Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.06.2018 року у справі №2-399/12
Постанова КЦС ВП від 26.06.2018 року у справі №2-399/12

Постанова

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа № 2-399/12

провадження № 61-13681св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного

цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Апеляційного суду міста Києва від 01 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Кабанченко О. А., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2010 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 29 травня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (далі - АППБ «Аваль»), правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 010/2548/82/35760, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 5 тис. доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 18,1 % на рік на суму залишку заборгованості. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 29 березня 2010 року в нього утворилася заборгованість у розмірі 4 748,36 доларів США, що еквівалентно 37 654 грн 49 коп. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 серпня 2015 року у складі судді Куренкова Є. С. позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 37 654 грн 49 коп. за договором № НОМЕР_1 про відкриття та ведення карткового рахунку фізичної особи від 31 травня 2006 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В матеріалах справи відсутній повний текст вказаного рішення суду, а є лише його вступна та резолютивна частини.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 01 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 серпня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що заперечуючи факт підписання кредитного договору та отримання коштів, ОСОБА_3 подав письмове клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Судом було задоволено зазначене клопотання та зобов'язано позивача надати експертній установі оригінал кредитного договору. Однак банк цю вимогу не виконав, що унеможливило проведення такої експертизи. Встановивши, що банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про видачу ОСОБА_3 кредитних коштів, суд дійшов висновку про відмову в позові.

30 вересня 2016 року ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 01 вересня 2016 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не в повній мірі з'ясував обставини справи, не дав належної оцінки всім доказам в їх сукупності та дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог. Неможливість проведення почеркознавчої експертизи не може бути підтвердженням неотримання відповідачем грошових коштів. Банк не мав можливості надати оригінал кредитного договору через те, що цей договір був витребуваний Шевченківським районним судом міста Києва в іншій справі. Факт отримання кредитних коштів підтверджується розпискою держателя картки. ОСОБА_3 не звертався до правоохоронних органів із заявою щодо укладення кредитного договору шахрайським способом його колишнім роботодавцем.

24 лютого 2017 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито провадження у цій справі.

27 квітня 2017 року ОСОБА_3 подав до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення і просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що під час розгляду справи він заперечував факт підписання кредитного договору та отримання коштів. У зв'язку з цим як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді він подавав письмові клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Однак банк не надав оригінал кредитного договору, що унеможливило проведення такої експертизи.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 березня 2018 року справу № 2-399/12 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження заявлених вимог позивач надав копію кредитного договору від 29 травня 2006 року № 010/2548/82/35760.

Відповідач заперечував факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, у зв'язку з чим заявив клопотання про проведення почеркознавчої експертизи виконаного у цьому договорі підпису.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26 травня 2011 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Зазначена експертиза не була проведена через ненадання банком оригіналу кредитного договору.

З метою з'ясування обставин справи апеляційним судом було повторно призначено судову почеркознавчу експертизу та зобов'язано банк надати до експертної установи оригінал кредитного договору, однак позивач запитуваний оригінал документа не надав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд дійшов висновку про те, що не укладення договору, тобто його відсутність не породжує цивільних прав та обов'язків. Банком не доведено, що відповідач підписував кредитний договір та не надано доказів досягнення сторонами згоди стосовно усіх його істотних умов.

Однак такий висновок зроблений судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до статті 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вимоги статей 60, 179, 213, 214, 301 ЦПК України 2004 року зобов'язують суди з'ясувати обставини, якими обґрунтовуються заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів.

З матеріалів справи вбачається, що банк не мав можливості надати суду оригінал кредитного договору з об'єктивних причин - у зв'язку з тим, що цей договір був витребуваний Шевченківським районним судом міста Києва для проведення судової почеркознавчої експертизи у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору недійсним.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України 2004 року суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Відмовивши у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у вищевказаній справі, апеляційний суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, чим порушив вимоги частини 4 статті 10 ЦПК України 2004 року. При цьому апеляційним судом не звернуто увагу на наявний у матеріалах справи супровідний лист представника банку від 11 березня 2016 року на адресу Шевченківського районного суду міста Києва, яким ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надав суду оригінал кредитного договору № 010/2548/82/35760. В цьому листі міститься інформація про отримання суддею вказаного суду цього документа (а. с. 181).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки апеляційним судом порушено вищенаведені норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене цим судом рішення слід скасувати з направленням справи на новий розгляд.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права у цій справі допущені судами обох попередніх інстанцій, оскільки відсутність у матеріалах справи повного рішення суду першої інстанції унеможливлює проведення перевірки правильності застосування цим судом норм матеріального чи процесуального права, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про її передачу на новий розгляд для повного, всебічного та об'єктивного дослідження та встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для її правильного вирішення.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, встановити всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, з додержанням вимог ЦПК України, дати їм відповідну правову оцінку та вирішити спір на підставі вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 серпня 2015 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 01 вересня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.А.Стрільчук Судді:С.О.Карпенко В.О.Кузнєцов ОСОБА_2 О.В.Ступак