Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.06.2023 року у справі №644/4126/19
Постанова КЦС ВП від 21.06.2023 року у справі №644/4126/19

Постанова

Іменем України

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 644/4126/19

провадження № 61-6699 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: акціонерне товариство «Альфа-Банк», державний реєстратор комунального підприємства «Регістр Сервіс» Первомайської міської ради Харківської області Андрусовича Олександра Олександровича;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2021 року у складі судді Ізмайлова І. К. та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2022 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), державного реєстратора комунального підприємства «Регістр Сервіс» Первомайської міської ради Харківської області Андрусовича О. О. про визнання рішення протиправними та його скасування.

Позовна заява мотивована тим, що 15 лютого 2008 року між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» для забезпечення виконання зобов`язання за договором кредиту від 15 лютого 2008 року на суму 20 тис. доларів США було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левковець О. Л., предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 .

25 травня 2019 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналась, що публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулось до державного реєстратора КП «Регістр сервіс» Первомайської міської ради Харківської області Андрусовича О. О., який 08 квітня 2019 року прийняв рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за індексним № 46342249 щодо квартири АДРЕСА_1 , зареєструвавши право власності за ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі іпотечного договору від 15 лютого 2008 року № 830/27/14-4/48/8-067.

Вважала, що такими діями порушено її права, гарантовані Законом України «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» оскільки нерухоме майно, яке вважається предметом застави або іпотеки в забезпечення споживчого кредиту в іноземній валюті не могло було примусово відчужено без згоди власника. Крім того, квартира використовувалась як її місце постійного проживання разом з малолітнім сином 2018 року народження, іншого житла вона не має. Державний реєстратор при реєстрації права власності за новим власником не впевнився в наявності дозволу органу опіки та піклування на здійснення такої реєстрації, чим було порушено право дитини на житло та в дотриманні процедури подання банком всіх необхідних при переході права власності документів.

У зв`язку з викладеним, позивач просила суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Регістр сервіс» Первомайської міської ради Харківської області Андрусовича О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 квітня 2019 року, індексний № 46342249, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора Первомайської міської ради Харківської області Андрусовича О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46342249 від 08 квітня 2019 року, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк». Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовано тим, що банк як іпотекодержатель наділений правом звернення на предмет іпотеки в позасудовому порядку як в силу закону (статті 35-37 Закону України «Про іпотеку), так і на підставі укладеного іпотечного договору(відповідне застереження). Разом з тим, при здійсненні реєстрації державний реєстратор зобов`язаний перевірити достатність наданих іпотекодержателем документів, повний перелік яких визначає пункт 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В даному випадку суд встановив, що здійснення реєстрації іпотечного майна за новим власником відбулось з порушенням вищевказаного Порядку, оскільки відповідачем не надано доказів повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, яким надіслано повідомлення про право вимоги заборгованості по кредитному договору з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» та відповідно доказів його отримання боржником.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2022 року АТ «Альфа-Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило суд оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/2030/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 205/1096/19, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 644/4126/19 із Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що повідомлення АТ «Укрсоцбанк» на ім`я позивача про право вимоги заборгованості було направлено рекомендованим цінним листом з описом та повідомленням про вручення на адресу проживання позивачки. Неотримання позивачкою письмових повідомлень банку про усунення порушень кредитного договору не вказує на неналежне виконання банком своїх зобов`язань.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», а у подальшому - АТ «Альфа-банк», було укладено договір кредиту, за яким ОСОБА_1 отримала у кредит 20 тис. доларів США зі сплатою 13,0% річних строком до 10 лютого 2023 року (а.с. 114-120, т. 1)

У той же день сторони уклали іпотечний договір № 830/27/14-4/48/8-067, за яким для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 830/27/14-4/12/8-089 іпотекодавець ОСОБА_1 передала іпотекодержателю ПАТ «Укрсоцбанк» належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 55,8 кв. м.

Загальна заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 292 900 грн, що в еквіваленті складає 58 тис. доларів США.

Пунктом 4.5 сторони погодили можливість іпотекодержателя за своїм вибором звертати стягнення на предмет іпотеки, в тому числі іпотечний договір містить іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку.

Не заперечуючи факту наявності свого боргу через невиконання зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_1 в касаційному порядку оскаржила рішення суду про стягнення з неї заборгованості про кредитному договору з підстав пропуску кредитором строку позовної давності.

Постановою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 644/5257/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 30 липня 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором відмовлено (а.с. 31-35, т. 2)

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна сформованими 25 травня 2019 року державним реєстратором КП «Регістр сервіс» Первомайської міської ради Харківської області Андрусовичем О. О. 04 квітня 2019 року здійснено державну реєстрацію права власності на зазначене іпотечне майно за АТ «Укрсоцбанк» (запис про право власності № 31058469).

Підставами виникнення права власності вказано іпотечний договір № 830/27/14-4/48/8-067, виданий 15 лютого 2008 року, видавник акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», іпотечний договір № 830/27/14-4/48/8-067, виданий 15 лютого 2008 року, видавник акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (а.с. 15-17, т. 1).

АТ «Альфа-Банк» надало суду копію повідомлення АТ «Укрсоцбанк» від 20 лютого 2019 року № USB/63 на ім`я ОСОБА_1 про право вимоги заборгованості по кредитному договору № 830/27/14-4/12/8-089 від 15 лютого 2008 року, згідно з яким, є іпотекодержателем нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , що є предметом договору іпотеки, яким забезпечено виконання зобов`язання по зазначеному кредитному договору. Зазначено розмір заборгованості станом на 02 січня 2019 року у сумі 19 162 долари 65 центів США. Попереджена, що в порядку статей 35, 36 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання вимоги протягом тридцятиденного строку АТ «Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Також надано копію зворотного повідомлення без жодної відмітки про вручення рекомендованого поштового відправлення або причин його невручення та вкладення у цінний лист від 21 лютого 2019 року (а.с. 20-23, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга АТ «Альфа-Банк» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Частиною третьою статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до пункту 4.2. договору іпотеки від 15 лютого 2008 року у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.5 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: в тому числі і 4.5.3. шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Отже, іпотечний договір передбачає позасудовий порядок набуття права власності на предмет іпотеки, оскільки містить іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку, в тому числі і шляхом переходу права власності до іпотекодержателя.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію.

Схожого за своїм змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц (провадження № 14-2цс19).

Підтвердженням надіслання банком іпотекодавцю письмової вимоги щодо усунення виконання договору позики, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, є повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211.

У пункті 3 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам Закону.

Наведені норми спрямовані на фактичне повідомлення боржника, щоб надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 127/23288/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 569/14618/13-ц, від 21 квітня 2021 року у справі № 711/1100/20.

Згідно із пунктом 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку із виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною п`ятою статті 12 ЦПК України закріплено, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

У пункті 6.2 іпотечного договору від 15 лютого 2008 року, укладеного між сторонами, передбачено, що датою отримання повідомлень за цим договором буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

На підтвердження виконання банком вимог пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо підтвердження факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем (позивачкою) письмової вимоги іпотекодержателя та вимог пункту 6 іпотечного договору АТ «Альфа-Банк» надало суду копію повідомлення АТ «Укрсоцбанк» від 20 лютого 2019 року № USB/63 на ім`я ОСОБА_1 про право вимоги заборгованості по кредитному договору № 830/27/14-4/12/8-089 від 15 лютого 2008 року, до якого додано копію зворотного повідомлення без жодної відмітки про вручення рекомендованого поштового відправлення або причин його невручення, а також вкладення у цінний лист від 21 лютого 2019 року (а.с. 90-101, т. 2).

Суди встановили, що банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження отримання позивачкою вимоги банку про погашення кредитної заборгованості та її обізнаність про намір банку звернути стягнення на предмет іпотеки.

Отже, відомості про отримання ОСОБА_1 письмової вимоги іпотекодержателя, як це передбачено пунктом 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, чи докази проставлення відділенням зв`язку одержувача поштового штемпеля, як це передбачено пунктом 6.2 іпотечного договору, в матеріалах справи відсутні.

Доказів недобросовісної поведінки іпотекодавця щодо ухилення від отримання поштової кореспонденції банк не надав.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що здійснення реєстрації іпотечного майна за новим власником відбулось з порушенням Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки відповідачем не надано доказів повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, яким надіслано повідомлення про право вимоги заборгованості по кредитному договору з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» та відповідно доказів його отримання боржником.

При цьому Верховний Суд враховує відповідні посилання позовної заяви на Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (який був чинним на момент державної реєстрації права власності) та зазначає, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі іпотечного застереження є примусовою дією іпотекодержателя (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474апп19, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц, провадження № 14-45цс20), а підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (який був чинним на момент державної реєстрації права власності) передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України cуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович