Історія справи

Постанова

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа № 415/1712/17

провадження № 61-7483св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О.В., УсикаГ. І.,

учасники справи:

позивач - Управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради на заочне рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 червня 2017 року у складі судді Чернобривко Л. Б. та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Авалян Н.М., Стахової Н.В., Орлова І.В.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради (далі - УПСЗН Лисичанської міськради) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 1069,35 грн надміру виплаченої допомоги.

В обґрунтування позову зазначало, що відповідач перебуває на обліку в УПСЗН Лисичанської міськради як внутрішньо переміщена особа, у зв'язку з чим їй з 26 січня по 25 липня 2016 року призначено адресну допомогу, передбачену Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі - Порядок № 505). З липня 2016 року відповідач втратила право на отримання такої допомоги, оскільки у червні 2016 року придбала житло на підконтрольній Україні території, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 вересня 2016 року. Однак, у липні 2016 року відповідачу безпідставно виплачено 1069,35 грн допомоги, сума якої підлягає поверненню. Просив суд позов задовольнити.

Заочним рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 06 червня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 придбала житло у м. Лисичанськ, яке є у Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р (далі - Перелік № 1275-р). Тому квартира, яку придбала відповідач у м. Лисичанську не вважається такою, що знаходиться в регіонах інших ніж проведення антитерористичної операції. Відтак, ОСОБА_3 мала право на отримання щомісячної адресної допомоги, відповідно до Порядку № 505 у період з 01 липня 2016 року по 25 липня 2016 року.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу УПСЗН Лисичанської міськради відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що ОСОБА_3 придбала квартиру у населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, тому вона має право на отримання допомоги, передбаченої Порядком № 505. Внесені у липні 2017 року до пункту 6 зазначеного Порядку зміни не мають правового значення для вирішення спору, оскільки предметом спору є правомірність виплати допомоги у 2016 році.

У листопаді 2017 року УПСЗН Лисичанської міськради звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами неправильно застосовано норми Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» (далі - Закон № 638-IV), положення Порядку № 505 та Переліку № 1275-р, оскільки суди неправильно тлумачать визначення району проведення антитерористичної операції (далі - АТО). Під час вирішення спору судам необхідно було керуватись постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (далі - Перелік № 1085-р) у якому відсутнє м. Лисичанськ, де відповідач придбала квартиру. Перелік № 1275-р не застосовується до спірних правовідносин, оскільки визначає перелік районів, які перебували у зоні бойових дій. Надалі Кабінет Міністрів України 31 травня 2017 року прийняв постанову № 370, якою удосконалив процедуру виплати щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам та встановив більш жорсткі правила її виплати. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 має власне житло у м. Лисичанську і не потребує державної підтримки щодо відшкодування витрат з найму житла, відповідач зобов'язана повернути безпідставно виплачені їй кошти за липень 2016 року.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою УПСЗН Лисичанської міськради, витребувано матеріали вказаної справи та встановлено строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу до 06 березня 2018 року.

Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_3 не надійшов.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 постійно проживала та була зареєстрована у м. Лисичанську. Під час проведення антитерористичної операції її житло було зруйноване та стало непридатним для проживання.

Відповідач є внутрішньо переміщеною особою та має право на отримання щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої Порядком № 505.

З 19 січня 2016 року ОСОБА_3 перебувалана обліку УПСЗН Лисичанської міськради згідно із заявою № 924019570 і їй з 26 січня 2016 року по 25 липня 2016 року призначену допомогу, передбачену Порядком № 505.

Під час проведення перевірки позивачем встановлено, що 03 червня 2016 року відповідач придбала житло (квартиру) в м. Лисичанськ Луганської області.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населенні пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Тому 21 вересня 2016 року УПСЗН Лисичанської міськради прийняло рішення № 61 про відшкодування ОСОБА_3 надміру виплаченої допомоги у сумі 1069,35 грн, виплаченої їй за період з 01 по 25 липня 2016 року.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач придбала квартиру у м. Лисичанськ Луганської області, яке відноситься до населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, тому вона мала право на отримання грошової допомоги.

Проте з такими висновками погодитись неможливо з огляду на таке.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначений Порядком № 505.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку (пункт 5 Порядку № 505).

У цьому ж пункті наведений перелік документів та процедура їх оформлення уповноваженим органом.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 505 уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.

Отже, питання щодо призначення особі грошової допомоги, передбаченої Порядком № 505 вирішується уповноваженим органом (зокрема, УПСЗН Лисичанської міськради), який зобов'язаний перевірити надані такою особою документи та на їх підставі прийняти відповідне рішення.

Виплата такої допомоги обмежена строком до шести місяців, але у випадку прийняття уповноваженим органом рішення на такий строк, останній не звільняється від обов'язку перевіряти та контролювати правомірність здійснення виплат призначеної грошової допомоги.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 505 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що законодавець визначив статус житла, за умови набуття якого, особа втрачає право на отримання допомоги, передбаченої Порядком № 505.

Перелік таких населених пунктів визначений розпорядженням КМУ № 1085-р і місто Лисичанськ у цьому переліку відсутнє.

Придбання житла у населеному пункті, який є у Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція позбавляє особу права на отримання допомоги, передбаченої Порядком № 505, оскільки призначення такої допомоги здійснюється за умови місцезнаходження жилого приміщення на тимчасово непідконтрольній території або у зоні бойових дій. Отже, суди помилково застосували до спірних правовідносин Перелік, визначений розпорядженням КМУ № 1275-р.

Разом з тим, питання щодо повернення безпідставно сплачених коштів вирішується відповідно до пункту 11 Порядку № 505, згідно з яким, уповноважений представник сім'ї, якому призначено грошову допомогу, зобов'язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім'ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

Аналізуючи наведені норми, Верховний Суд дійшов висновку, що наведений у пункті 11 Порядку № 505 перелік підстав, за яких допускається стягнення надміру виплачених коштів, є вичерпним. Інших підстав, за яких можливе таке стягнення, Порядком № 505 не передбачено.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд, з урахуванням положень статті 400 ЦПК України, бере до уваги зміст позовних вимог УПСЗН Лисичанської міськради. Зокрема, у позовній заяві позивач зазначив, що позов пред'явлено з тих підстав, що за наслідками проведеної перевірки достовірності інформації, наданої заявником для призначення допомоги, встановлено, що ОСОБА_3 03 червня 2016 року придбала житло, розташоване в АДРЕСА_1, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 вересня 2016 року № 68654181. Суму надміру виплаченої грошової допомоги просив стягнути, посилаючись на пункт 11 Порядку № 505.

Враховуючи те, що УПСЗН Лисичанської міськради, як уповноважена особа, зобов'язане контролювати правомірність здійснення виплат, а судами не встановлено порушення з боку ОСОБА_3 обов'язку повідомити про зміну обставин або надання неправдивих відомостей і на таке не посилається позивач, як на підставу позову, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки обставини справи судами встановлено, але суди допустили неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в позові з інших підстав. Тому ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

У частинах першій та другій статті 5 ЦК Українивстановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Тому доводи касаційної скарги про те, що у травні 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 370 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 і від 22 вересня 2016 року № 646» не мають правового значення для спірних правовідносин, оскільки предметом спору є стягнення заборгованості, що виникла у липні 2016 року, тобто до внесення змін до Порядку № 505.

Частиною першої статті 412 ЦПК Українивстановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а частиною третьої цієї статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради задовольнити частково.

Заочне рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 19 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У позові Управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплаченої допомоги відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

О.В. Ступак

Г.І. Усик