Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.09.2019 року у справі №2-427/11

Постанова

Іменем України

17 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 2-427/11

провадження № 61-31432св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Лесько А. О. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

треті особи: управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, Дніпропетровська обласна рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2017 року у складі колегії суддів:

Пономарь З. М., Баранніка О. П., Посунся Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, Дніпропетровська обласна рада, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 0,0692 га.

Власником суміжної земельної ділянки на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1, є ОСОБА_2, ОСОБА_3 які самовільно, без погодження з відповідними органами влади, з порушенням лімітів відступу від межової лінії між земельними ділянками, була збудована споруда (гараж) і ці обставини були підставою для звернення до управління земельних ресурсів. Перевіркою геодезистом від 26 серпня 2009 року меж земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 було встановлено, що гараж суміжних землекористувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частково виходить за межі його землекористування і накладається на землекористування відповідача площею 5,0 кв. м, також на землі Дніпропетровської міської ради площею 10,0 кв. м, що підтверджується висновками від 20 червня 2013 року № 790-14 та від 14 листопада 2014 року № 312/3133-14.

Під час будівництва гаража відповідачами не було встановлено водовідвід, внаслідок чого вся дощова вода стікає у його двір з чим неодноразово він звертався до відповідачів, але останні не вжили заходів до усунення перешкод.

На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд: зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні його земельною ділянкою, шляхом знесення гаража, який частково заходить на земельну ділянку домоволодіння АДРЕСА_1 та огорожу, яка фактично розташована на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності; стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 0,0692 га, розташованій по АДРЕСА_1, шляхом зносу гаражу.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2017 року доповнено рішення Кіровського районного суду м.

Дніпропетровська від 03 березня 2017 року, а саме: Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1, шляхом зносу огорожі, яка фактично розташована на земельній ділянці домоволодіння по АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовані тим, що вказаний гараж відповідачами збудовано самовільно та частково з огорожею зайнято земельну ділянку позивача.

Суд першої інстанції відмовив в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки вона не доведена та не підтверджена відповідними доказами.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2017 року та додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2017 року скасовано в частині задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання знести гараж та огорожу, та в цій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відсутні обґрунтування про конкретні порушення прав та інтересів позивача, пов'язані з розміщенням гаража та зведеної кам'яної огорожі. Вказаний гараж відповідачів не є самочинним будівництвом, оскільки його прийняття в експлуатацію погоджено з виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та видано Державною архітектурно-будівельною інспекцією у Дніпропетровській області "Сертифікат відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам". Крім того, тільки частина гаража площею 5 кв. м розміщується на земельній ділянці позивача, а тому знесення усього гаражу є безпідставним.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У серпні 2017 рокуОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі судові рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з висновком судово-будівельної експертизи від 20 червня 2013 року межі земельних ділянок АДРЕСА_1 не відповідають межам відповідно актам на право власності на земельні ділянки, виданим на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 Земельна ділянка домоволодіння № 80 частково заходить на земельну ділянку домоволодіння № 78-А та зайнята гаражем - 5 кв. м, під двором - 6 кв. м, земельна ділянка, що примикає до будинку № 80-10 кв. м, земля міської ради - 10 кв. м. Під час будівництва гаража відповідачами не було встановлено водовідвід, внаслідок чого дощова вода стікає у його двір з чим він неодноразово звертався до відповідачів, проте останні не вжили заходів до усунення перешкод. Також, відповідачами у суді не надано підтвердження права власності на самовільно збудований гараж. Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15 серпня 2016 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині 1 статті 400 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 16 березня 2004 року власником наданої для будівництва та обслуговування земельної ділянки площею 0,0841 га за адресою: АДРЕСА_2 була ОСОБА_4 Розпорядженням міського голови Дніпропетровської міської ради від 16 березня 2007 року на підставі заяви ОСОБА_4 індивідуальному житловому будинку по АДРЕСА_2 присвоєно нову адресу: АДРЕСА_7.

За нотаріально посвідченими договорами дарування від 31 березня 2009 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0692 га за адресою: АДРЕСА_7, та 68/100 частин домоволодіння, які складаються з житлового будинку "А-2" загальною площею 120,5 кв. м, гаража "В ", сараю "Г", споруд № 4,5.9,10, Ѕ частин споруд № 1-3,6-8. На підставі договору дарування 13 травня 2009 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0692га за адресою: АДРЕСА_1.

Суміжними землевласниками відносно земельної ділянки ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 27 травня 2002 року ОСОБА_2 є власником наданих для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0166 га, які складаються з ділянки 1 площею 0,0086 га, ділянки 2 площею 0,0009 га, ділянки 3 площею 0,0070 га. Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 09 грудня 2004 року ОСОБА_3 є власником земельних ділянок, наданих для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0306 га, які складаються з земельної ділянки 1 площею 0,0276 га та земельної ділянки 2 площею 0,0030 га.

Відповідно до технічного паспорта, виготовленого комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" 31 жовтня 2003 року, 80/125 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, зокрема, складаються з житлового будинку "А-1" 1900 року побудови, сараїв "Б ", "В ", погребу "Г" невідомого року побудови, сараю "Д " 1974 року побудови. Будівлі сараїв "Б ", "В", "Д" побудовані на межі з домоволодінням АДРЕСА_7, на межі ділянок зазначені огорожі № 12,15.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 27 грудня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 погоджено прийняття в експлуатацію прибудови "А1-1" та гаража "З" за адресою: АДРЕСА_2.17 січня 2011 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією у Дніпропетровській області забудовникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видано "Сертифікат відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам", яким засвідчено відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам житлового будинку загальною площею 149,1 кв. м, у тому числі, прибудови площею 35 кв. м, з господарськими спорудами і будівлями відповідно до технічного паспорту, виданого комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" 28 серпня 2009 року.

За висновком судової будівельно-технічної експертизи від 20 червня 2013 року фактичні межі земельних ділянок АДРЕСА_1 не відповідають межам згідно з державними актами на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Земельна ділянка домоволодіння № 80 частково заходить на земельну ділянку домоволодіння № 78-А та зайнята гаражем, огорожею та двором ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме, під гаражем - 5 кв. м, під двором - 6 кв. м, земельна ділянка, що примикає до будинку № 80-10 кв. м, а також на землі міської ради - 10 кв. м. Згідно з планом земельних ділянок № 78-А та № 80, наведеним у додатку № 1 до експертизи, кам'яна огорожа повністю знаходиться на земельній ділянці домоволодіння № 78-А, із загальною площі гаража ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі 67 кв. м., 5 кв. м розміщується на земельній ділянці ОСОБА_1, а 10 кв. м під землями міської ради. Додаток № 2 експертизи містить фотографії будинків № 78-А та № 80, гаражу та огорожі.

Висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 15 серпня 2016 року при дослідженні земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_9 встановлено, що земельні ділянки розташовані на місцевості з різким перепадом висот. Огорожа, яка встановлена між земельними ділянками побудована на підпірній стіні, що утримує від обвалення та сповзання масиву ґрунту та її перенесення може призвести до обвалення, сповзання масиву ґрунту. Перенесення підпірної стінки та встановлення її такими чином, щоб вона розташовувалась по межі земельної ділянки можливо лише за умови, якщо буде частково розібрано стіну погребу, яка є шлаколитою, або при використанні даної стіни як підпірної. У такому разі стіна погребу стане зовнішньою та її використання можливе лише після забезпечення влаштування необхідних інженерно-технічних заходів щодо використання стіни як зовнішньої. Для догляду за зовнішньою стіною необхідно виділення 1 м земельної ділянки. При перенесенні стіна гаражу буде розташована безпосередньо над входом у погріб, який розташований у гаражі, вхід у погріб буде неможливий, а ширина гаражу - недостатньою для використання його за функціональним призначенням. Для входу у погріб необхідно буде облаштувати новий вхід або відновити старий, який на момент дослідження закладено. Перенесення огорожі, яка встановлена на підпірній стінці від гаражу до житлового будинку, можливе впритул до стіни будинку з виділенням 1 м для догляду за нею. При перенесенні огорожі та підпірної стінки вздовж житлового будинку та встановлення її по межі земельної ділянки власники домоволодіння № 80 не матимуть можливості доглядати за зовнішньою стіною будинку, що є порушенням п. 3.25*ДБН 306-92*. За висновком експертизи усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою № 78-А шляхом переносу частини гаражу, огорожі та підпірної стінки можливо при виконанні зазначених умов та робіт, які потребують значних матеріальних затрат. З урахуванням дослідженого, експертами запропоновано вирішити спір між сусідами шляхом встановлення земельного сервітуту та суперфіцію.

За змістом частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 57 ЦПК України (у редакції, чинній на момент пред'явлення позову) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що кам'яна огорожа зведена на земельній ділянці домоволодіння № 78-А самим ОСОБА_1 та побудований гараж не може вважатись самочинним будівництвом, оскільки його прийняття в експлуатацію погоджено з виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та видано Державною архітектурно-будівельною інспекцією у Дніпропетровській області "Сертифікат відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам", дійшов обґрунтованого висновку про відсутність конкретних порушень прав та інтересів позивача з боку відповідачів.

Знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише, тоді коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку обставинам справи та враховуючи висновки судової будівельно-технічної експертизи від 15 серпня 2016 року правильно дійшов висновку, що знесення гаражу площею 67 кв. м, з яких 5 кв. м розташовані на земельній ділянці ОСОБА_1, є безпідставним, оскільки це є крайнім заходом впливу на забудовника і застосовується, тоді коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення вказаних порушень. Також, підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу немає, оскільки заподіяння шкоди відповідачами не доведено.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки апеляційним судом повно та всебічно з'ясовано обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне й обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. О. Лесько

А. А. Калараш

С. П. Штелик