Історія справи

Постанова

Іменем України

20 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 243/9688/17

провадження № 61-48337св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідач - акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3, на ухвалу Донецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Канурної О. Д., Соломахи Л. І., від 09 листопада 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (далі - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі») про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, у складі судді Кузнецова Р. В., від 11 вересня 2018 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Оскарженою ухвалою Донецького апеляційного суду від 09 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 вересня 2018 року в частині оскарження рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки у справі за позовом ОСОБА_2 до АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки, визнано неподаною та повернуто ОСОБА_2

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що виходячи із положень пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач не звільнена від слати судового збору в частині оскарження рішення міськрайонного суду щодо відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки. Оскільки позивачем недоліки апеляційної скарги щодо сплати судового збору усунуто не було, апеляційна скарга в цій частині підлягає поверненню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3,просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду від 09 листопада 2018 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм Закону України «Про судовий збір» таЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки (частина п'ята статті 235 КЗпП України) є заробітною платою (винагородою), яка виплачується працівнику за період, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати. Ця виплата входить до основного фонду оплати праці. Вимоги апеляційного суду про сплату судового збору не ґрунтуються на законі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року справу за позовом ОСОБА_2 до АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжкипризначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» посилається на те, що позивач, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору лише щодо її позовних вимог про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 вересня 2018 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без руху і заявникові надавано строк для усунення недоліків скарги, а саме: здійснення сплати судового збору у розмірі 1 057, 20 грн за подання апеляційної скарги на рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки та надання апеляційному суду оригіналу квитанції про сплату судового збору.

19 жовтня 2018 року згідно рекомендованого повідомлення (а. с. 230) ОСОБА_2 отримано копію ухвали Донецького апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року.

05 листопада 2018 року на електронну адресу Донецького апеляційного суду надійшло пояснення від представника позивача ОСОБА_3, в яких він посилався на незаконність вимог, викладених в ухвалі апеляційного суду, та неможливість їх виконати.

Оскарженою ухвалою Донецького апеляційного суду від 09 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в частині оскарження рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 вересня 2018 року щодо відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки визнано неподаною та повернуто ОСОБА_2

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір не повинен обмежувати право заявника на доступ до правосуддя, його розмір має бути розумним. Разом з цим, судовий збір виконує роль обмежувального заходу, який попереджає подання необґрунтованих й безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.

Зміни у визначені порядку оплати судового збору відбулись внаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 01 вересня 2015 року. Цим Законом звужено перелік суб'єктів, які звільняються від оплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 01 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

З 01 вересня 2015 року зменшено кількість платників, що звільняються від сплати судового збору.

У розрахунках прогнозованого обсягу надходжень від сплати судового збору з урахуванням змін, які внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VIIІ, прийнято до уваги, що такі зміни матимуть вплив на суттєве зменшення кількості необґрунтованих звернень до судів у зв'язку із відміною пільг та підвищення рівня відповідальності платників судового збору.

Пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діє з 01 вересня 2015 року, визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, починаючи з 01 вересня 2015 року, позивачі у справах за вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях справ: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Основні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання та структуру заробітної плати визначає Закон України «Про оплату праці», а також розроблена відповідно до нього Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (далі - Інструкція).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» та Інструкції заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, наведено у пункті 3 Інструкції.

Середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки (частина п'ята статті 235 КЗпП України) не є ані основною, ані додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною або компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто не входить до структури заробітної плати.

Такий висновок відповідає правовому висновку, висловленому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження 12-301гс18).

У відповідності до частини третьої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, апеляційний суд при постановленні оскарженої позивачем ухвали від 09 листопада 2018 року дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених частиною третьою статті 185 ЦПК України, для визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині оскарження рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 вересня 2018 року щодо відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки, у зв'язку із несплатою судового збору (розмір якого не є надмірним) за подання апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та частини третьої статті 185 ЦПК України.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм Закону України «Про судовий збір» та ЦПК України, а доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного суду від 09 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта