Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.01.2022 року у справі №346/4152/20
Постанова КЦС ВП від 19.01.2022 року у справі №346/4152/20

Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 346/4152/20

провадження № 61-17362св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне некомерційне підприємство «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 вересня 2021 рокуу складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивувала тим, що вона працювала лікарем-стоматологом-ортопедом госпрозрахункового ортопедичного відділення структурного підрозділу «Стоматологічна поліклініка» КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР.

У липні 2020 року її ознайомлено з наказом генерального директора КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР № 202 від 26 червня 2020 року «Про скорочення штатних посад, чисельності працівників та зміну істотних умов структурного підрозділу «Стоматологічна поліклініка» КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР», повідомлено про скорочення госпрозрахункового ортопедичного відділення з

31 серпня 2020 року та вивільнення з 31 серпня 2020 у зв`язку із скороченням штату працівників, а саме на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

28 серпня 2020 року генеральним директором вказаної лікарні видано ще один наказ «Про скорочення штатних посад та чисельності працівників структурного підрозділу «Стоматологічна поліклініка» КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР № 250, яким доповнено пункт 6, а саме вказано, що у штатний розпис структурного підрозділу «Поліклініка» КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР кабінет невідкладної стоматології ввести 9,75 ставки посади лікаря стоматолога, замість 8 ставок, які були у пункті 6 попереднього наказу № 202 від 26 червня 2020 року.

На підставі вказаних наказів 31 серпня 2020 року генеральним директором названої ЦРЛ видано наказ № 258-к, яким звільнено позивача з посади лікаря-стоматолога-ортопеда госпрозрахункового ортопедичного відділення структурного підрозділу «Стоматологічна поліклініка» КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників.

Порушення трудових прав позивача обґрунтовано тим, що їй не запропоновано посаду за спеціальністю лікаря-стоматолога у новоствореному структурному підрозділі «Поліклініка» КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР. Позивачка зазначила, що посаду лікаря-стоматолога структурного підрозділу «Поліклініка» КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР кабінет невідкладної стоматології їй не було запропоновано, хоча згідно з пунктом 6 наказу № 202 від 26 червня 2020 року передбачено 8 ставок лікаря-стоматолога, а згідно з наказом № 250 від

28 серпня 2020 року додано ще 1,75 ставки, тобто разом у кабінеті невідкладної стоматології передбачено 9,75 ставки лікаря-стоматолога. Вказувала, що працювала на посаді лікаря-стоматолога більше 30 років, а останні 2 роки та 7 місяців лікаря-стоматолога-ортопеда, не втратила категорії та спеціальності лікаря-стоматолога, має вищу кваліфікаційну категорію лікаря-стоматолога, за весь час роботи не допускала порушень вимог трудової дисципліни, проходила атестацію підвищення кваліфікації в 2004, 2010, 2014, 2015 роках, що підтверджується сертифікатом лікаря-спеціаліста від 30 травня 2003 року, посвідченням про вищу категорію від 20 травня 2010 року, копією трудової книжки, посвідченнями про проходження підвищення кваліфікації. Отже, на день видання наказу № 202 від 26 червня 2020 року позивачка, на її думку, мала достатню кваліфікацію для зайняття посади лікаря-стоматолога у новоствореному структурному підрозділі. Однак, відповідачем не враховані ці обставини, оскільки надано перевагу у праві залишення на роботі іншим працівникам, які мають менший стаж та досвід роботи за спеціальністю.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР № 202 від

26 червня 2020 року «Про скорочення штатних посад, чисельності працівників та зміну істотних умов структурного підрозділу «Стоматологічна поліклініка» КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР у частині вивільнення ОСОБА_1 ; про визнання незаконним і скасування наказу генерального директора вказаної лікарні

№ 258-к від 31 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 , поновити її на посаді лікаря-стоматолога структурного підрозділу «Поліклініка» КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР кабінет невідкладної стоматології та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від

23 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення штату. Відповідачем у встановлений строк повідомлено ОСОБА_1 про зміни в організації виробництва і праці та про майбутнє звільнення, запропоновано всі наявні на підприємстві посади за весь період до дня звільнення, на переведення на які вона згоду не надала, отримано згоду профспілки на її звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці. Тому місцевий суд дійшов висновку, що при звільненні позивача у зв`язку зі скороченням штату працівників роботодавцем дотриманий встановлений законодавством про працю порядок.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора КНП «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської районної ради

№ 258-к від 31 серпня 2020 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 , з посади лікаря стоматолога-ортопеда госпрозрахункового ортопедичного відділення структурного підрозділу «Стоматологічна поліклініка» у зв`язку зі скороченням штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді лікаря стоматолога-ортопеда госпрозрахункового ортопедичного відділення структурного підрозділу «Стоматологічна поліклініка» КНП «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської районної ради з 01 вересня 2020 року.

Стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2020 року по

09 вересня 2021 року в розмірі 55 658,49 грн з відрахуванням всіх обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради в дохід держави 4 200,00 грн судового збору.

Частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що відповідачем під час звільнення позивача було порушено норми КЗпП України, оскільки не було враховано переважне право на залишення на роботі при вивільненні позивачки у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

При визначенні розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу апеляційний суд керувався частиною другою статті 235 КЗпП України, статтею 27 Закону України «Про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінет Міністрів України від

08 лютого 1995 року № 100, а також наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 травня 2006 року № 319, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 червня 2006 року за № 696/12570 «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров`я».

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

20 жовтня 2021 року комунальне некомерційне підприємство «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 вересня

2021 року та залишити в силі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2021 року.

Касаційна скарга, мотивована тим, що під час вивільнення позивачки, керівництвом комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради, було суворо дотримано всіх вимог діючого трудового законодавства.

Доводи інших учасників справи

25 листопада 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

17 листопада 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 01 лютого 2014 року переведена на 1,0 ставки посади лікаря-стоматолога Коломийської стоматологічної поліклініки по обслуговуванню сільського населення, 13 жовтня 2017 року переведена на 0,75 ставки лікаря-стажиста з ортопедичної стоматології госпрозрахункового відділення Коломийської стоматологічної поліклініки, а 02 січня 2020 року - на 0,75 ставки лікаря-стоматолога-ортопеда госпрозрахункового ортопедичного відділення структурного підрозділу «Стоматологічна поліклініка».

Листом № 103/010-66/162 від 06 лютого 2020 року Коломийська РДА Івано-Франківської області, як орган управління, повідомила генерального директора КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР про те, що не заперечує проти внесення змін в структуру вказаної лікарні.

Наказом генерального директора КНП «Коломийська центральна районна лікарня» КРР № 202 від 26 червня 2020 року «Про скорочення штатних посад, чисельності працівників та зміну істотних умов структурного підрозділу «Стоматологічна поліклініка» КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР» скорочено госпрозрахункове ортопедичне відділення структурного підрозділу «Стоматологічна поліклініка КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР з 31 серпня 2020 року, тобто скорочено всі посади вказаного відділення включно з посадою позивача.

Пунктом 5 вказаного наказу з 01 вересня 2020 року введено в штатний розпис структурного підрозділу «Поліклініка» КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР кабінет невідкладної стоматології, в якому, зокрема, передбачено 9,75 ставки лікаря-стоматолога.

Цим же наказом повідомлено про вивільнення 31 серпня 2020 року працівників структурного підрозділу «Стоматологічна поліклініка» згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України в зв`язку зі скороченням штату працівників, в тому числі

ОСОБА_1 .

Із вказаним наказом позивача ознайомлено, що не заперечується сторонами.

Наказом № 129 від 30 травня 2020 року КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР створено комісію для визначення переважного права на залишенні на роботі працівників СП «Стоматологічна поліклініка».

Згідно з протоколом № 554 засідання робочої комісії щодо визначення переважного права на залишення на роботі від 11 червня 2020 року вирішено провести звільнення згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України в кінці серпня

2020 року, виходячи з функцій та обсягу медичної допомоги госпрозрахункового терапевтичного відділення та госпрозрахункового ортопедичного відділення

СП «Стоматологічна поліклініка»; провести звільнення працівників згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України, які не мають переважного права на залишення на роботі згідно статті 42 КЗпП України.

Протоколом № 634 засідання робочої комісії щодо визначення переважного права на залишення на роботі працівників СП «Стоматологічна поліклініка» від 29 липня 2020 року внесено зміни до протоколу засідання № 554 від 11 червня 2020 року, рекомендовано адміністрації лікарні зареєструвати в штатному розписі кабінету невідкладної стоматології СП «Поліклініка» посади лікарів стоматологів-терапевтів, лікарів-стоматологів та лікарів стоматологів-хірургів.

В додатках 1, 2, 3 вказано перелік прізвищ лікарів-стоматологів-терапевтів, лікарів-стоматологів-хірургів, лікарів-стоматологів дитячих, а також про середній та молодший персонал із зазначенням кваліфікаційної категорії та переважного права.

У звітах про діяльність та роботу СП «Стоматологічна поліклініка» за 2019 рік та станом на 01 червня 2020 року проведено порівняльний аналіз продуктивності праці вищевказаних категорій лікарів.

Листом № 16 від 22 червня 2020 року профспілковий комітет КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР дає згоду на проведення скорочення штату та чисельності працівників вказаної лікарні у другій половині серпня 2020 року.

Відповідно до повідомлення про вакантні посади від 10 серпня 2020 року

№ 654/01-07-12 відповідач у зв`язку зі скороченням штатних посад, вивільненням працівників вказаної лікарні (наказ № 202 від 26 червня

2020 року) попередив позивача про звільнення з посади лікаря-стоматолога-ортопеда госпрозрахункового ортопедичного відділення СП «Стоматологічна поліклініка» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться

31 серпня 2020 року. ОСОБА_1 запропоновано тільки переведення на посади: 1) 1,0 ст. біолога СП «Дитяча лікарня» (тимчасово); 2) 0,5 ст. лаборанта відділення (тимчасово).

Згідно з наказом генерального директора КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР № 258-к від 31 серпня 2020 року ОСОБА_1 звільнено 31 серпня 2020 року з посади лікаря-стоматолога-ортопеда госпрозрахункового ортопедичного відділення структурного підрозділу «Стоматологічна поліклініка» КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР» згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників, проведено нарахування та виплату компенсації за невикористані відпустки та виплачено вихідну допомогу, з яким ОСОБА_1 під особистий підпис ознайомлена 08 вересня 2020 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд застосовує системний аналіз норм КЗпП України.

У статті 4 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

В оцінці правомірності звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України Верховний Суд виходить з того, що суди зобов`язані були з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Виходячи з тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець вважається таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Установивши, що позивачку завчасно було повідомлено про звільнення з посади, їй пропонувалися вакантні посади, від яких вона відмовилася, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що відповідачем було дотримано вимоги КЗпП України під час звільнення ОСОБА_1 .

При цьому правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність у позивачки переважного права про залишення на роботі з огляду на таке.

Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частинами другою та третьою цієї статті визначено обставини, які мають враховуватись в разі вирішенні питання про залишення на роботі працівника при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

Разом з тим, статями 42 49-2 КЗпП України зазначено, що право вивільнюваного робітника на першочергове залишення на роботі може йти у випадку звільнення робітника на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв?язку із скороченням чисельності або штату одночасно із існуванням аналогічних посад, які обіймають інші працівники.

Оскільки у відповідача відбулось повністю скорочення госпрозрахункового ортопедичного відділення структурного підрозділу «Стоматологічна поліклініка» із скороченням всіх посад працівників із створенням нового підрозділу «Поліклініка» КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР кабінет невідкладної стоматології, підстав для застосування положень статті 42 КЗпП України не має.

Позивач вважає порушеними свої трудові права щодо переважного права не прийняття її на посаду за спеціальністю лікаря-стоматолога у новоствореному структурному підрозділі «Поліклініка» КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР кабінет невідкладної стоматології, проте стаття 42 КЗпП України надає підстави для залишення на роботі, а не підстави для працевлаштування у новому структурному підрозділі.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правомірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд приймаючи рішення про часткове задоволення позову наведеного не врахував, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність у діях відповідача порушень норм чинного законодавства яке регулює трудові правовідносини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням встановлених у справі обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Коломийська центральна районна лікарня» Коломийської міської ради задовольнити.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 вересня 2021 рокускасувати та залишити в силі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун