Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2018 року у справі №1715/13598/12

Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 1715/13598/12

провадження № 61-15207св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2013 року у складі головуючого-судді Цвіркуна О. С. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 06 лютого 2018 року у складі суддів: Хилевич С. В., Шеремет А. М., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 05 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно з яким відповідач отримав кредит в розмірі 141 тис. дол. США зі сплатою 14 % річних строком до 01 червня 2028 року. Додатковими угодами № 1,2 до вказаного договору змінено розмір процентної ставки, й починаючи з 01 липня 2011 року за користування кредитними коштами понад строк, встановлена процентна ставка 32,5 % річних.

ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо його своєчасного й повного повернення, у зв'язку з чим станом на 22 березня 2012 року виникла заборгованість в розмірі 164 686,73 дол. США, що еквівалентно 1 315
023,54 грн, з яких заборгованість по кредиту в розмірі 1 113 931,77 грн, у тому числі прострочена заборгованість по сумі кредиту - 10 520,64 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 198 925,99 грн та 2 165,77 грн - підвищені відсотки.

Посилаючись на викладене, ПАТ "Універсал Банк" просило стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором на свою користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 315 023,54 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку в судовому порядку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2013 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У березні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що поза увагою судів залишилося те, що позивачем на підтвердження позовних вимог не було надано первинних документів щодо видачі кредиту та не враховано, що статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено спеціальний порядок надання кредитних коштів та стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту. Крім того, вимога банку про повернення всієї суми кредиту є неправомірною, через відсутність відповідного повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому в липні 2018 року відзиві, ПАТ "Універсал Банк" посилаючись на те, що доводи ОСОБА_1 не містять жодних обґрунтованих тверджень, які б вказували на хибність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не зазначають у чому саме полягає порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення, які повністю відповідають вимогам норм матеріального і процесуального права, залишити без змін.

17 квітня 2019 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження, на підставі того, що відповідно до договорів про відступлення права вимоги від 10 квітня 2019, укладених між ПАТ "Універсал Банк" та ТОВ "Галицька Фінансова компанія", а також між ТОВ "Галицька Фінансова Компанія" та ОСОБА_2, всі права вимоги первісного кредитора за кредитним договором від 05 червня 2008 року, укладеним між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1, перейшли до ОСОБА_2, а тому він відповідно до частини 1 статті 55 ЦПК України є правонаступником позивача.

Верховний Суд вважає, що оскільки до ОСОБА_2 право вимоги за кредитним договором від 05 червня 2008 року перейшло після ухвалення оскаржуваних рішень, то вказане клопотання не підлягає розгляду, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та додержання норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції стосовно фактичних обставин справи, встановлених судами при розгляді справи в першій та апеляційній інстанціях, а всі інші питання, що стосуються правовідносин, які виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з приводу кредитного договору можуть бути вирішені на стадії виконання судового рішення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 05 червня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір № BL5074, згідно якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 141 тис. дол. США зі сплатою 14% річних строком до 01 червня 2028 року.

Відповідно до пункту 1.2.2. кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1. Терміном погашення кожного щомісячного ануїтентного платежу за графіком погашення кредиту вважається останній робочий день, що передує 01 числу кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобов'язаний сплатити ануїтентний платіж.

Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено право банку відмовити позичальнику у наданні кредиту та/або вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої суми кредиту та сплати плати за кредит, у разі порушення позичальником термінів погашення будь-яких грошових зобов'язань за цим договором.

У подальшому між банком та ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди до кредитного договору № 1 від 13 березня 2009 року та № 2 від 18 червня 2010 року, якими тимчасово змінювався розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, зокрема з 01 квітня 2009 року до 31 березня 2010 року розмір процентної ставки становив 10% річних, з 01 квітня 2010 року до 31 березня 2012 року встановлювалася базова процентна ставка в розмірі 17,9 % річних та підвищена - 35,8 % річних, з 18 червня 2010 року до 31 травня 2011 року процентна ставка встановлювалася в розмірі 3,31 % річних, з 01 червня 2011 року - 16,25 % річних, з 01 липня 2011 року за користування кредитними коштами понад строк встановлювалася процентна ставка в розмірі 32,5 % річних.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором кредиту щодо його своєчасного й повного погашення, станом на 22 березня 2012 року утворилась заборгованість в розмірі 164 686,73 дол. США, що відповідно офіційного курсу Національного банку України на день ухвалення рішення становить 1 315 023,54
грн, з яких заборгованість по кредиту в розмірі 1 113 931,77 грн, у тому числі прострочена заборгованість по сумі кредиту - 10 520,64 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 198 925,99 грн та 2 165,77 грн - підвищені відсотки.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків (стаття 611 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1050 ЦК України (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що ОСОБА_1 не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка боржником не спростована, дійшов правильного висновку про те, що заявлені ПАТ "Універсал Банк" матеріально-правові вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № BL 5074 від 05 червня 2008 року в загальному розмірі 1 315 023,54 грн, є обґрунтованими та доведеними під час судового розгляду справи, - відповідно є такими, що підлягають задоволенню.

Встановивши, що погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів умовами кредитного договору визначено місяцями, у зв'язку з порушенням боржником строків повернення кредиту (несплатою ануїтентного платежу) та виникненням заборгованості за кредитним договором, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що банк використав передбачене частиною 2 статті 1050 ЦК України, а також пунктом 6.1 кредитного договору право, звернувшись до суду із вказаним позовом про дострокове стягнення усієї суми заборгованості, включаючи кредит, проценти за користування кредитними коштами.

Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про недоведеність отримання кредиту безпідставні, оскільки такі доводи спростовуються заявою про видачу готівки № 019в501081570030 від 05 червня 2008 року, що міститься у матеріалах справи (а. с. 34), яка згідно з постановою правління Національного Банку України від 18 червня 2003 року № 254 "Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України" відноситься до первинних меморіальних документів, що підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, а також частковим виконанням зобов'язань за кредитним договором та укладенням до нього додаткових угод.

Аргументи касаційної скарги стосовно того, що суди не врахували встановлений частиною 10 статті 11 Закон України "Про захист прав споживачів" спеціальний порядок дострокового стягнення заборгованості за споживчим кредитом, Верховний Суд відхиляє з тих підстав, що підставою для пред'явлення вимоги може бути будь-яка з чотирьох умов, що визначені у частині 10 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції чинній на день подання позову).

Зважаючи на наведене, затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці, є достатньою підставою для реалізації банком права вимоги дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, незважаючи на наявність чи відсутність інших умов, зазначених у згаданій статті Закону України "Про захист прав споживачів". Правилами частини 10 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" не передбачено, що направлення письмової вимоги про дострокове повернення кредитних коштів є обов'язковою умовою, яка має передувати зверненню з відповідним позовом до суду. Пред'явлення позову про дострокове погашення заборгованості, за своєю правовою природою, є пред'явленням такої вимоги позичальнику, а тому банком не допущено порушень порядку пред'явлення такої вимоги боржнику. Обрання певного способу пред'явлення вимоги належить до прав кредитора.

Отже, пред'явивши позов про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, кредитор відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому доводи заявника про відсутність підстав для дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором є необґрунтованими.

Інші доводи ОСОБА_1 зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and
Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

При цьому, згідно з частиною 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2013 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 06 лютого 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 квітня 2013 року та постанови Апеляційного суду Рівненської області від 06 лютого 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов А. С. Олійник Г. І. Усик