Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.07.2019 року у справі №591/2942/18

Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 591/2942/18

провадження № 61-12600 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - адвокат Семиволос Володимир Владиславович;

відповідач - Сумська обласна державна адміністрація;

представник відповідача - ОСОБА_2 ;

третя особа - голова Сумської обласної державної адміністрації Клочко Микола Олексійович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 січня 2019 року у складі судді Грищенко О. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумської обласної державної адміністрації, третя особа - голова Сумської обласної державної адміністрації Клочко М. О., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації був прийнятий на роботу та працював на посаді завідувача господарства сектору господарського забезпечення апарату Сумської обласної державної адміністрації. Наказом керівника апарату Сумської обласної державної адміністрації від 26 березня 2018 року № 30-К його звільнено з займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Вважає звільнення незаконним, оскільки фактичних підстав для внесення змін у штатний розпис, згідно якого скорочувалася його посада, не було, а скорочення посади, яку він обіймав, мало удаваний характер. Йому не було запропоновано жодної вакантної посади для працевлаштування у період після попередження про наступне вивільнення. Крім того, керівник апарату Сумської обласної державної адміністрації не мав права його звільняти, оскільки його прийнято на роботу згідно з розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд поновити його на посаді завідувача господарства сектору господарського забезпечення апарату Сумської обласної державної адміністрації, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 з займаної посади у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці (скорочення посади) відбулося з дотриманням норм законодавства. ОСОБА_1 завчасно було повідомлено про наступне вивільнення та скорочення посади завідувача господарства сектору господарського забезпечення, яку він обіймав. Судом першої інстанції враховано, що позивачем при зверненні до суду з цим позовом пропущено місячний строк, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, причини поновлення якого судом визнано неповажними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семиволоса В. В. залишено без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 січня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи на підставі досліджених та належно оцінених доказів, правильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки при звільненні позивача із займаної посади роботодавцем було дотримано вимоги трудового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 липня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 591/2942/18 із Зарічного районного суду м. Суми.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам. Суди проігнорували його переважне право на залишення на роботі, зокрема, він має вищу технічну освіту (інженер-будівельник), майже 30 річний стаж роботи, з яких більше 10 років на державній службі, наявність інвалідності. Зазначає, що наявність посади завідувача господарства відділу господарського забезпечення у постанові Кабінету Міністрів України від 25 січня 2018 року № 24 свідчить про те, що скорочення штатів в системі обласних державних адміністрацій України за рахунок скорочення посади завідувача господарства відділу господарського забезпечення у 2017-2018 роках фактично не передбачалось і не проводилось. Вказував на відсутність конкретного переліку змін в організації праці та економіко-технічного обґрунтування для скорочення штату та зазначав, що посадові обов`язки та об`єм роботи, які відносяться до посади, яку він обіймав, не змінювались. Відповідачем не виконано процедуру скорочення штату працівників, зокрема, щодо його попередження про наступне вивільнення та працевлаштування.Суди не перевірили, чи були на час звільнення позивача наявні вакантні посади, які відповідали його кваліфікації, освіті, досвіду роботи не тільки у апараті Сумської обласної державної адміністрації, а й в усіх 20 підрозділах, чи було їх запропоновано позивачу, що є обов`язком роботодавця відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року Сумська обласна державна адміністрація подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 має вищу технічну освіту за фахом промислове і цивільне будівництво, яку отримав у 1991 році, є особою з інвалідністю загального захворювання, йому була встановлена друга група інвалідності, а з 14 грудня 2018 року - третя.

Розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 04 березня 2016 року № 44-К ОСОБА_1 призначено на посаду завідувача господарства сектору господарського забезпечення апарату Сумської обласної державної адміністрації з 04 березня 2016 року (а. с. 79, т.1).

Затвердженим 31 січня 2017 року штатним розписом на 2017 рік, посада завідуючого господарством сектору господарського забезпечення апарату Сумської обласної державної адміністрації, яку обіймав позивач, входила до штатного розпису (а. с. 4- 5, т. 2).

Відповідно до затвердженої структури Сумська обласна державна адміністрація складається з апарату установи, до складу якого входять 17 відділів та секторів, без права юридичної особи, та 20-ти самостійних структурних підрозділів з правом юридичної особи (а. с. 68-69, т.1).

Згідно з розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 01 грудня 2017 року № 701-ОД «Про внесення змін до розпорядження голови Сумської облдержадміністрації від 14 липня 2005 № 314», з метою вдосконалення структури апарату установи, у штатному розписі апарату Сумської обласної державної адміністрації на 2017 рік скорочені дві посади (документознавець І категорії та завідуючого господарством сектору господарського забезпечення). За цим наказом введено нову посаду провідного документознавця загального відділу (а. с. 19, т. 1).

04 січня 2018 року ОСОБА_1 було письмово попереджено про наступне вивільнення через два місяці після ознайомлення з цим попередженням на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Одночасно повідомлено ОСОБА_1 про відсутність в апараті Сумської обласної державної адміністрації вакантних посад, які б відповідали його професії (спеціальності) (а. с.80, т. 1).

Відсутність вакантних посад в апараті та структурних підрозділах Сумської обласної державної адміністрації станом на 01 березня 2018 року підтверджується службовою запискою начальника відділу з управління персоналом апарату Сумської обласної державної адміністрації на ім`я керівника апарату Сумської обласної державної адміністрації (а. с. 59, т. 1).

Наказом керівника апарату Сумської обласної державної адміністрації від 26 березня 2018 року № 30-К ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача господарства сектору господарського забезпечення апарату Сумської обласної державної адміністрації з 26 березня 2018 року у зв`язку зі скороченням штату працівників і неможливістю переведення його на іншу посаду на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати (а. с. 78, т. 1).

Відповідно до штатного розпису на 2018 рік Сумської обласної державної адміністрації, введеного в дію з 01 січня 2018 року, посада, яку обіймав ОСОБА_1 , у штатному розписі відсутня (а. с. 61-64, т. 1).

ОСОБА_1 членом профспілки не являвся, в день звільнення - 26 березня 2018 року, йому видано трудову книжку проведено остаточний розрахунок.

Встановлено, що після звільнення ОСОБА_1 з метою допомоги у його працевлаштуванні відповідачем було повідомлено про наявність вакантних посад у самостійному структурному підрозділі - Департаменті агропромислового розвитку Сумської обласної державної адміністрації, від яких позивач відмовився (а. с. 60, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У відповідності до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника є однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату (постанова Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17).

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, має бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що позивачем не доведено, що під час його звільнення роботодавцем було порушено процедуру звільнення або гарантії, якими користується працівник.

Суди встановили, що у Сумській обласній державній адміністрації мало місце скорочення посад, зокрема, посади документознавця І категорії та завідуючого господарством сектору господарського забезпечення, одну із яких займав позивач.

04 січня 2018 року ОСОБА_1 було ознайомлено із попередженням про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням посади та одночасно повідомлено про відсутність в апараті Сумської обласної державної адміністрації вакантних посад, які б відповідали його професії (спеціальності). Відсутність вакантних посад в апараті та структурних підрозділах Сумської обласної державної адміністрації станом на 01 березня 2018 року підтверджується також службовою запискою начальника відділу з управління персоналом апарату Сумської обласної державної адміністрації на ім`я керівника апарату Сумської обласної державної адміністрації

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що на час попередження позивача про скорочення штату були наявні 10 вакантних посад (а. с. 50-52, т. 2), з яких 8 посад державних службовців, одна посада першого заступника голови облдержадміністрації, на яку призначення здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», і одна введена посада провідного документознавця загального відділу, до якої, згідно наказу Мінсоцполітики від 29 грудня 2004 року № 336, були визначені наступні кваліфікаційні вимоги: повна вища освіта (відповідного напрямку підготовки (магістр, спеціаліст), стаж роботи за професією документознавця І категорії не менше 2-х років.

Апеляційним судом враховано, що питання зайняття вакантних посад державних службовців має особливу процедуру призначення, визначену Законом України «Про державну службу», який набув чинності з 01 травня 2016 року, тобто, за результатами конкурсу. При цьому позивач мав можливість прийняти самостійно участь у проведенні конкурсу на зайняття тієї, чи іншої посади та бути призначеним за умови перемоги у конкурсі і обов`язок установи щодо пропонування позивачу таких посад для працевлаштування у зв`язку із його скороченням, відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України, законодавством не передбачено. Аналогічне стосується і зайняття посади заступника голови облдержадміністрації.

Також судом апеляційної інстанції враховано, що ОСОБА_1 займав посаду, яка не належала до посад державного службовця, тому і його переведення на вакантну посаду державного службовця також було неможливо без дотримання процедури проведення конкурсу.

Ураховуючи те, що позивач не відповідав кваліфікаційним вимогам на зайняття посади провідного документознавця, суд апеляційної інстанції вважав, що прийняття на цю посаду іншого працівника, чия посада також підлягала скороченню, у період проведення двомісячного строку скорочення посади позивача, не порушує порядку звільнення працівника при скороченні штатів і свідчить про дотримання уповноваженим органом вимог звільнення позивача через скорочення штатів у зв`язку із відсутністю можливості його переведення на іншу роботу з урахуванням його спеціалізації, кваліфікації, досвіту трудової діяльності та стану здоров`я.

Також судами встановлено, що після звільнення ОСОБА_1 з метою допомоги у його працевлаштуванні відповідачем було повідомлено про наявність вакантних посад у самостійному структурному підрозділі - Департаменті агропромислового розвитку Сумської обласної державної адміністрації, від яких позивач відмовився.

При цьому апеляційний суд зауважив, що правова конструкція норми частини другої статті 40 КЗпП України покладає на власника або уповноважену особу обов`язок вжиття заходів працевлаштування працівника, який підлягає звільненню через скорочення штатів, шляхом переведення на іншу роботу, яку може запропонувати в структурі установи, якою у даному випадку є апарат Сумської обласної державної адміністрації, оскільки інші структурні підрозділи Сумської обласної державної адміністрації є самостійними структурними підрозділами з правом юридичної особи, які відокремлено здійснюють свою діяльність.

Отже, доводи ОСОБА_1 про те, що йому мало бути запропоновано наявні вакансій в усіх 20 підрозділах Сумської обласної державної адміністрації, не ґрунтуються на вимогах трудового законодавства.

Наявності у Сумській обласній державній адміністрації інших вакантних посад за відповідною професією чи спеціальністю як на час попередження позивача про скорочення його посади, так і на час звільнення з роботи, судами не встановлено.

Судами також було встановлено, що згідно наданого відповідачем штатного розпису станом на січень 2017 року була передбачена посада завідувача господарства сектору господарського забезпечення, яку обіймав позивач, проте, у штатному розписі станом на 01 січня 2018 року посада завідувача господарства сектору господарського забезпечення була вилучена із штатного розпису. Вказане свідчить про реальне скорочення штату працівників.

Також судом апеляційної інстанції враховано, що розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 01 грудня 2017 року № 701-д «Про внесення змін до розпорядження голови Сумської облдержадміністрації від 14 липня 2005 року № 314» з метою вдосконалення структури апарату Сумської обласної державної адміністрації в установі відбулось скорочення штатів і дана управлінська функція головою Сумської обласної державної адміністрації була проведена відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», якою передбачено право голови вирішувати питання формування складу і структури облдержадміністрації у межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій.

За таких обставин, проведення скорочення штату апарату за ініціативою керівника Сумської обласної державної адміністрації не суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 25 січня 2018 року № 24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році», якою затверджена схема посадових окладів працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, де передбачена посада завідуючого господарством і з визначенням розміру посадового окладу, у зв`язку з тим, що дані питання належать до внутрішніх організаційних повноважень посадової особи, яка її очолює.

Посилання ОСОБА_1 на те, що проведення звільнення відбулося не за наказом голови Сумської обласної державної адміністрації, як це передбачено затвердженою 13 січня 2017 року посадовою інструкцією завідуючого господарством сектору господарського забезпечення апарату Сумської обласної державної адміністрації, є необґрунтованим, оскільки з введенням в дію з 01 травня 2016 року нової редакції Закону України «Про державну службу» пунктом 11 частини першої статті 17 цього Закону визначено повноваження керівника державної служби, серед яких виконання функції роботодавця стосовно працівників державного органу, які не є державними службовцями.

Таким чином наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи прийнято посадовою особою, визначеною законом. Положення щодо порядку прийняття та звільнення з роботи, зазначені у посадовій інструкції завідуючого господарством, суперечать зазначеній нормі Закону.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, пояснення свідків і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Інші касаційної скарги ОСОБА_1 є аналогічними тим доводами, які були викладені в апеляційній скарзі, та перевірялися судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду цього спору.

Таким чином, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявників, при цьому враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 січня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович