Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.11.2019 року у справі №367/1207/17

Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 367/1207/17

провадження № 61-19303св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради, який діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у складі суддів: Іванової І. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

учасники справи:

позивач - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив позбавити останню батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; передати малолітню ОСОБА_1 органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради для влаштування її подальшої долі; стягнути з ОСОБА_2 аліменти в розмірі ј частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь установи чи особи, під опікою якої буде перебувати дитина з 27 лютого 2017 року і до досягнення нею повноліття.

Позов мотивований тим, що 08 квітня 2016 за адресою: АДРЕСА_1 була виявлена залишена дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без документів та хвора. Уході пошуків батьків стало відомо, що мати дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишила новонароджену дитину, без документів на няню та виїхала за кордон. Відповідач не має постійного місця проживання. Згідно акту обстеження житло-побутових умов проживання Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації відповідач орендує житло та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

17 травня 2016 року з Ірпінської міської дитячої лікарні малолітня ОСОБА_1 була влаштована до комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка». Однак, мати відвідує дитину в закладі несистематично, зникаючи на тривалий термін.

Також, ОСОБА_2 має малолітнього сина, ОСОБА_4 , 2012 року народження, який проживає разом з бабусею ОСОБА_5 та дідом ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 . З дитиною відповідач не бачиться та не спілкується протягом трьох років. Позивач вважає, що відповідач злісно не виконує свої батьківські обов`язки, а також порушила право дитини на сім`ю.

15 грудня 2016 року комісією з питань захисту прав дитини виконкому Ірпінської міської ради рекомендовано надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року позов задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Передано малолітню ОСОБА_1 органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради для влаштування її подальшої долі.

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти в розмірі ј частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь установи чи особи, під опікою якої буде перебувати дитина з дня подачі позовної заяви, а саме з 27 лютого 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання доньки, своєю поведінкою та діями довела, що насправді не зацікавлена долею доньки, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_1 є крайнім заходом, що в даному випадку є недоречним, оскільки матеріали справи не містять переконливих доказів, які б давали підстави характеризувати відповідача з негативної сторони або її подальше небажання виконувати батьківські обов`язки. Даних про обставини, які б свідчили про винну поведінку відповідача щодо доньки матеріали справи не містять, оскільки та обставина, що відповідач на короткий проміжок часу з поважних причин залишила свою доньку на піклування няні, не може бути підставою для висновку про те, що вона не бажає виконувати батьківські обов`язки щодо доньки. Судом встановлено, що відповідач постійно відвідувала свою доньку у дитячому закладі, тому родинний зв`язок між ними не втрачено, остання неодноразово робила спроби повернути дитину до своєї родини, бажає піклуватись та виховувати доньку, одружилась, має повну сім`ю, бажає якнайкраще забезпечити інтереси своєї доньки.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не виконано вимог чинного законодавства та норми міжнародного права щодо дотримання та забезпечення якнайкращих інтересів дитини при вирішенні спору. Рідні дитини - баба та дід, які є батьками відповідача, категорично відмовились прийняти у свою родину малолітню ОСОБА_1 та просили знайти для дитини батьків. Позивачем було належним чином забезпечено дитині належні умови для виховання та проживання та надано відповідачу можливість змінити своє ставлення до дитини. Оскільки відповідач не змінила свого ставлення до дитини та батьківських обов`язків, не надала доказів створення необхідних умов для проживання дитини, позивачем було ініційовано процедуру позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Позбавлення батьківських прав проведено позивачем із суворим дотримання процедури та встановленого порядку, відповідач у свою чергу систематично не з`являлась до суду та зловживала процесуальними правами. Судом апеляційної інстанції не було належним чином встановлено всіх обставин, які мають значення для вирішення справи. Так, відповідачем не було повідомлено суд апеляційної інстанції про факт усиновлення малолітньої ОСОБА_1 та розірвання шлюбу.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначила про те, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Позовна заява про позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 є необґрунтованою та містить недостовірну інформацію щодо обставин залишення дитини, стану здоров`я дитини та обставин щодо виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків відносно дочки. Крім того, до відповідача не застосовувались судом заходи з приводу зловживання процесуальними правами та суду апеляційної інстанції була повідомлена обставина щодо усиновлення ОСОБА_1 іншою родиною.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Ірпінського міського суду Київської області. У задоволенні клопотання Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Звертаючись до суду з позовом, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради як на підставу позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав посилався на ухилення останьою від виконання своїх обов`язків щодо виховання малолітньої дитини ОСОБА_1 .

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 21 квітня 2016 року, видане відділом ДРАЦС у місті Одеса Одеського МУЮ).

Відомості про батька дитини в актовому записі про народження записано відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Згідно акта від 08 квітня 2016 року органів внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, 08 квітня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 була виявлена залишена дитина (20 днів), без документів та хвора, яка була передана до Ірпінської міської лікарні.

В подальшому в ході розшуку батьків дитини було виявлено, що матір`ю дитини є відповідачка, яка залишила новонароджену незареєстровану дитину на няню та виїхала за кордон.

Після розшуку матері ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 зареєструвала новонароджену дитину у відділі ДРАЦС у місті Одесі Одеського МУЮ .

17.05.2016 року з Ірпінської міської дитячої лікарні малолітня дитина влаштована до КЗ КОР « Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка».

Наказом № 102 від 20 травня 2016 року Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради «Про постановку на облік дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поставлено на облік у зв`язку з неналежним виконанням матір`ю батьківських обов`язків.

Служба у справах дітей Ірпінської міської ради своїм листом від 22 липня 2016 року повідомила ОСОБА_2 про те, що її малолітня дочка ОСОБА_1 поставлена на облік дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах у зв`язку з ухиленням батьків від виконання батьківських обов`язків, та передана до комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка».

ОСОБА_2 роз`яснено, що після надання нею повного пакету документів комісія з питань захисту прав дітей розгляне питання щодо повернення її дочки ОСОБА_1 у родину (т.1 а.с.18, 24).

Згідно повідомлення адміністрації комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка» від 22 липня 2016 року ОСОБА_2 відвідала доньку 08 червня 2016 року та 22 липня 2016 року (т.1 а.с.15).

Згідно висновку будинку дитини від 01 листопада 2016 року про стан здоров`я дитини, ОСОБА_1 здорова, має дефект міжшлуночкової перегородки (т.1 а.с.23)

Згідно акта обстеження житлово-побутових умов проживання Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 (оренда), умови для проживання та розвитку малолітньої дитини створені належним чином (т.1 а.с.16, 22).

Рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 21/2 від 24 січня 2017 року було затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1 а.с.25-26).

Згідно вищевказаного висновку, 15 грудня 2016 року комісія з питань захисту прав дітей рекомендувала надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 з посиланням на те, що остання не має постійного місця проживання, надає неправдиву інформацію та документи, відвідує дитину в закладі несистематично, питання щодо повернення матері малолітньої дитини неодноразово розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дітей, але ОСОБА_2 не виконала вимоги служби (не надала акт обстеження умов проживанняю, де буде проживати дитина).

Згідно довідки служби у справах дітей Шосткінської міської ради від 23 жовтня 2017 року син ОСОБА_2 - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживає з дідусем та бабусею - батьками ОСОБА_2 , рішенням виконкому Шосткінської міської ради від 29 грудня 2016 року дитині призначено опікуна, його дідуся ОСОБА_6 (т.1 а.с.120).

Згідно повідомлення комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка» від 22 вересня 2017 року, ОСОБА_2 відвідувала дочку 21 та 22 липня 2016 року, 12 серпня 2016 року, 15 серпня 2016 року, 16 серпня 2016 року, 18 серпня 2016 року, 16 вересня 2016 року, 12 жовтня 2016 року, 13 жовтня 2016 року, 18 жовтня 2016 року, 19 жовтня 2016 року, 21 жовтня 2016 року, 16 грудня 2016 року, 23 грудня 2016 року, 24 грудня 2016 року, 26 грудня 2016 року, 28 грудня 2016 року, 20 січня 2017 року, 23 січня 2017 року, 25 січня 2017 року, 20 лютого 2017 року, 28 лютого 2017 року, після чого вона до будинку дитини не з`являлась та дівчинку не відвідувала (т.1 а.с.100 ).

Згідно повідомлення комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка» від 17 жовтня 2017 року, ОСОБА_2 з 29 вересня 2017 року по 13 жовтня 2017 року кожного дня відвідувала свою доньку ( т.1 а.с.107).

Як вбачається з листа служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської Ради Київської області від 20.02.2019 року на даний час дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , усиновлена.

Суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 21/2 від 24 січня 2017 року, яким затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , оскільки відповідач від виконання своїх батьківських обов`язків не відмовляється, періодично відвідувала свою доньку у дитячому закладі, родинний зв`язок між ними не втрачено, остання неодноразово робила спроби повернути дитину до своєї родини, бажає піклуватись та виховувати доньку, бажає якнайкраще забезпечити інтереси своєї доньки.

Оскільки винної поведінки відповідача, свідомого нехтування нею своїх батьківських обов`язків не встановлено, суд апеляційної інстанції вказав про відсутність підстав для застосування такого крайнього заходу впливу на матір, як позбавлення її батьківських прав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавляючи відповідача батьківських прав, суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, надав належну оцінку доказам у справі, поведінці матері, виклав мотиви та аргументи й дійшов висновку про свідоме ухилення останньої від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дочки.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто місцевий суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у справі та відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив із того, що для застосування такої підстави для позбавлення батьківських прав як ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, необхідним є встановлення винної поведінки матері, свідомого нехтування нею своїми обов`язками. Водночас, існування вказаних обставин позивачем належними та допустимими доказами не доведено. Подані позивачем докази, досліджені місцевим судом, не свідчать про небажання матері піклуватись про свою дочку.

При цьому апеляційний суд не зазначив, які нові докази, протилежні висновкам місцевого суду, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами, підтверджують такі висновки суду.

Переоцінивши докази, які були оцінені місцевим судом з дотриманням вимог процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції не зазначив в оскаржуваному судовому рішенні, які порушення норм процесуального права були допущені судом першої інстанції і в чому полягають ці порушення, які норми матеріального права були неправильно застосовані і в чому полягає таке неправильне застосування, тобто не встановив і не навів правових підстав для скасування рішення.

Апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції за встановлених ним обставин, переоцінив зібрані у справі докази та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Крім того, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд бере до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, а саме: право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», пункт 49, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 47), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте у цій справі з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а також із встановлених судом першої інстанції обставин на підставі досліджених та оцінених доказів у справі: обставини залишення дитини матір`ю у віці 20 днів від її народження, сталі соціальні зв`язки дитини, її місце проживання, психологічний стан та усиновлення дитини у 2018 році іншою сім`єю, також врахувавши, що відповідачка має старшу дитину, малолітнього сина ОСОБА_4 , 2012 року народження, який проживає з дідусем та бабусею, з дитиною не бачиться та не спілкується протягом останніх трьох років, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо позбавлення відповідача батьківських прав, втручання в його сімейні права, Верховний Суд зазначає, що це втручання здійснено судом першої інстанції згідно із законом, має законну мету - захист інтересів дитини, і таке втручання з огляду на найкращі інтереси дитини є необхідним у демократичному суспільстві, оскільки є співрозмірним із переслідуваною законною метою - найкращі інтереси дитини.

Таким чином, доводи касаційної скарги про ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення, яке суперечить інтересам дитини, з огляду на викладене, є обгрунтованими та такими, що дають підстави скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішення суду апеляційної інстанції, та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради в інтересах малолітньої дитини задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року скасувати, залишити в силі заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик