Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.11.2025 року у справі №990/266/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 990/266/25

провадження № 11-323заі25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Кривенди О. В.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Дашутіна І. В., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2025 року (судді Білак М. В., Єресько Л. О., Кашпур О. В., Мацедонська В. Е., Соколов В. М.) і

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати протиправною бездіяльність ВРП щодо розгляду звернення від 23 травня 2025 року, яке об`єктивно і вчасно не розглянуто, не перевірено викладені в ньому факти, не прийнято рішення відповідно до чинного законодавства і не забезпечено його виконання, не повідомлено про наслідки розгляду заяви (клопотання);

- зобов`язати ВРП об`єктивно і вчасно розглянути звернення від 23 травня 2025 року, перевірити викладені у ньому факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, повідомити про наслідки розгляду заяви (клопотання).

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 23 травня 2025 року засобами електронного зв`язку надіслав до ВРП звернення, у якому просив провести перевірку та відповісти на низку поставлених запитань щодо видачі головою Барвінківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 наказу про встановлення самому собі щомісячної доплати за вислугу років. Проте на порушення вимог частини першої статті 15 та частини першої статті 19 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) листом заступника Голови ВРП Оксани Кваші від 05 червня 2025 року № 11945/0/9-25 позивач був повідомлений про надіслання його звернення за належністю до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (далі - ТУ ДСА в Харківській області). У свою чергу, ТУ ДСА в Харківській області листом від 11 червня 2025 року № 02?30/М-71/25 (73/2025) повідомило ОСОБА_1 , що ця «установа не уповноважена проводити перевірку чи оцінку, зокрема, наказів та розрахунку стажу роботи, виданих керівництвом відповідного суду, на предмет відповідності законодавству».

3. ОСОБА_1 вважав, що відповідач фактично самоусунувся від об`єктивного та вчасного розгляду його звернення, перевірки викладених у ньому фактів, прийняття рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечення його виконання, повідомлення про наслідки розгляду заяви (клопотання).

4. На обґрунтування своєї позиції посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 червня 2020 року у справі № 819/1566/16, від 31 липня 2020 року у справі № 826/3849/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 802/2001/16-а, від 19 листопада 2019 року у справі № 813/1761/16, від 30 листопада 2020 року у справі № 280/4698/19, від 20 січня 2021 року у справі № 9901/128/20, від 30 грудня 2021 року у справі № 804/8714/16, відповідно до яких звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені у них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 19 серпня 2025 року в задоволенні позову відмовив.

6. Цей суд, проаналізувавши зміст оспорюваної відповіді ВРП від 05 червня 2025 року № 11945/0/9-25, дійшов висновку, що дії відповідача є правомірними, відповідь на звернення - обґрунтованою, що свідчить про дотримання Радою вимог Закону № 393/96-ВР.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

7. ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі ? Велика Палата) з апеляційною скаргою на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2025 року, в якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

8. Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а також ретельно не дослідив і не надав правильного значення фактичним обставинам, які стосувалися суті його заяви.

9. Зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо окреслення повноважень ВРП (до яких не входить надання оцінки діям голови суду під час виконання ним адміністративних повноважень, а також надання оцінки законності виданого ним розпорядчого документа), з огляду на що Рада не могла по суті розглянути надіслане їй звернення.

10. Вважає, що голова суду не наділений повноваженнями обчислювати собі необхідний стаж роботи на посаді судді, підміняючи при цьому ВРП. Іншими словами, апелянт доводить, що рахувати такий стаж уповноважена тільки ВРП, на підтвердження чого посилається на рішення Ради суддів України від 11 квітня 2024 року № 6, у якому вона звертає увагу Пенсійного фонду України на те, що «стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) ВРП».

11. ОСОБА_1 наголошує також на суперечливості висновку суду першої інстанції про правомірність дій Ради в частині пересилання його звернення до ТУ ДСА в Харківській області як уповноваженого суб`єкта для надання відповіді на таке звернення, оскільки цей орган у своїй відповіді від 11 червня 2025 року № 02?30/М-71/25 (73/2025) повідомив, що територіальне управління не уповноважене проводити перевірку чи оцінку, зокрема, наказів та розрахунку стажу роботи, виданих керівництвом відповідного суду, на предмет відповідності законодавству.

12. У скарзі також мовиться про те, що суд першої інстанції застосував неефективний спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 , у зв`язку із чим це право не було поновлене.

Позиція відповідача

13. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП просить залишити скаргу без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2025 року - без змін.

14. Стверджує, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дослідив докази у справі, надав їм правильну правову оцінку, з урахуванням чого ухвалив обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

15. Додає, що компетенція ВРП чітко встановлена статтею 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798?VIII), у зв`язку із чим Рада не наділена повноваженнями поза межами дисциплінарного провадження надавати оцінку діям голови суду під час виконання ним адміністративних функцій, перевіряти законність виданих ним розпорядчих документів тощо.

Рух апеляційної скарги

16. Велика Палата ухвалою від 28 серпня 2025 рокувідкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2025 року, а ухвалою від 23 жовтня 2025 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження на 20 листопада 2025 року.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

17. 25 травня 2025 року від ОСОБА_1 до ВРП надійшло звернення з проханням провести перевірку та відповісти на поставлені питання, а саме:

- чи відповідає вимогам чинного на той час законодавства України наказ голови Барвінківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 від 30 листопада 2016 року № 02-03/37 про встановлення ним самому собі щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 80 % посадового окладу як такому, що має стаж роботи станом на 30 листопада 2016 року більше 35 років;

- чи мав голова Барвінківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 повноваження на оформлення розпорядчих документів для встановлення зазначеної доплати;

- чи зараховується до стажу роботи на посаді судді служба ОСОБА_2 в органах Міністерства внутрішніх справ України [далі - МВС України] (тривалість стажу 8 років 1 місяць 26 днів);

- якими нормативно-правовими актами передбачено встановлення головою Барвінківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 самому собі щомісячної доплати за вислугу років.

ОСОБА_1 просив повідомити його про результати розгляду звернення та вжиті заходи.

18. Як підставу для звернення вказував на те, що ТУ ДСА у Харківській області листом від 26 серпня 2024 року № 07-05/М-52/50/2024 повідомило його, що суддівська винагорода судді Барвінківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 складається, серед іншого, з вислуги років, яка у нього становить більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

19. Листом за підписом в.о. голови Барвінківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 від 05 вересня 2024 року № 03-05/М-21/21/2024 з посиланням на Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) позивача повідомлено, що до стажу роботи ОСОБА_2 на посаді судді зараховано: службу в Збройних Силах СРСР тривалістю 2 роки 3 місяці 18 днів; службу в органах МВС України тривалістю 8 років 1 місяць 26 днів; строк роботи на посаді судді тривалістю 24 роки 6 місяців 17 днів.

20. Проте, на переконання позивача, ні статтею 135 Закону № 2453-VI, ні статтею 137 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) не передбачено зарахування до стажу судді служби в органах МВС України. Водночас абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

21. Позивач у своєму зверненні до ВРП серед іншого зазначив, що, видаючи наказ від 30 листопада 2016 року № 02-03/37, яким встановлено голові Барвінківського районного суду Харківської області щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 80 % посадового окладу як такому, що має стаж роботи станом на 30 листопада 2016 року більше 35 років, ОСОБА_2 діяв в умовах реального конфлікту інтересів. Крім того, статтями 135, 137 Закону № 1402-VIII, на які посилається ОСОБА_2 у своєму наказі від 30 листопада 2016 року № 02?03/37, не передбачені повноваження голови суду на встановлення собі щомісячної доплати за вислугу років.

22. До свого звернення позивач додав копію наказу голови Барвінківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 від 30 листопада 2016 року № 02?03/37, а також розрахунок стажу роботи, що дає право на отримання щомісячної доплати за вислугу років та додаткової оплачуваної відпустки голові Барвінківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 , проведений 30 листопада 2016 року в.о. керівника апарату цього ж суду.

23. Листом від 05 червня 2025 року № 11945/0/9-25 за підписом заступника Голови ВРП Оксани Кваші повідомлено заявника про таке:

«ВРП, діючи в межах конституційно визначених повноважень, не має права надавати правову оцінку діям голови суду під час виконання ним адміністративних повноважень, а також надавати оцінку законності виданого ним розпорядчого документа поза межами дисциплінарного провадження.

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII ВРП затверджує Положення про Державну судову адміністрацію України та типове положення про її територіальні управління.

Типовим положенням про територіальне управління Державної судової адміністрації України, затвердженим рішенням ВРП від 13 квітня 2023 року № 358/0/15-23, визначено, що основним завданням територіального управління є організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих судів з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів і забезпечення роботи органів суддівського самоврядування. Територіальне управління Державної судової адміністрації України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності територіального управління та судів у відповідному регіоні; забезпечує дотримання фінансово-бюджетної дисципліни, ефективне, результативне і цільове використання коштів державного бюджету, законність використання ресурсів та майна, запобігання порушенням та зловживанням, а також своєчасність вжиття відповідних заходів реагування, зокрема в частині відшкодування заподіяної шкоди (втрат) та притягнення до відповідальності винних посадових осіб; аналізує кадрову роботу в апаратах судів та інформує Державну судову адміністрацію України з цього питання.

Принагідно інформуємо, що відповідно до частини другої статті 135 Закону № 1402?VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат, зокрема за вислугу років.

Частиною п`ятою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1402-VIII голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Ураховуючи наведене, Ваше звернення від 23 травня 2025 року (вх. № М?2756/0/7?25 від 23 травня 2025 року) надіслано за належністю до ТУ ДСА у Харківській області із проханням повідомити Вас про результати розгляду».

24. Така відповідь надіслана 05 червня 2025 року на електронну пошту ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1

25. Листом від 05 червня 2025 року № 1/944/0/9-25 ВРП надіслала звернення ОСОБА_1 до ТУ ДСА у Харківській області для розгляду в частині питань, що належать до його компетенції.

26. Керуючись частиною третьою статті 7 Закону № 393/96-ВР ТУ ДСА у Харківській області листом від 11 червня 2025 року № 02-30/М-71/25-вих (73/2025) направило до Барвінківського районного суду Харківської області за належністю звернення ОСОБА_1 від 23 травня 2025 року щодо перевірки відповідності законодавству України наказу голови Барвінківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 «Про встановлення ОСОБА_2 щомісячної доплати за вислугу років» для розгляду.

27. Автору звернення повідомлено, що відповідно до статті 7 Закону № 393/96?ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

28. Водночас якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

29. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, Велика Палата дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

30. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Стаття 40 Основного Закону України передбачає, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

32. У преамбулі Закону № 393/96-ВР зазначено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

33. Законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону (частина перша статті 2 Закону № 393/96-ВР).

34. За частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

35. Зі змісту доводів та вимог позовної заяви й апеляційної скарги ОСОБА_1 випливає, що спір між ним та ВРП виник у зв`язку з тим, що, з погляду позивача, Рада протиправно не розглянула та належно не відреагувала на адресоване їй як повноважному, належному і компетентному державному органу звернення про проведення перевірки щодо видачі головою Барвінківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 наказу про встановлення самому собі щомісячної доплати за вислугу років та щодо надання йому як заявнику відповіді на поставлені питання стосовно правомірності видачі такого наказу.

36. З огляду на це слід відповісти на питання, чи зобов`язана була ВРП розглянути письмове звернення ОСОБА_1 і чи мала вона підстави відповідно до положень Закону № 393/96-ВР переадресовувати таке звернення іншому компетентному органу державної влади.

37. Велика Палата виходить з того, що відповідно до положень статті 131 Конституції України Рада: 1) вносить подання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою; 6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів; 8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого; 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.

38. За частиною першою статті 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

39. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, Законом № 1798-VIII та Законом № 1402?VIII. ВРП затверджує регламент ВРП, положення якого регулюють процедурні питання здійснення нею повноважень (стаття 2 Закону № 1798-VIII).

40. Повноваження ВРП визначені у статті 3 Закону № 1798-VIII, за приписами якої Рада: 1) вносить подання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) забезпечує здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді; 4) утворює органи для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів; 5) розглядає скарги на рішення відповідних органів про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 6) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 7) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою чи арештом; 8) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 9) вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів; 10) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого, рішення про відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації; 11) ухвалює рішення про припинення відставки судді; 12) визначає кількість суддів у суді в порядку, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів»; 13) затверджує Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), Положення про Державну судову адміністрацію України та типове положення про її територіальні управління, Положення про Службу судової охорони, Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя, Положення про Комісію з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; 14) погоджує Типове положення про апарат суду, Положення про порядок створення та діяльності служби судових розпорядників; 15) надає обов`язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроектів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів, узагальнює пропозиції судів, органів та установ системи правосуддя стосовно законодавства щодо їх статусу та функціонування, судоустрою і статусу суддів; 16) здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення своєї діяльності; бере участь у визначенні видатків Державного бюджету України на утримання судів, органів та установ системи правосуддя відповідно до Бюджетного кодексу України; 17) затверджує за поданням Державної судової адміністрації України нормативи кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів; 18) погоджує в установленому порядку перерозподіл бюджетних видатків між судами, крім Верховного Суду; 19) призначає на посаду та звільняє з посади Голову Державної судової адміністрації України, його заступників; 20) визначає за поданням Голови Державної судової адміністрації України граничну чисельність працівників Державної судової адміністрації України, у тому числі її територіальних управлінь; 201) призначає та звільняє з посад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 202) приймає рішення про звільнення членів ВРП; 203) узагальнює практику здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів та ухвалені рішення про притягнення або відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності; 204) затверджує Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) після консультацій з Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Радою суддів України та Громадською радою доброчесності; 21) здійснює інші повноваження, визначені цим Законом та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, Рада у зв`язку із реалізацією визначених законом повноважень бере участь у міжнародному співробітництві, у тому числі взаємодіє з іноземними закладами, установами та організаціями з питань правосуддя, може бути членом відповідних міжнародних асоціацій.

ВРП може залучати для виконання допоміжних і консультативних функцій органи суддівського самоврядування, установи та організації, суддів, суддів у відставці, адвокатів, прокурорів та інших спеціалістів, Громадську раду доброчесності за їхньою згодою на громадських засадах.

41. Відповідно до частин першої та другої статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

42. Суд першої інстанції встановив, що ВРП, з`ясувавши, що вирішення питань, про які йшлося у зверненні ОСОБА_1 , не входить до її повноважень, в установленому законом порядку переслала звернення за належністю до ТУ ДСА в Харківській області, про що повідомила заявника. За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що Рада не допустила протиправної бездіяльності.

43. Велика Палата не може погодитися з доводами апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

44. Суд проаналізував положення Конституції України та законів, що визначають повноваження ВРП. З урахуванням цих повноважень та положень Закону № 393/96?ВР, які регламентують порядок розгляду звернень громадян, суд відмовив у задоволенні позову, належним чином обґрунтувавши своє рішення.

45. Незгода ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не свідчить про відмову йому в доступі до правосуддя, оскільки суд вжив передбачених процесуальним законом заходів для повного і всебічного розгляду справи впродовж розумного строку, а тому доводи апеляційної скарги і в цій частині Велика Палата вважає необґрунтованими.

46. Щодо неефективного способу захисту, який, на думку апелянта, застосував суд першої інстанції, Велика Палата має зауважити таке.

47. Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист. Одним зі способів захисту, передбачених у цій нормі, є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

48. Саме такий визначений законом спосіб захисту порушених, на його думку, прав обрав ОСОБА_1 , звертаючись до суду з адміністративним позовом, проте суд не встановив протиправної бездіяльності відповідача, а відтак і порушення Радою прав позивача. Тому доводи апеляційної скарги про застосування судом неефективного способу захисту не ґрунтуються на матеріалах справи.

49. Інші доводи та міркування, які містить апеляційна скарга, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

50. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

51. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

52. З огляду на це Велика Палата дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, у зв`язку із чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а зазначене рішення - без змін.

Керуючись статтями 266 308 311 315 316 322 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного від 19 серпня 2025 року у справі № 990/266/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Кривенда

Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв

О. В. Білоконь К. М. Пільков

О. Л. Булейко С. О. Погрібний

І. А. Воробйова Н. С. Стефанів

О. А. Губська Т. Г. Стрелець

І. В. Дашутін І. В. Ткач

А. А. Ємець О. С. Ткачук

Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич

В. В. Король Н. В. Шевцова

М. В. Мазур