Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.11.2019 року у справі №2-38/2004
Постанова КЦС ВП від 11.07.2019 року у справі №2-38/2004

Постанова

Іменем України

19 червня 2020 року

м. Київ

справа № 2-38/2004

провадження № 61-18964св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду, у складі судді Левика Я. А., від 27 серпня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до

ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на спадкове майно.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області, у складі судді Варениці В. С., від 15 квітня 2004 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 в розмірі на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 в розмірі 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Визнано недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 , видане 01 червня 2001 року державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, реєстр № 3884. Визнано недійсним реєстраційне посвідчення на ім`я ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 , видане 07 серпня 2001 року Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, реєстрова книга № 3, реєстровий № 393. Вирішено питання розподілу судових витрат.

21 серпня 2017 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2004 року.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області, у складі судді Шандри М. М., від 21 вересня 2017 року матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Яворівського районного суду Львівської області

від 15 квітня 2004 року у справі № 2-38/2004 повернуто до місцевого суду для належного оформлення та вирішення питання про відновлення втраченого провадження.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області, у складі судді Кондратьєвої Н. А., від 09 листопада 2018 року частково відновлено втрачене провадження у цивільній справі № 2-38/2004, а саме відновлено зміст рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Львівського апеляційного суду, у складі судді Левика Я. А.,

від 28 листопада 2018 року матеріали справи повернуто Яворівському районному суду Львівської області для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у справі у порядку, передбаченому Розділом Х Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвала суду мотивована тим, що судом першої інстанції не було вжито усіх необхідних заходів щодо відновлення втраченого провадження та не відновлено частини матеріалів, які потенційно можуть бути відновленими та мають істотне значення для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області, у складі судді Кондратьєвої Н. А., від 09 липня 2019 року частково відновлено втрачене провадження у цивільній справі № 2-38/2004, а саме відновлено зміст рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 квітня

2004 року, згідно з матеріалами інвентаризаційної справи Львівського обласного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки на домоволодіння АДРЕСА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 квітня

2004 року відмовлено на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України.

Постановляючи ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що наявне судове рішення про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2004 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, а справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 серпня

2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-38/2004 та витребувано її матеріали з місцевого суду.

В листопаді 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутня належним чином завірена копія рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2004 року по справі № 2-38/2004. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції незаконно керувався нормами ЦПК України, які втратили чинність.

Яворівський районний суд Львівської області, ухвалюючи рішення

від 15 квітня 2004 року, не врахував, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 заявник та її брат - ОСОБА_5 були непрацездатного віку, а отже в силу вимог статті 536 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР) 1963 року мали право на обов`язкову частку у спадщині.

Суд першої інстанції визнав за позивачами право власності на спірний житловий будинок не вирішивши питання поновлення пропущеного без поважних причин строку на прийняття спадщини. Існування правовстановлюючих документів на домоволодіння АДРЕСА_1 на її ім`я виключає можливість повторного визнання права власності на спірний об`єкт нерухомості в судовому порядку.

Також зазначає, що у Франківському відділі поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області за її скаргою відкрито кримінальне провадження про вчинення злочину щодо факту можливого підроблення підпису в заповіті від 22 червня 1992 року, складеного від імені ОСОБА_6 , посвідченого державним нотаріусом п`ятої Львівської державної нотаріальної контори та зареєстрованим в реєстрі за № 5355.

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області, у складі судді Варениці В. С. від 15 квітня 2004 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 в розмірі 1/2 частини на житловий будинок АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 в розмірі 1/2 частини на житловий будинок АДРЕСА_1 . Визнано недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 , видане 01 червня 2001 року державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, реєстр № 3884. Визнано недійсним реєстраційне посвідчення на ім`я ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 , видане 07 серпня 2001 року Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, реєстрова книга № 3, реєстровий № 393. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судами встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області

від 12 липня 2004 року, яка набрала законної сили, апеляційна скарга ОСОБА_3 відхилена, а рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2004 року залишено без змін.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу, на час подання касаційної скарги) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Аналогічні по суті положення містив пункт 3 частини четвертої статті 297 ЦПК України (в редакції на час подання апеляційної скарги ОСОБА_3 )

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі

«Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).

Встановивши, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області

від 12 липня 2004 року, яка набрала законної сили, апеляційна скарга ОСОБА_3 на рішення Яворівського районного суду Львівської області

від 15 квітня 2004 року по справі № 2-38/2004 була відхилена, а рішення суду першої інстанції залишено без змін, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених пунктом 3 частини першої статті 358 ЦПК України підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою тієї самої особи на те саме судове рішення.

Ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 09 листопада 2018 року та від 09 липня 2019 року про часткове відновлення втраченого судового провадження по цій справі в апеляційному порядку не оскаржувались та є такими, що набрали законної сили.

Касаційний суд не надає оцінки доводам касаційної скарги ОСОБА_3 про неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи по суті, з огляду на те, що рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2004 року та ухвала Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2004 року прийнята за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 , не є предметом даного касаційного перегляду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта