Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.05.2021 року у справі №759/4401/20
Постанова КЦС ВП від 17.08.2022 року у справі №759/4401/20
Постанова КГС ВП від 19.11.2024 року у справі №759/4401/20
Постанова КГС ВП від 01.10.2024 року у справі №759/4401/20

Постанова

Іменем України

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 759/4401/20

провадження № 61-7344св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Верховинна, 41»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року у складі судді Ул`яновської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.

у справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Верховинна, 41» про визнання недійсними рішень загальних зборів.

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Верховинна, 41» (далі - ОСББ «Верховинна, 41») про визнання недійсними рішень загальних зборів.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником квартири у будинку АДРЕСА_1 .

05 лютого 2020 року відбулися загальні збори ОСББ «Верховинна, 41», на яких прийнято низку рішень, з якими не погоджується позивач, зокрема: з рішенням № 4, яким встановлено з 01 квітня 2020 року щомісячний внесок на утримання (управління) будинку та прибудинкової території ОСББ в розмірі: 6,31 грн за 1 кв. м на місяць для власників житлових приміщень першого поверху та власників нежитлових приміщень, а також 6,97 грн за 1 кв. м на місяць для власників житлових приміщень з другого по двадцять шостий поверх включно; з рішенням № 5, яким з 01 квітня 2020 року встановлено внесок до ремонтного фонду у розмірі 0,55 грн за 1 кв. м для власників житлових/нежитлових приміщень; з рішенням № 6, яким з 01 квітня 2020 року встановлено внесок до резервного фонду у розмірі 0,27 грн за 1 кв. м для власників житлових/нежитлових приміщень; з рішенням № 7, яким встановлено щомісячний внесок за надавання послуг чергового (консьєржа) у розмірі 85 грн на місяць; з рішенням № 8, яким надано дозвіл (повноваження) правлінню ОСББ на передачу технічних та допоміжних приміщень та інших об`єктів, що належать до спільного майна багатоквартирного будинку, в користування, у тому числі на умовах оренди, фізичним та юридичним особам.

Стверджував, що за жодне із зазначених рішень не проголосувало дві третини загальної кількості усіх співвласників, що є порушенням пункту 5.2 статуту відповідача та частини чотирнадцятої статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Звертав увагу суду на те, що рішення загальних зборів повинні вважатися неприйнятими, у разі, якщо за них протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів не проголосувала необхідна кількість осіб, що передбачено частиною п`ятнадцятою статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Зазначав, що головою та секретарем загальних зборів до протоколу внесено недостовірні дані про загальну площу житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, а саме: 10 929,1 кв. м замість 11 340,4 кв. м. З огляду на вказане, у протоколі голосування не були враховані голоси співвласників квартир і нежитлових приміщень загальною площею 411,3 кв. м, що складає 3,63 % від їх загальної площі у будинку і, як наслідок, були спотворені результати голосування.

Вказував на відсутність інформації про ініціативну групу, яка скликала загальні збори саме 05 лютого 2020 року, а також не встановлено їхнє повноважне право на вчинення таких дій.

Позивач просив суд:

- визнати недійсними рішення загальних зборів ОСББ «Верховинна, 41», які відбулися 05 лютого 2020 року та які оформлені протоколом від 21 лютого 2020 року, в частині встановлення з 01 квітня 2020 року щомісячного внеску на утримання (управління) будинку та прибудинкової території ОСББ у розмірі: 6,31 грн за 1 кв. м на місяць для власників житлових приміщень першого поверху та власників нежитлових приміщень; 6,97 грн за 1 кв. м на місяць для власників житлових приміщень з другого по двадцять шостий поверх включно; встановлення з 01 квітня 2020 року внеску до ремонтного фонду в розмірі 0,55 грн за 1 кв. м для власників житлових/нежитлових приміщень; встановлення з 01 квітня 2020 року внеску до резервного фонду в розмірі 0,37 грн за 1 кв. м для власників житлових/нежитлових приміщень; встановлення щомісячного внеску за надання послуг чергового (консьєржа) в розмірі 85 грн на місяць для власників житлових/нежитлових приміщень; надання дозволу (повноважень) правлінню ОСББ на передачу технічних та допоміжних приміщень та інших об`єктів, що належать до спільного майна багатоквартирного будинку, в користування, у тому числі на умовах оренди, фізичним та юридичним особам.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, а обставини, на які посилається позивач щодо порушення його прав та інтересів - недоведеними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Святошинського районного суду міста Києва.

23 лютого 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 04 серпня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 05 серпня 2022 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Стрільчук В. А.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 904/4268/17.

В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що рішенням загальних зборів ОСББ «Верховинна, 41», які відбулися 05 лютого 2020 року, суттєво збільшено розмір обов`язкових платежів, чим порушено права заявника. Вказані рішення прийняті із порушенням порядку, який встановлений частинами дванадцятою та чотирнадцятою статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Заявник вказує на те, що суди в оскаржуваних рішеннях послалися на неналежні та недостовірні докази, які не досліджувалися у судовому засіданні.

Доводи інших учасників справи

У червні 2021 року ОСББ «Верховинна, 41» надіслало відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що згідно сертифіката серія ІУ № 165142660319 Державна архітектурно-будівельна інспекція України засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта на АДРЕСА_2 , загальна площа квартир 10 934,0 кв. м, житлова площа квартир 5 272,2 кв. м, кількість квартир 178, 26 поверхів (т. 1 а. с. 8).

Як вбачається із протоколу засідання ініціативної групи по скликанню і проведенню загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку «Верховинна, 41» від 05 грудня 2019 року вирішено: обрати головуючим засідання ініціативної групи ОСББ «Верховинна, 41» ОСОБА_2 та секретарем ОСОБА_3 , за 7 голосів; створити ініціативну групу у відповідності до статей 6, 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»; скликати загальні збори на 05 лютого 2020 року о 19:30 год, організувати повідомлення співвласників багатоквартирного будинку, а у разі неможливості такого повідомлення - шляхом поштового відправлення, яке потрібно здійснити не пізніше 21 січня 2020 року (т. 1 а. с. 106-108).

Протоколом лічильної комісії для підрахунку голосів загальних зборів співвласників ОСББ «Верховинна, 41» від 21 лютого 2020 року було вирішено: обрати головою ОСББ «Верховинна, 41» ОСОБА_4, секретарем - ОСОБА_3, за 95,13 % (1 639,3 кв. м), проти 4,87 % (84,00 кв. м); здійснювати утримання багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСББ «Верховинна, 41 » шляхом самозабезпечення, за 61,68 % (6 741,5 кв. м), проти 6,85 % (748,4 кв. м), утрималося 0,68 % (74,4 кв. м); затвердити кошторис ОСББ «Верховинна, 41» на 2020 рік у запропонованій редакції, за 60,18 % (6 576,9 кв. м), проти 8,35 % (913,0 кв. м), утрималося 0,68 % (74,4 кв. м); встановити з 01 квітня 2020 року щомісячний внесок на утримання прибудинкової території у розмірі 6,31 грн за 1 кв. м на місяць (для власників житлових приміщень першого поверху), 6,97 грн за 1 кв. м на місяць (для власників житлових приміщень з другого до двадцять шостого поверху), за 61,08 % (6 675,00 кв. м), проти 7,46 % (814,9 кв. м), утримались 0,68 % (74,4 кв. м); затвердити ремонтний фонд об`єднання та встановити з 01 квітня 2020 року внесок до ремонтного фонду у розмірі 0,55 грн за 1 кв. м, за 59,03 % (6 451,9 кв. м), проти 9,5 % (1 038,0 кв. м), утримались 0,68 % (74,4 кв. м); затвердити резервний фонд об`єднання та встановити з 01 квітня 2020 року внесок до резервного фонду 0,37 грн за 1 кв. м, за 58,18 % (6 358,9 кв. м), проти 10,35 % (1 131,0 кв. м), утримались 0,68 % (74,4 кв. м); встановити щомісячний внесок на надання послуг чергового (консьєржа) у розмірі 85,00 грн на місяць, за 61,22 % (6 690,3 кв. м), проти 7,32 % (799,6 кв. м), утримались 0,68 % (74,4 кв. м); надати дозвіл (повноваження) правлінню об`єднання на передачу технічних та допоміжних приміщень та ін. об`єктів, що належить до спільного майна багатоквартирного будинку, за 52,5 % (5 737,8 кв. м), проти 16,03 % (1 752,1 кв. м), утримались 0,68 % (74,4 кв. м); надати згоду на участь у державних та міських програмних заходах, за 59,78 % (6 533,7 кв. м), проти 7,85 % (858,1 кв. м), утримались 0,68 % (74,4 кв. м) (т. 1 а. с. 30-32).

Згідно з протоколом № 05/02 загальних зборів співвласників від 05 лютого 2020 року по першому питанню порядку денного проголосувало за 95,13 %, проти 4,87 % (прийнято), щодо другого питання порядку денного проголосувало 61,68 %, проти 6,85 %, утрималося 0,68 % (прийнято), щодо третього питання порядку денного за 60,18 %, проти 8,35 %, утрималося 0,68 % (прийнято), щодо четвертого питання за 61,08 %, проти 7,46 %, утрималося 0,68% (прийнято), щодо п`ятого питання за 59,03 %, проти 9,50 %, утрималося 0,68 % (прийнято), питання порядку денного № 6 за 58,18 %, проти 10,35 %, утрималося 0,68 % (прийнято), питання порядку денного № 7 за 61,22 %, проти 7,32 %, утрималося 0,68 % (прийнято), питання порядку денного № 8 за 52,5 %, проти 16,03 %, утрималося 0,68 % (прийнято), питання порядку денного № 9 за 59,78 %, проти 7,85 %, утрималося 0,68 % (прийнято) (т. 1 а. с. 185-190).

Пунктом 5.13 статуту ОСББ «Верховинна, 41» передбачено, що рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували власники квартир та/або нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 % загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку (т. 1 а. с. 16).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, частиною другою статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 385 ЦК України передбачено, що з метою забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями, управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Приписами статті 1 цього Закону розкрито поняття ОСББ як юридичної особи, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Термін «співвласники багатоквартирного будинку» вживається законодавцем у розумінні власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Статтею 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено статус ОСББ як непідприємницького товариства, що створюється для здійснення функцій, які забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем і відповідачем у суді.

Частиною другою статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» регламентовано, що питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються ГК України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Отже, виходячи з такого матеріально-правового регулювання зазначених правовідносини вони є господарськими за своєю правовою природою.

Згідно з частиною першою статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).

Під час здійснення господарської діяльності загальними зборами можуть бути внесені зміни до кошторису за поданням правління ОСББ виходячи із компетенції правління щодо підготовки кошторису, балансу об`єднання та річного звіту відповідно до частини двадцятої статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» не обмежує прав співвласників у їх волевиявленні щодо прийняття колективного рішення з питань, віднесених до виключної компетенції зборів співвласників, за наявності необхідної кількості голосів на установчих зборах для прийняття відповідного рішення, яке віднесено до компетенції загальних зборів співвласників, оскільки прийняття таких рішень відповідає меті утворення ОСББ за цим Законом - визначення порядку колективного управління спільним майном співвласниками.

Частиною першою статті 21 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що до коштів ОСББ, поряд із внесками та платежами співвласників, належать доходи, отримані об`єднанням у результаті здавання в оренду допоміжних приміщень та іншого спільного майна багатоквартирного будинку; кошти та майно, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об`єднання; добровільні майнові, у тому числі грошові, внески фізичних та юридичних осіб; кошти, залучені на умовах кредиту або позики; пасивні доходи; доходи від діяльності заснованих об`єднанням юридичних осіб і кошти, отримані з інших джерел, що спрямовуються на виконання статутних цілей об`єднання. Кошторис - це затверджений у встановленому порядку фінансово-плановий документ, який містить відповідні статті і суми витрат коштів на утримання ОСББ. Отже, прийняття рішення про затвердження кошторису є реалізацією господарських функцій у такому непідприємницькому товаристві його вищим органом управління - зборами ОСББ. Така діяльність найбільш наближена до корпоративних відносин.

Прийняття рішення установчими зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції та виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статей 6, 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», стосується створення та управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення зборів ОСББ судам господарської юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19, пункт 40), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39), від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21)).

З матеріалів справи відомо, що позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту його прав як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушених, на його думку, діяльністю юридичної особи (зокрема права на участь у загальних зборах) шляхом прийняття відповідних рішень за відсутності кворуму.

Отже, цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю юридичної особи, а тому підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 201/5062/18 (провадження № 61-3589св20).

Проте, наведене залишилося поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій, які належним чином не дослідивши питання юрисдикційності спору, помилково розглянули справу за правилами цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, та він має право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255 256 389 400 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року скасувати.

Провадження у справі № 759/4401/20 за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Верховинна, 41» про визнання недійсними рішень загальних зборів закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови позивач може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: І. В. Литвиненко

Є. В. Петров В. В. Пророк В. А. Стрільчук