Історія справи

Постанова

Іменем України

18 травня 2023 року

м. Київ

справа № 183/4173/20

провадження № 61-3475св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2021 року в складі судді Сороки О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2022 року в складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та з урахуванням уточнених позовних вимог просило виселити відповідачів з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та зняти їх з реєстраційного обліку за цією адресою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 червня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір на суму 12 600,00 доларів США. Того ж дня з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань вони уклали договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_1 .

Договором іпотеки передбачено, що ОСОБА_1 може зареєструвати в спірному будинку інших осіб лише з дозволу банку.

Однак ОСОБА_1 порушив умови договору, оскільки без згоди АТ КБ «ПриватБанк» здійснив реєстрацію свого та інших відповідачів місця проживання в будинку, що негативно відобразиться на ціні предмета іпотеки та перешкоджатиме його реалізації.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не довів, що реєстрація відповідачів у спірному будинку порушує його права, перешкоджає йому в реалізації, у передбачений законом спосіб, прав іпотекодержателя. При цьому ні ЦК України, ні Закон України «Про іпотеку» не містять норм, які б обмежували право членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк»звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2022 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2016 року в справі № 6-197цс16, у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 753/12729/15-ц, від 06 лютого 2019 року в справі № 570/3689/16-ц, від 28 листопада 2019 року в справі № 910/8357/18, від 16 вересня 2020 року в справі № 442/328/19-ц, від 27 січня 2021 року в справі № 754/14503/16-ц, від 21 квітня 2021 року в справі № 522/17024/17, від 02 червня 2021 року в справі № 904/7905/16, від 09 червня 2021 року в справі № 347/1073/19, від 23 червня 2021 року в справі № 279/2993/19, від 29 вересня 2021 року в справі № 344/12708/19 та від 08 грудня 2021 року в справі № 209/2032/14-ц;судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що реєстрація осіб у будинку, який є предметом іпотеки, без згоди АТ КБ «ПриватБанк» є порушенням умов договору та статті 629 ЦК України, негативно впливає на права банку як іпотекодержателя, тому наявні правові підстави для зняття цих осіб з реєстраційного обліку та їх виселення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

08 червня 2022 року справа № 183/4173/20 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

04 червня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії у розмірі 11 200,00 доларів США на строк до 30 травня 2017 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 04 червня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідач надав в іпотеку банку житловий будинок загальною площею 46,6 м.кв, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 04 червня 2007 року.

Згідно з пунктом 20.12 договору іпотеки, іпотекодавець зобов`язується не надавати документи у відповідні держоргани з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без письмової згоди на це іпотекодержателя.

Відповідно до пункту 23договору іпотеки, в разі порушення іпотекодавцем договірних зобов`язань, останній відшкодовує іпотекодержателю пов`язані з укладенням кредитного договору збитки в повному обсязі.

Згідно з довідкою відділу реєстрації та обліку громадян виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 22 червня 2020 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 з 25 листопада 2008 року, ОСОБА_2 з 03 листопада 2008 року та ОСОБА_3 з 17 березня 2014 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно достатті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Наслідки невиконання зобов`язання передбачені статтею 611 ЦК України.

Іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»).

Установлено, що з метою забезпечення виконання своїх кредитних зобов`язань ОСОБА_1 передав в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк» належний йому житловий будинок, у якому в подальшому зареєстрував своє та членів своєї сім`ї місце проживання.

Позивач вважав такі дії ОСОБА_1 порушенням умов договору іпотеки (пункту 20.12), оскільки зареєструвати місце проживання будь-яких осіб у спірному будинку він мав право лише за письмовою згодою банку,у зв`язку з чим звернувся до суду з вимогами про виселення відповідачів та зняття їх з реєстраційного обліку.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частинами першою та другою статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частинами першою та третьою статті 9 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не допускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Отже, ні положеннями ЦК України, ні положеннями Закону України «Про іпотеку» не передбачено обмежень прав власника житла та членів його сім`ї на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

За загальним правилом, визначеним статтею 40 Закону України «Про іпотеку», підставою для виселення всіх мешканців з житлової нерухомості є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте в цій справі не встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» звернуло стягнення на предмет іпотеки і такі обставини не були підставою звернення до суду.

Посилання позивача на те, що ОСОБА_1 порушив умови договору іпотеки, оскільки не отримав письмової згоди АТ КБ «ПриватБанк» на реєстрацію його та членів його сім`ї місця проживання у спірному житловому будинку, можуть свідчити про наявність підстав для застосування до сторони договору відповідних правових наслідків, встановлених договором іпотеки, зокрема пунктом 23, або законом, але не можуть бути підставою для виселення відповідачів та зняття їх з реєстраційного обліку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про відмову в задоволенні позову.

Доводикасаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до власного тлумачення заявником норм законодавства та необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко