Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.06.2018 року у справі №199/1663/17

Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 199/1663/17

провадження № 61-35316св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: АнтоненкоН. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2018 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, щовона є власником будинку АДРЕСА_1, в якому зареєстрована колишня дружина її сина - ОСОБА_5, яка не проживає в ньому з грудня 2014 року у зв'язку з розірванням шлюбу з її сином та проживанням за іншою адресою і яка добровільно знятися з реєстраційного обліку не бажає.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2017 року позовні вимоги задоволено. Визнано ОСОБА_5 такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_4 є законними та обґрунтованими, відповідач без поважних причин не проживає у спірному будинку понад рік.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2018 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач як колишній член сім'ї власника з поважних причин не проживає у житловому будинку позивача, оскільки існують перешкоди у користуванні будинком, що і стало причиною для її проживання за іншою адресою.

У касаційній скарзі, поданій 25 квітня 2018 року до Верховного Суду, просить скасувати постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2018 року і залишити в силі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та неправильним застосуванням норм процесуального права. ОСОБА_5 добровільно виселилася з її будинку та не мала жодних намірів вселятися до нього знову. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

03 липня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

24 липня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_5 на касаційну скаргу, мотивований тим, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди встановили, що ОСОБА_4 на праві власності належить будинок АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 грудня 2007 року серії НОМЕР_1.

Згідно з інформацією, викладеною у довідці від 11 січня 2018 року № 175466 квартального комітету № 18 Амур-Нижньодніпровської районної ради, у спірному будинку зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_6 (син), ОСОБА_5 (невістка) та ОСОБА_6 (онук), ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач вселилася та була зареєстрована у вказаному будинку як член сім'ї власника ОСОБА_4 у зв'язку з реєстрацією у 2002 році шлюбу з сином власника ОСОБА_6

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2014 року, ухваленим у справі № 199/7720/14, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 розірвано.

ОСОБА_5 не проживає за вказаною адресою з грудня 2014 року.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною другою статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Апеляційний суд установив, що 04 грудня 2014 року ОСОБА_5 зверталася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яка зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події 04 грудня 2014 року № 16894.

Зі змісту протоколу прийняття заяви вбачається, що відповідач просила правоохоронні органи вжити заходи до її колишнього чоловіка ОСОБА_6, який виганяє її з будинку АДРЕСА_1, скандалить та свариться; вони проживають спільно за адресою: АДРЕСА_1, останній конфлікт був 29 листопада 2014 року.

У письмових поясненнях, наданих відповідачем начальнику АНД РВ ДМУ, ОСОБА_5 зазначала про те, що після розірвання шлюбу ОСОБА_6 переніс її речі в іншу кімнату та виганяє її з будинку, просила захистити її від морального та фізичного тиску чоловіка та його матері.

Установивши наявність між сторонами вкрай неприязних стосунків та конфліктів, які є перешкодою для користування відповідачем житловим приміщенням у спірному будинку, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність поважних причин не проживання відповідача у цьому житловому приміщенні понад один рік.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Вирішуючи спір між сторонами у справі, апеляційний правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення, які відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат