Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.11.2019 року у справі №367/3935/17

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 367/3935/17

провадження № 61-19071св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Державна служба України з надзвичайних ситуацій,

відповідачі: Закрите акціонерне товариство "Укрбудінвест", ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 березня 2019 року у складі судді Саранюк Л. П. та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В.,

Чобіток О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року Державна служба України з надзвичайних ситуацій звернулася до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Укрбудінвест" (далі - ЗАТ "Укрбудінвест"), ОСОБА_1,

ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна.

Позовна заява мотивована тим, що 09 листопада 2001 року між Міністерством надзвичайних ситуацій України (далі - МНС України), правонаступником якого є Державна служба України з надзвичайних ситуацій, та ЗАТ "Укрбудінвест" укладений договір № 77 щодо придбання житла.

МНС України здійснено фінансування житла за вказаним договором у сумі 1 651
425,20 грн. ЗАТ "Укрбудінвест" до введення будинку в експлуатацію

у 2004 році передало позивачу квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, проте не виконало своїх зобов'язаннь належним чином.

У зв'язку із введенням в експлуатацію будинку за адресою:

АДРЕСА_6, проведенням технічної інвентаризації квартир

АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 додатковою угодою від 23 липня 2012 року № 2 до вказаного договору у актах приймання-передачі житла від 13 вересня

2004 року № 280, від 24 вересня 2004 року № 281, від 25 жовтня 2004 року № 288 положення щодо характеристик квартир викладено у новій редакції.

На підставі додаткової угоди від 23 липня 2012 року № 2 та акта приймання-передачі від 15 липня 2012 року із восьми вищевказаних квартир за МНС України зареєстровано право власності на п'ять квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, на суму 969 050 грн.

Відповідно до пунктів 1.1,1.2,3.1.3 договору ЗАТ "Укрбудінвест" зобов'язане було здати в експлуатацію та передати за актом приймання-передачі МНС України житло площею 1247,3 кв. м, у завершеному будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_9.

Проте на час звернення з позовом до суду всупереч умовам договору за МНС України не оформлено право власності на три квартири, а саме АДРЕСА_8, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, вартість яких складає 582 245 грн.

Право власності МНС України на зазначені квартири виникло на підставі договору, яким встановлено, що будівництво здійснено за рахунок інвестицій позивача.

Вказувало, що оскільки будівництво проінвестовано ним відповідно до статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність", то на підставі договору позивач має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавства України, тобто об'єкти та результати інвестицій є власністю інвестора. У зв'язку

з чим наявні підстави для визнання за МНС України права власності на квартиру АДРЕСА_6, загальною площею 87,93 кв. м.

МНС України звернулося до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою

від 30 грудня 2015 року про проведення за ним державної реєстрації права власності квартири АДРЕСА_6.

Проте рішенням державного реєстратора Гонтар Н. І. Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київської області від 19 січня 2016 року № 27859324 відмовлено позивачу у державній реєстрації прав та їх обмежень у зв'язку з тим, що право власності на вищезазначену квартиру вже зареєстровано, а також у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають встановленим вимогам.

Зазначало, що згідно із Державним реєстром речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру вже зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Вважало, що спірна квартира вибула з володіння МНС України з причин від нього незалежних, а саме квартиру було придбано в особи, яка не мала права її відчужувати.

Відповідно до повідомлення від 30 серпня 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи МНС України, у зв'язку з чим всі його права і обов'язки перейшли до Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Отже, з 30 серпня 2016 року Державна служба України з надзвичайних ситуацій є правонаступником всіх прав та обов'язків МНС України.

Також зазначало, що відповідно до пункту 1.1 розділу І вказаного договору

ЗАТ "Укрбудінвест" будує у 2001-2002 роках, здає в експлуатацію МНС України житло, побудоване та придбане згідно з затвердженою МНС україни адресною програмою будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, а Державна служби України з надзвичайних ситуацій здійснює фінансування будівництва цього житла шляхом перерахування грошових коштів, передачі векселів або товарно-матеріальних цінностей, відповідно до графіків фінансування.

Згідно з графіком фінансування загальної площі житла до 01 жовтня

2002 року ЗАТ "Укрбудінвест" від МНС України, Державній службі України

з надзвичайних ситуацій підлягає передачі 1 247,3 кв. м житла на профінансовану суму, а саме: 1 651 425,20 грн.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій вказувала, що здійснено фінансування житла за договором у сумі 1 651 425,20 грн, а передано їй лише 455,20 кв. м із 1247,3 кв. м, а отже, зобов'язання ЗАТ "Укрбудінвест" перед Державною службою України з надзвичайних ситуацій не виконано

в частині передачі 792,1 кв. м.

Відповідно до договору від 22 червня 2005 року № 22-06/05 площа квартири АДРЕСА_6 становить 121,03 кв. м. Одночасно згідно

з додатковою угодою від 06 жовтня 2011 року та акта приймання-передачі від 06 листопада 2011 року до зазначеного договору, рішення Ірпінської міської ради від 25 жовтня 2011 року № 259/5, свідоцтва про право власності площа квартири становить 125,00 кв. м, а за технічним паспортом, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та договору дарування площа квартири становить 121,5 кв. м.

Оскільки Державною службою України з надзвичайних ситуацій профінансовано 100 % будівництва квартир, загальною площею

1 247,3 кв. м, загальний розмір непереданої площі житла становить

792,1 кв. м, то вказане надає Державній службі України з надзвичайних ситуацій право на три квартири, включно з квартирою АДРЕСА_6, площею 125,00 кв. м (121,5 кв. м).

Державна служба України з надзвичайних ситуацій зазначала, що

договір № 77 про придбання житла укладено та профінансовано у період

з 2000-2004 роки, тобто до укладення ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 їхніх договорів, що свідчить про створення спірного майна

за рахунок позивача.

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, Державна служба України з надзвичайних ситуацій просила суд визнати за нею право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_6 та витребувати її у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом передачі Державній службі України з надзвичайних ситуацій.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04 березня

2019 року в задоволенні позову Державної служби України з надзвичайних ситуацій відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що об'єкт нерухомого

майна - квартира АДРЕСА_6,

з технічними характеристиками, що визначені в акті прийому-передачі

від 25 жовтня 2004 року, як на час складання акта, так і на час введення будинку в експлуатацію, створений не був; позивач у встановленому законом порядку не набував права власності на новостворений об'єкт нерухомого майна, а тому правові підстави для застосування положень статтей 388, 392 ЦК України відсутні. При цьому позивач звернувся до суду із цим позовом з пропуском позовної давності, однак позивач не надав належних та допустимих доказів поважності причин пропуску позовної давності, що в силу вимог статті 267 ЦК України є підставою для відмови

у позові.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року апеляційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій задоволено частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 березня

2019 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення вказівку про застосування позовної давності.

В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області

від 04 березня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшовши законних та обґрунтованих висновків про безпідставність та недоведеність позовних вимог Державної служби України з надзвичайних ситуацій, що є підставою для відмови у позові, помилково застосував наслідки спливу позовної давності, тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини рішення такої підстави для відмови у позові, як застосування позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Державна служба України з надзвичайних ситуацій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 25 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2020 року вказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Державної служби України з надзвичайних ситуацій, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо неправомірності набуття Державною службою України з надзвичайних ситуацій у власність квартири

АДРЕСА_6.

Зазначає, що договір між МНС України та ЗАТ "Укрбудінвест" укладено та профінансовано у період 2000-2004 роки, тобто до укладення між відповідачами договору. Суди попередніх інстанцій ухвалили рішення без спростування, що саме МНС України проінвестовано будівництво спірної квартири саме за кошти МНС України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 листопада 2001 року між МНС України та ЗАТ "Укрбудінвест" укладений договір придбання житла № 77, згідно з яким ЗАТ "Укрбудінвест" зобов'язалася будувати у 2001-2002 роках, та здати в експлуатацію МНС України побудоване та придбане згідно з затвердженою МНС України адресною програмою будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, а МНС України зобов'язувалось здійснювати фінансування будівництва цього житла шляхом перерахування грошових коштів, передачі векселів або товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до пункту 1.2 цього договору під "житлом" у договорі розуміється завершення будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_9.

Відповідно до пунктів 2.1,2.2 вказаного договору попередня розрахункова вартість житла за цим договором складає 1 651 425,20 грн. Вартість одного квадратного метра загальної приведеної площі житла може змінюватись

залежно від подорожчання вартості будівельних матеріалів, енергоносіїв, але не може бути вище вартості будівництва одного квадратного метра житла, офіційно визначеного Держбудом України по відповідним регіонам України на момент передачі житла МНС України та остаточно визначається на момент введення будинку в експлуатацію.

Пунктом 4.1.3. цього договору передбачено, що з моменту підписання акта приймання-передачі, житло вважається переданим МНС України.

Згідно з актом приймання-передачі житла від 25 жовтня 2004 року, підписаного представниками ЗАТ "Укрбудінвест" та МНС України, позивачу було передано три квартири, серед яких квартира АДРЕСА_6, житловою площею 47,54 кв. м, загальною площею 87,93 кв. м (а. с. 34 т. 1).

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 23 липня 2012 року до договору

придбання житла № 77 від 09 листопада 2001 року, у зв'язку із введенням

в експлуатацію будинку за адресою: АДРЕСА_6, проведенням технічної інвентаризації квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 сторони виклали в новій редакції положення щодо характеристик квартир

в актах приймання-передачі житла. Однак у додатковій угоді від 23 липня 2012 року про передачу квартири АДРЕСА_6 нічого не зазначено (а. с. 36-37 т. 1).

17 червня 2011 року відповідач ЗАТ "Укрбудінвест" зареєстрував Декларацію про готовність об'єкта, багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_6, до експлуатації.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04 лютого 2013 року

у справі № 17/139-12 за позовом МНС України до ЗАТ "Укрбудінвест" про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на квартиру (іншу, ніж спірна квартира у цій справі) встановлено, що предметом договору від 09 листопада 2001 року № 77 є майнові права на квартири, оскільки пунктом 3.14 договору придбання житла

від 09 листопада 2001 року № 77 року передбачено обов'язок відповідача надати позивачу право володіння житлом, а не об'єктом нерухомості.

Вказаним рішенням також встановлено, що позивач не виконав своїх зобов'язань відповідно до пункту 3.2.1 договору в частині фінансування загальної площі майнових прав на нерухоме майно, що підтверджується актом приймання-передачі житла від 30 грудня 2004 року № 298, актом звірки взаєморозрахунків від 30 серпня 2005 року та актом приймання-передачі до договору від 09 листопада 2001 року № 77 придбання житла

від 15 жовтня 2012 року підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, у зв'язку з чим має місце факт недоплати зі сторони позивача за договором придбання житла від 09 листопада 2001 року № 77.

На виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області

від 24 грудня 2008 року у справі № 2-1977/2008 за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ "Укрбудінвест" про зобов'язання виконати умови договору, відповідачем у справі ЗАТ "Укрбудінвест" передано, а ОСОБА_2 прийнято одну трикімнатну квартиру АДРЕСА_6, загальною площею 125,0 кв. м, що знаходиться на дев'ятому та десятому поверхах третьої секції у будинку за адресою: АДРЕСА_6, про що складено акт приймання-передачі від 06 жовтня 2011 року.

Примірник вказаного акта було передано у встановленому законом порядку до Ірпінської міської ради Київської області для вирішення питання оформлення правовстановлюючих документів за ОСОБА_2.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 25 жовтня 2011 року № 259/5 Комунальному підприємству Київської обласної ради "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" було доручено оформити та видати свідоцтво про право власності на трикімнатну квартиру

АДРЕСА_6 загальною площею 125,0 кв. м., у новозбудованому будинку АДРЕСА_6.

31 жовтня 2011 року на ім'я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно з яким право власності на квартиру АДРЕСА_6 було зареєстровано за ОСОБА_2 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

14 грудня 2016 року ОСОБА_2 подарувала своєму сину

ОСОБА_1 1/2 частину належної їй на праві власності квартири. Право власності на квартиру, набуте згідно з договором дарування, зареєстровано на ім'я ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 грудня 2016 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Державної служби України з надзвичайних ситуацій задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Частиною 1 статті 81 ЦПК України.

Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи у задоволенні позову ЗАТ "Укрбудінвест", суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що позивач право власності на нерухоме майно у порядку, встановленому статтею 331 ЦК України, не набув, тому він не може звертатися за захистом своїх прав у порядку, встановленому статтею 392 ЦК України.

Відповідно до статей 526, 527, 530, 531, 532 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статей 526, 527, 530, 531, 532 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей,

а також майнові права та обов'язки (частина 1 статті 190 ЦК України).

Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Разом з тим статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 331 ЦК України визначає загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Указаними нормами права визначено порядок оформлення права власності (здійснення державної реєстрації права власності) на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації.

Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав,

у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статті 328 ЦК України.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України

у постановах: від 05 лютого 2014 року у справі № 6-131цс13, від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15.

Порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації врегульовано Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" та Законом України "Про інвестиційну діяльність".

Судом встановлено, що на виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2008 року у справі № 2-1977/2008 за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ "Укрбудінвест" про зобов'язання виконати умови договору, ЗАТ "Укрбудінвест" передано, а ОСОБА_2 прийнято одну трикімнатну квартиру

АДРЕСА_6, загальною площею 125,0 кв. м, що знаходиться на дев'ятому та десятому поверхах третьої секції у будинку за адресою: АДРЕСА_6, про що складено акт приймання-передачі від 06 жовтня 2011 року.

Примірник вказаного акта було передано у встановленому законом порядку до Ірпінської міської ради Київської області для вирішення питання оформлення правовстановлюючих документів за ОСОБА_2.

Згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1.2 договору про придбання житла від 09 листопада 2001 року під "житлом" у договорі розуміється завершений будівництвом житловий будинок у АДРЕСА_9,

(І секція).

Доводи касаційної скарги про те, що саме позивачем проінвестовано будівництво спірної квартири, а тому у нього виникло право власності на спірний об'єкт нерухомості, необґрунтовані.

Станом на 25 жовтня 2004 року (дата складення акта приймання-передачі житла № 288) квартира АДРЕСА_6, площею 121,5 кв. м, зазначена у свідоцтві про право власності від 31 жовтня 2011 року, ще не була збудована, будинок на час складання акта не введений в експлуатацію.

Внаслідок ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, проведеної у квітні 2007 року Державною аудиторською службою України, встановлено, що до внесених у 2001 році інвестицій на суму 534 000 грн у 2004 році МНС додатково сплатило підряднику - ЗАТ "Укрбудінвест" 1 100 000 грн за житло по АДРЕСА_9. У вересні-грудні 2004 року Перший заступник Міністра МНС Косолапов А. Г. підписав акти про прийом

8 квартир за цією адресою площею 722,39 кв. м на суму 1 600 000 грн. Фактично на час перевірки будинок в експлуатацію не введений, проте за бухгалтерським обліком МНС України суму списано на видатки. При цьому МНС України не застосувало до ЗАТ "Укрбудінвест" штрафні санкції за несвоєчасне виконання договору.

Так, у Переліку об'єктів будівництва житла ЗАТ "Укрбудінвест" для військовослужбовців МНС України та членів їх сімей за рахунок інвестицій на 2001-2002 pоки, зазначено об'єкт будівництва - 15 квартир у пяти поверховому цегляному будинку за адресою:

АДРЕСА_9, (а. с. 13-14, т. 1).

Однак квартира, що належить ОСОБА_2, ОСОБА_1,

є дворівневою, знаходиться на дев'ятому та десятому поверхах ІІІ секції зазначеного будинку, незаконність набуття права власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва від 31 жовтня 2011 року судами не встановлено.

Таким чином, встановивши, що позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно, тобто право власності на спірне нерухоме майно у нього в установленому законом порядку не виникло, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми статей 331, 392 ЦК України та дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог про витребування майна і визнання права власності за позивачем на об'єкт інвестування.

Також апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що відмовити у задоволенні позову через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише

у тому разі, коли позов є обґрунтованим.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду - без змін.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 березня

2019 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк