що кредитний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки кредитні кошти були витрачені подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а не на виконання умов договору купівлі-продажу житлового будинку від 12 червня 2009 року в частині оплати вартості житлового будинку, що свідчить про фіктивність правочину.

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочин, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Зважаючи на те, що 12 червня 2009 року, тобто у день укладення між Фондом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кредитного договору від 12 червня 2009 року № 707-09 на придбання житлового будинку по АДРЕСА_1 з подальшою реконструкцією, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, на підставі якого ОСОБА_2 набув у власність житловий будинок по АДРЕСА_1 , і на його виконання 31 липня 2009 року та

02 вересня 2009 року Фонд у рахунок вартості будинку перерахував продавцю на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ВАТ «Ощадбанк», грошові кошти у розмірі 96 480,00 грн, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку, що посилання позивача на фіктивність положень оспорюваного ним договору не заслуговують на увагу.

Установивши, що наявні у матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, а саме: копії платіжних доручень від 31 липня 2009 року № 34 та від 02 вересня 2009 року № 55, а також копії виписок по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у ВАТ «Ощадбанк», на ім`я ОСОБА_1 є достатніми для висновку про сплату продавцю вартості житлового будинку по АДРЕСА_1 , придбаного

ОСОБА_2 за рахунок кредитних коштів, отриманих ним за кредитним договором від 12 червня 2009 року № 707-09, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність порушення майнових прав позивача на отримання ним від Фонду грошових коштів, згідно з умовами оспорюваного кредитного договору.

За встановлених апеляційним судом обставин, не підписання заявником оспорюваного кредитного договору не призвело до настання для нього, як продавця, негативних правових наслідків, оскільки зобов`язання за вказанимикредитним договором були виконані належним чином як Фондом (в частині надання кредитних коштів, перерахування їх продавцю), так і забудовником (в частині погашення отриманого кредиту та сплати відсотків за час користування кредитними коштами), а тому доводи касаційної скарги про порушення його прав та інтересів, як сторони кредитного договору є необгрунтованими і не спростовують висновків апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак