Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.07.2021 року у справі №953/8112/20

Постанова

Іменем України

12 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 953/8112/20

провадження № 61-10272св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Харківська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного судуу складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б., від 18 травня 2021 року.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Харківської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Свої вимоги позивач мотивував тим, щойого матір ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкала у квартирі АДРЕСА_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, право власності на яку підтверджується договором купівлі-продажу від 05 березня 2002 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Воронкіною О. П. та зареєстрованим в реєстрі за № 901.

За життя спадкодавцем був складений заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Аверіною М. Е. (реєстровий № 704), згідно якого ОСОБА_2 заповідала ОСОБА_1 належну їй на праві приватної власності квартиру.

Перебіг шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини для спадкоємців, розпочався 08 листопада 2019 року та закінчився 08 травня 2020 року. Останні декілька місяців строку для прийняття спадщини припали на період загальнонаціонального карантину, запровадженого Урядом впродовж періоду з 12 березня 2020 року по 08 травня 2020 року, нотаріальні контори не працювали у звичайному, штатному режимі, що унеможливлювало подання заяви про прийняття спадщини у встановлені законом строки.

Позивач вказував, що 14 травня 2020 року він знайшов нотаріальну контору, яка розпочала працювати, і звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті матері до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алейнікової К. Л., яка надала йому роз'яснення, що він вважається таким, що не прийняв спадщину, так як в установлені законом строки не подав до нотаріальної контори заяву про її прийняття та не надав документи, що підтверджують факт прийняття спадщини. З огляду на вищевказані обставини, ОСОБА_1 вважає, що у нього були об'єктивні, незалежні від нього, поважні причини, які зумовили незначний пропуск встановленого строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визначити йому додатковий строк у два місяці для подання

до нотаріуса заяви про прийняття спадщини за заповітом, що залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова у складі судді Садовського К. С. від 18 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ті обставини, на які посилається позивач у позові, як на поважні причини пропуску ним строку для подання заяви для прийняття спадщини, не є на думку суду поважними причинами його пропуску, у зв'язку з чим позов є необґрунтованим. Позивач не був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або до органів місцевого самоврядування, а тому оголошення загальнонаціонального карантину у період з 12 березня 2020 року по 08 травня 2020 року, наявність якого не вплинула на звичайний режим роботи відділень поштового зв'язку та нотаріусів, не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 18 травня 2021 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 грудня

2020 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщинизадоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили для прийняття спадщини після матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Перебіг шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини для спадкоємців, розпочався 08 листопада 2019 року та закінчився 08 травня 2020 року. Позивачем подано заяву про прийняття спадщини 14 травня 2020 року, а до суду він звернувся 25 травня 2020 року, тобто пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що позивач є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_2, яка за життя склала заповіт на його ім'я.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17 червня 2021 року Харківська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 18 травня 2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17,

від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18, від 04 червня 2020 року

у справі № 601/1157/19, від 09 листопада 2020 року у справі № 466/5674/17 (пункт 1 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі Харківська міська радавказує, що позивачем не доведено поважність причин для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, отже позивач повинен був звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини до 08 травня 2020 року, проте звернувся лише 14 травня 2020 року, отже є таким, що не прийняв спадщину.

Позивачем не наведено об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які б вказували на те, що ним пропущено строк для прийняття спадщини після смерті матері з поважних причин. Позивач не був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою у визначений законом строк, враховуючи карантинні обмеження. Заявник також вказує на те, що у матеріалах справи відсутня постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, а тому у позивача були відсутні правові підстави для звернення до суду із позовом.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що апеляційний суд дійшов правильного та об'єктивного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки пропущений ним строк на подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини є незначним, окрім того останні декілька місяців строку для прийняття спадщини припали на період загальнонаціонального карантину. Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків апеляційного суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкала в квартирі АДРЕСА_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.

У відповідності до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3, його батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Згідно договору купівлі-продажу від 05 березня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Воронкіною О. П., зареєстрованого в реєстрі за № 901, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2.

За життя ОСОБА_2 був складений заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Аверіною М. Е. (реєстровий № 704), згідно якого ОСОБА_2 заповідала ОСОБА_1 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась, з заявами про прийняття спадщини/відмову від спадщини ніхто зі спадкоємців не звертався, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, що підтверджується відомостями, отриманими з П'ятої Харківської державної нотаріальної контори (лист від 28 вересня 2020 року № 2133/01-16).

14 травня 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алейніковою К. Л. у відповідь на заяву ОСОБА_1 останньому було надано роз'яснення про те, що він вважається таким, що не прийняв спадщину, оскільки ним у встановлений законом строк не було подано до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також не надано документів, що підтверджують факт прийняття спадщини. Одночасно ОСОБА_1 нотаріусом рекомендовано для вирішення питання щодо отримання свідоцтва про право на спадщину звернутись до суду.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пункту 1, 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правилами частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами 1 , 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина 1 статті 1272 ЦК України).

Частиною 3 статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини 3 статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця об'єктивних перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в Україні було запроваджено карантин.

Листом Міністерства юстиції України від 17 березня 2020 року № 1534/19.5/32-20 "Щодо організації роботи державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів на час дії карантину" було рекомендовано державним та приватним нотаріусам обмежити прийом громадян та вчиняти лише невідкладні нотаріальні дії.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_1 з поважних причин у визначений законом шестимісячний строк після смерті матері не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а тому наявні правові підстави для визначення додаткового строку (два місяці) для подання заяви про прийняття спадщини.

При вирішенні спору апеляційний суд надав належну оцінку обставинам справи, врахував те, що пропущений позивачем строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним: строк для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини розпочався 08 листопада 2019 року та закінчився 08 травня 2020 року, а позивачем подано заяву про прийняття спадщини 14 травня 2020 року, отже пропуск складає лише два робочі дні, зважаючи на те, що у період з 09 травня 2020 року по 12 травня 2020 року всі дні були вихідними, святковими.

Апеляційним судом враховано обмеження, які діяли з 12 березня 2020 року по 31 серпня 2020 року в Україні у зв'язку із запровадженням карантину, внаслідок чого було обмежено прийом громадян державними нотаріальними конторами й приватними нотаріусами.

Необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) створили позивачу перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті матері.

Окрім того, позивач є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_2, яка за життя склала заповіт на його ім'я.

Висновки апеляційного суду є обґрунтованими, судом правильно застосовано норми статей 1270, 1272 ЦК України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах, на які послався заявник у касаційній скарзі.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської радизалишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного судувід 18 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта