Історія справи

Постанова

Іменем України

18 січня 2018 року

м. Київ

справа № 465/2694/14-ц

провадження № 61-1603 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

боржник (заявник) - ОСОБА_2,

боржник - ОСОБА_3,

суб'єкт оскарження - державний виконавець Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Романюк І. Ю.,

стягувач - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 липня 2016 року в складі суддів: Монастирецького Д. І., Кабаля І. І., Копняк С. М.,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Франківський ВДВС Львівського МУЮ) Романюк І. Ю.

Скарга мотивована тим, що па підставі виконавчого листа, виданого відповідно до рішення Франківського районного суду м. Львова від 3 жовтня 2014 року, відкрито виконавче провадження. Під час його виконання державним виконавцем здійснено опис арештованого майна та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 Разом з тим, зберігання майна здійснюється протягом не більше двох місяців. Тобто майно, яке було передано на відповідальне зберігання, підлягало поверненню 23 лютого 2016 року. Таких дій державним виконавцем здійснено не було, тому 22 березня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Франківського ВДВС Львівського МУЮ із заявою про видачу їй вилучених речей. 4 квітня 2016 року заявник отримала письмову відповідь про відмову в їх видачі, у зв'язку з тим, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2016 року зупинено виконання судових рішень, тому 1 квітня 2016 року державним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчих проваджень № 48481896 та 48481891. Вважає, що винесення постанов про зупинення виконавчих проваджень не перешкоджало поверненню майна боржнику.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просила визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Франківського ВДВС Львівського МУЮ Романюка Т. І. щодо неповернення боржнику вилученого майна.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30 травня 2016 року скаргу ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконною бездіяльність державного виконавця Франківського ВДВС Львівського МУЮ РоманюкаТ. І. щодо неповернення боржнику ОСОБА_2 вилученого майна.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець до 24 лютого 2016 року зобов'язаний був забезпечити повернення описаного майна. Разом з тим, бездіяльність державного виконавця щодо неповернення вилученого майна порушує права боржника та суперечить нормам матеріального права.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 липня 2016 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що державний виконавець Франківського ВДВС Львівського МУЮ Романюк Т. І. чи державна виконавча служба про судове засідання належним чином не повідомлялися, судові повістки у визначеному законом порядку їм не направлялися, а тому скарга ОСОБА_2 розглянута з порушенням встановленого законом порядку.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просила скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим судом було належним чином повідомлено учасників процесу про час та місце розгляду справи, тому доводи апеляційного суду щодо неналежного повідомлення державного виконавця про розгляд справи спростовуються зібраними доказами.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

28 грудня 2017 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частині третій статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Судом встановлено, що державний виконавець Франківського ВДВС Львівського МУЮ Романюк Т. І. або інша посадова особа органу державної виконавчої служби про судові засідання в суді першої інстанції належним чином не повідомлялися, судові повістки у визначеному законом порядку їм не направлялися.

Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд. Вона закріплює принцип верховенства закону, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, наступні вимоги: вимога «змагальності» процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції; право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства).

Стаття 6 Конвенції головним чином служить для визначення того, чи були надані заявнику достатні можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, які він вважав недостовірними, а не для того, щоб оцінювати правильність або неправильність рішення, прийнятого національними судами (Каралевічус проти Литви).

Враховуючи вищезазначене, під «повідомленням про процес» слід розуміти саме сповіщення судом учасників судового процесу про місце та час розгляду справи, що свідчитиме про ефективне забезпечення учасників судового процесу «правом на суд».

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 386 ЦПК України, в редакції, яка діяла на момент звернення із скаргою, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа органу державної виконавчої служби, приватний виконавець не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.

За змістом статті 74 ЦПК України, в редакції, яка діяла на момент розгляду скарги судом першої інстанції, судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до вимог частин другої, четвертої, восьмої статті 76 ЦПК України, в редакції, яка діяла на момент розгляду скарги судом першої інстанції, розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

З урахуванням викладених норм права суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що скарга ОСОБА_2 була розглянута з порушенням порядку, встановленого статтею 386 ЦПК України, в редакції, яка діяла на момент розгляду скарги судом першої інстанції, оскільки учасники судового процесу, зокрема державний виконавець або інша посадова особа органу державної виконавчої служби, не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому були позбавлені можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, які вони вважали недостовірними, коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що учасники судового процесу, зокрема державний виконавець, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, а також спростовані апеляційним судом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому вказану ухвалу відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик