Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 602/350/17-ц

провадження № 61-27235св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: СтупакО. В. (суддя-доповідач), ПогрібногоС. О.,Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Лановецький районний центр зайнятості, правонаступником якого є Тернопільський обласний центр зайнятості,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Лановецького районного центру зайнятості на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 липня 2017 року у складі судді Костів Л. І. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 17 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Щавурської Н. Б., Загорського О. О., Фащевської Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У травні 2017 року Лановецький районний центр зайнятості звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення виплаченого матеріального забезпечення та витрат на професійне навчання.

Позов мотивований тим, що відповідно до наказу Лановецького районного центру зайнятості від 04 вересня 2014 року № РТ 140904 ОСОБА_4 надано статус безробітної із 02 вересня 2014 року та призначено виплату допомоги по безробіттю із 09 вересня 2014 року по 03 вересня 2015 року. У зв'язку із неможливістю працевлаштування та через відсутність на ринку праці підходящої роботи, ОСОБА_4 просила здійснити одноразову виплату призначеної їй допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності. Відповідно до наказу від 31 березня 2015 № НТ 150331 ОСОБА_4 виплачено одноразово допомогу по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності із 27 березня 2015 року по 03 вересня 2015 року, припинено виплату допомоги по безробіттю та припинено реєстрацію безробітної із 27 березня 2015 року. При звіренні відомостей у Лановецькому об'єднаному управлінні пенсійного фонду Тернопільської області щодо верифікації інформації про осіб, які зареєстровані у державній службі зайнятості як безробітні і які за відомостями пенсійного фонду у період перебування на обліку у районному центрі зайнятості отримували різні види пенсії, встановлено, що ОСОБА_5 призначена пенсія за вислугу років із 17 серпня 2011 року. За заявою ОСОБА_5 02 грудня 2013 року припинена виплата пенсія у зв'язку із виходом на роботу, поновлена пенсія із 02 вересня 2014 року з наступної дати після звільнення з роботи. Позивачем виданий наказ про повернення виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_5, який вона у добровільному порядку не виконала.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд стягнути із відповідача на свою користь виплачене матеріальне забезпечення у розмірі 31 685,21 грн та витрати на професійне навчання у розмірі 269,85 грн.

Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 липня 2017 року у задоволенні позову Лановецького районного центру зайнятості відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог по суті заявленого позову, а саме, що у відповідача був умисел на отримання допомоги обманним шляхом, оскільки вона зверталася до Лановецького районного центру зайнятості та управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області із заявами про дату та причину нарахування їй пенсії, а також про повернення незаконно нарахованої їй пенсії, яку просила вирахувати з її щомісячної пенсії.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 17 серпня 2017 року апеляційну скаргу Лановецького районного центру зайнятості відхилено. Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 липня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, суд першої інстанції, встановивши, що позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для повернення відповідачем надмірно виплачених коштів у вигляді допомоги по безробіттю та вартості професійного навчання, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У вересні 2017 року Лановецький районний центр зайнятості подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 17 серпня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно не застосували до оспорюваних правовідносин вимог статті 44 Закону України «Про зайнятість населення», згідно з якою відповідальність за достовірність поданих до територіального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного, а також вимоги статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідно до якої застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року задоволено клопотання Тернопільського обласного центру зайнятості про залучення до участі у справі правонаступника та залучено Тернопільський обласний центр зайнятості до участі у справі як правонаступника Лановецького районного центру зайнятості.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Лановецького районного центру зайнятості не підлягає задоволенню із таких підстав.

Встановлені судами обставини

Судами встановлено, що 02 вересня 2014 року ОСОБА_5 звернулася із заявою до Лановецького районного центру зайнятості у якій вказала, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, пенсії на пільгових умовах та за вислугою років не отримує.

04 вересня 2014 року ОСОБА_5 надано статус безробітної, а 09 вересня 2014 року їй призначено допомогу по безробіттю та розпочато виплату такої допомоги.

13 лютого 2015 року ОСОБА_5 направлено на професійне навчання за напрямком менеджмент малого підприємництва.

24 березня 2015 року ОСОБА_5 звернулася до Лановецького районного центру зайнятості із заявою про здійснення одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності.

31 березня 2015 року Лановецьким районним центром зайнятості прийнято рішення про виплату ОСОБА_5 одноразової допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності. Того ж дня така допомога виплачена їй та у зв'язку з її отриманням припинено реєстрацію відповідача як безробітної.

10 січня 2017 року Лановецьким районним центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, яким встановлено, що із 17 серпня 2011 року ОСОБА_5 призначено пенсію за вислугу років, а за заявою від 02 грудня 2013 року припинено виплату пенсію у зв'язку із виходом на роботу із 28 листопада 2013 року. ОСОБА_5 виплату пенсії поновлено із 02 вересня 2014 року з наступної дати після звільнення з роботи (дата звільнення 01 вересня 2014 року). У зв'язку із перебуванням ОСОБА_5 на обліку у центрі зайнятості із 02 вересня 2014 по 27 березня 2015 року прийнято рішення про повернення допомоги по безробіттю за весь період перебування на обліку у центрі зайнятості.

Розмір виплаченого ОСОБА_5 матеріального забезпечення за період із 09 вересня 2014 року по 27 вересня 2015 року складає 31 685,21 грн.

Вартість професійного навчання ОСОБА_5 складає 269,85 грн.

12 січня 2017 року ОСОБА_5 направлено копію наказу від 10 січня 2017 року № 11 про відшкодування коштів та копію акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 10 січня 2017 року № 3, а 06 лютого 2017 року ? претензію про повернення витрат на професійне навчання.

27 листопада 2015 року ОСОБА_5 зверталася до Лановецького районного центру зайнятості щодо порушення нею вимог чинного законодавства при оформленні документів на допомогу по безробіттю та під час перебування на обліку.

Згідно з відповіді Лановецького районного центру зайнятості від 30 листопада 2015 року на момент звернення у районному центрі зайнятості відсутні відомості про порушення ОСОБА_5 вимог чинного законодавства при оформленні документів на допомогу по безробіттю та під час перебування на обліку.

03 грудня 2015 року ОСОБА_5 звернулася із письмовою заявою до Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області, в якій просила незаконно нараховану їй пенсію за 2014 та 2015 роки вираховувати із її щомісячної пенсії у розмірі 15 %.

Як вбачається із письмових відповідей Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області від 20 листопада 2015 року № 3496/02, від 02 грудня 2015 року № 3618/02 та від 08 грудня 2015 року № 3683/01, 19 травня 2015 року ОСОБА_5 здійснено дорахування пенсії за період із 02 вересня 2014 року по 26 березня 2015 року, виплата доплати відбулася 17 червня 2015 року згідно з порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 33-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, пунктом 2.8 розділу ІІ якого передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсій. Поновлення виплати пенсії, проведено згідно з чинним законодавством, переплати у виплаті пенсії нарахованої за 2014-2015 роки немає.

За період із 01 січня по 30 листопада 2015 року відповідачу нараховано 12 698,96 грн та фактично виплачено 17 143,05 грн; за період із 01 січня по 31 грудня 2014 року нараховано 4 444,00 грн та фактично виплачено 0,00 грн.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітною є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Частинами другою та третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Положеннями статей 1212, 1215 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.

Висновки Верховного Суду

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши характер правовідносин сторін у справі, правильно застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, а саме статтю 1215 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для повернення виплаченої допомоги по безробіттю та витрат на професійне навчання, оскільки позивачем не доведено факту недобросовісного набуття відповідачем коштів, а також не встановлено наявність рахункової помилки зі сторони позивача.

Доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким судом надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, арішення судів попередніх інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лановецького районного центру зайнятості, правонаступником якого є Тернопільський обласний центр зайнятості, залишити без задоволення.

Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 17 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик