Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.07.2024 року у справі №199/4090/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

справа № 199/4090/22

провадження № 61-10089св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвінова Людмила Іванівна,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2023 року у складі судді Богун О. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» (далі - ТОВ «Спектрум Ессетс», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвінової Л. І. (далі - державний реєстратор Логвінова Л. І.), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , про поновлення запису, скасування рішень, визнання іпотекодавцем.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра», банк) та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 808810/ФЛ, за умовами якого банк надав боржнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у розмірі 198 018,00 дол. США в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, з кінцевим терміном повернення кредиту 10 квітня 2032 року.

На забезпечення виконання умов кредитного договору 11 квітня 2008 року сторони уклали договір іпотеки № 808810/ФЛ-З, предметом якого є домоволодіння, розташоване на земельній ділянці за адресою:

АДРЕСА_1 .

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2013 року у справі № 199/1831/13-ц позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Римська А. В. (далі - приватний нотаріус Римська А. В.), про визнання недійсним іпотечного договору задоволено.

Визнано недійсним іпотечний договір від 11 квітня 2008 року № 808810/ФЛ-3, укладений між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Римською А. В.

Скасовано заборону відчуження домоволодіння АДРЕСА_1 , накладену приватним нотаріусом

Римською А. В., зареєстровану в реєстрі за № 1612.

25 червня 2013 року державним реєстратором Логвіновою Л. І. внесено відомості до відповідних державних реєстрів про припинення іпотеки та припинення номера запису про іпотеку: № 1412641, а також припинено обтяження за номером № 1413412.

Надалі домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово відчужувалося, а саме: на підставі договору купівлі-продажу від 26 червня 2013 року № 255 на користь ОСОБА_4 ; на підставі договору купівлі-продажу від 29 червня 2013 року № 867 на користь ОСОБА_1

15 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра», яке є правонаступником ВАТ «КБ «Надра», та ТОВ «Спектрум Ессетс» укладений договір про відступлення прав вимоги № GL3N017513, згідно з умовами якого товариство набуло права вимоги, зокрема, до ОСОБА_2 за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 808810/ФЛ та усіма забезпечувальними договорами.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Спектрум Ессетс» задоволено. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2013 року у справі № 199/1831/13-ц скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Неодноразовий продаж спірного домоволодіння відбувався вже на стадії розгляду справи судом апеляційної інстанції, між зміною власників встановлено період у кілька днів, що дає підстави для висновку про те, що відчуження домоволодіння відбувалося з метою уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилаючись на те, що у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно, позивач просив:

визнати за ТОВ «Спектрум Ессетс» право вимоги та права іпотекодержателя за договором іпотеки від 11 квітня 2008 року № 808810/ФЛ-3, зареєстрованим у реєстрі за № 1611 приватним нотаріусом Римською А. В., стосовно домоволодіння, розташованого на земельній ділянці за адресою:

АДРЕСА_1 ;

визнати ОСОБА_1 іпотекодавцем за договором іпотеки від 11 квітня 2008 року № 808810/ФЛ-3;

скасувати рішення державного реєстратора Логвінової Л. І. про припинення обтяження, номер запису про обтяження: 1413412 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 7006044 стосовно домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта в РПВН: 22526368, та скасувати запис про припинення обтяження за номером: 1413412 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

поновити в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження, тип обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 7006044, що було зареєстроване приватним нотаріусом Римською А. В.; підстава обтяження - договір іпотеки № 808810/ФЛ-З від 11 квітня 2008 року;

поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про обтяження: 1413412, вид обтяження: заборона на нерухоме майно, підстава обтяження - договір іпотеки № 808810/ФЛ-З від11 квітня 2008 року, видавник: приватний нотаріус Римська А. В.;

скасувати рішення державного реєстратора Логвінової Л. І. про припинення обтяження, номер запису про обтяження: 1412641 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року в Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер обтяження: 7006480, стосовно домоволодіння, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 , номер об`єкта в РПВН: 22526368, та скасувати запис про припинення обтяження за номером: 1412641 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

поновити в Державному реєстрі іпотек запис про обтяження, тип обтяження: іпотека, реєстраційний номер обтяження: 7006480, що було зареєстроване приватним нотаріусом Римською А. В.; підстава обтяження: договір іпотеки № 808810/ФЛ-З від 11 квітня 2008 року;

поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про обтяження: 1412641, вид обтяження: іпотека, підстава обтяження: договір іпотеки, № 808810/ФЛ-З від 11 квітня 2008 року, видавник: приватний нотаріус Римська А. В.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2023 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Спектрум Ессетс» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час укладення договору про відступлення прав вимоги від 15 травня 2020 року, ПАТ «КБ «Надра» було відомо, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2013 року у справі № 199/1831/13-ц договір іпотеки визнано недійсним, тобто банку було відомо, що він відступає право вимоги за недійсним договором.

Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «Спектрум Ессетс» про скасування рішень державного реєстратора, суд першої інстанції виходив з того, що рішення № 3409413 про припинення заборони на нерухоме майно та рішення № 3407429 про припинення іпотеки були прийняті державним реєстратором в межах його повноважень на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2013 року у справі № 199/1831/13-ц, яке на час вчинення зазначених реєстраційних дій було чинним.

ОСОБА_1 набула право власності на спірне домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу від 29 червня 2013 року № 867. На час укладення цього договору нерухоме майно не було обтяжене іпотекою. Позивач не довів, що ОСОБА_1 було відомо про обставини можливого спору щодо іпотечного майна.

Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем. Визнання її іпотекодавцем за договором іпотеки від 11 квітня 2008 року № 808810/ФЛ-3 є покладенням на неї надмірного тягаря відповідальності.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Спектрум Ессетс» залишено без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2023 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Спектрум Ессетс» та додатково зазначив, що оскільки товариство не зверталося до державного реєстратора з вимогою про відновлення своїх прав, а у разі відмови уповноваженої посадової особи у вчиненні відповідних реєстраційних дій, заявник мав право оскаржити таке рішення у встановленому законом порядку, вимоги про скасування рішень державного реєстратора та поновлення запису про обтяження є неналежним способом захисту.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2023 року ТОВ «Спектрум Ессетс»із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 27 квітня 2023 року у справі № 199/4884/17, від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 24 березня 2020 року у справі № 704/1410/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 16 червня 2021 року у справі № 747/306/19, від 03 квітня 2019 року у справі № 307/2382/15, від 01 березня 2021 року у справі № 201/16014/13-ц, від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц, від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц, від 07 травня 2019 року у справі № 926/3371/17, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14, від 15 березня 2021 року у справі № 926/3371/17, від 05 листопада 2018 року у справі № 754/12197/16-ц, (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування судами статті 12 Закону України «Про іпотеку» у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення прав ОСОБА_1 , як власника спірного домоволодіння, оскільки запис про іпотеку нерухомого майна було припинено на підставі рішення суду, яке було скасоване, а отже, є таким, що не породжувало будь-яких правових наслідків. ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до продавця з вимогою про відшкодування збитків.

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що укладення правочинів, щодо відчуження спірного нерухомого майна відбулося з різницею у кілька днів, під час розгляду справи судом, що дає підстави для висновку про те, що зміна власників відбулася з метою ускладнення звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суди не звернули увагу на те, що у разі скасування судового рішення на підставі якого до Державного реєстру прав внесено запис про припинення права, дія такого права підлягає відновленню з моменту вчинення запису, який припинено на підставі рішення суду.

Ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке надалі було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки залишається чинним з часу його первинної реєстрації у Державному реєстрі іпотек.

Посилаючись на те, що позивач не довів, що ОСОБА_1 було відомо про обставини можливого спору щодо іпотечного майна, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, не врахував, що на особу, до якої перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до її відома не було доведено інформації про обтяження майна іпотекою, переходять всі права та обов`язки іпотекодавця. Тобто іпотека є дійсною незалежно від зміни власника.

У жовтні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Погрібна О. А., надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, придбала спірне домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , за відплатним договором та понад 10 років проживає там з родиною, іншого нерухомого майна у власності вона не має. Їй не було відомо про наявність судових спорів, які стосуються належного їй домоволодіння.

Посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, заявниця зазначала, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення. При вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

Крім того, позовні вимоги позивача, крім визнання права іпотекодержателя, є неналежним способом захисту.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 липня 2023 року касаційну скаргу ТОВ «Спектрум Ессетс» передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2023 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Спектрум Ессетс» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська матеріали справи № 199/4090/22, надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.

У жовтні 2023 року матеріали справи № 199/4090/22 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 11 квітня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 808810/ФЛ, за умовами якого банк надав боржнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у розмірі 198 018,00 дол. США, в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, з кінцевим терміном повернення кредиту 10 квітня 2032 року.

На забезпечення виконання умов кредитного договору 11 квітня 2008 року сторони уклали договір іпотеки № 808810/ФЛ-З, предметом якого є домоволодіння, розташоване на земельній ділянці за адресою:

АДРЕСА_1 .

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2013 року у справі № 199/1831/13-ц позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ПАТ «КБ «Надра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Римська А. В., про визнання недійсним іпотечного договору задоволено.

Визнано недійсним іпотечний договір від 11 квітня 2008 року № 808810/ФЛ-3, укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Римською А. В.

Скасовано заборону відчуження домоволодіння АДРЕСА_1 , накладену приватним нотаріусом

Римською А. В., зареєстровану в реєстрі за № 1612.

25 червня 2013 року державним реєстратором Логвіновою Л. І. внесено відомості до відповідних державних реєстрів про припинення іпотеки та припинення номеру запису про іпотеку: № 1412641, а також припинено обтяження за номером № 1413412.

26 червня 2013 року спірне домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 26 червня 2013 року № 255 на користь ОСОБА_4 .

Згідно з договором купівлі-продажу від 29 червня 2013 року № 867

ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_1 купила житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається: житловий будинок літ. А-2, житловою площею 155,5 кв. м, загальною площею 228,0 кв. м, споруди № 1-3, розташований на земельній ділянці площею

1 000,00 кв. м, кадастровий номер 1201100000:01:674:0136, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

15 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра», яке є правонаступником ВАТ

«КБ «Надра», та ТОВ «Спектрум Ессетс» укладений договір про відступлення прав вимоги № GL3N017513, згідно з умовами якого товариство набуло права вимоги, зокрема, до ОСОБА_2 за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 808810/ФЛ, та усіма забезпечувальними договорами.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Спектрум Ессетс» задоволено. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2013 року у справі № 199/1831/13-ц скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

За загальним правилом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Таким чином, для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно також враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18),

від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18),

від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18),

від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19),

від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку», частиною першою статті 572 ЦК України та частиною першою статті 575 ЦК України іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки щодо зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частини шоста та сьома статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, за наведених умов забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема, в позасудовому порядку переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_9 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» констатував, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «Спектрум Ессетс» про скасування рішень державного реєстратора, суд першої інстанції виходив з того, що рішення № 3409413 про припинення заборони на нерухоме майно та рішення № 3407429 про припинення іпотеки були прийняті державним реєстратором в межах його повноважень на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2013 року у справі № 199/1831/13-ц, яке на час вчинення зазначених реєстраційних дій було чинним.

Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів Верховного Суду вважає помилковим з огляду на таке.

Якщо іпотека припинена у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, то подальше скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, не впливає ані на чинність договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах, ані на чинність іпотеки. Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 898-IV у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Зазначену норму слід застосовувати разом з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України

«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20)).

У згаданій постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) Велика Палата також зазначила:

скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;

виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення;

виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення, не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, провадження № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

Аналізуючи наведене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Спектрум Ессетс» про скасування рішень державного реєстратора, з тих підстав, що рішення № 3409413 про припинення заборони на нерухоме майно та рішення № 3407429 про припинення іпотеки були прийняті державним реєстратором в межах його повноважень на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2013 року у справі № 199/1831/13-ц, яке на час вчинення зазначених реєстраційних дій було чинним, є помилковим.

Погодившись із таким висновком суду першої інстанції та залишаючи його без змін, суд апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права фактично відмовив у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту, зазначивши, що оскільки товариство не зверталося до державного реєстратора з вимогою про відновлення своїх прав, а у разі відмови уповноваженої посадової особи у вчиненні відповідних реєстраційних дій, заявник мав право оскаржити таке рішення у встановленому законом порядку, вимоги про скасування рішень державного реєстратора та поновлення запису про обтяження є неналежним способом захисту.

Водночас, суд апеляційної інстанції не врахував, що неефективність заявлених позивачем позовних вимог полягає у тому, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.

Належним способом захисту іпотекодержателя, відомості про право іпотеки якого були виключені з Державного реєстру іпотек, і який вважає, що іпотека є і залишилася чинною, є вимога про визнання права іпотекодержателя щодо іпотечного майна.

Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «Спектрум Ессетс», суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що звертаючись до суду з позовом, товариство також заявило вимогу про визнання права іпотекодержателя за договором іпотеки від 11 квітня 2008 року № 808810/ФЛ-3, яка фактично залишилася невирішеною.

У контексті наведеного доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права частково знайшли своє підтвердження, що відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для направлення справи № 199/4090/22 в частині позовної вимоги ТОВ «Спектрем Ессетс» про визнання права іпотекодержателя щодо іпотечного майна на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають зміні, шляхом викладення їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Спектрум Ессетс» у повному обсязі, суди попередніх інстанцій не врахували, що крім вимог про скасування рішень державного реєстратора та поновлення запису про обтяження, товариство також заявило вимогу про визнання права іпотекодержателя за договором іпотеки від 11 квітня 2008 року № 808810/ФЛ-3, яку суди не вирішили, що відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), зокрема, що у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

При вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки.

У справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

У справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки.

У решті рішення судів попередніх інстанцій підлягають зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог шляхом їх викладення у редакції цієї постанови.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює. Розподіл судових витрат, у тому числі за перегляд справи судом касаційної інстанції, підлягає вирішенню тим судом, який ухвалить остаточне судове рішення.

Керуючись статтями 141 400 409 411 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року в частині позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» про визнання права іпотекодержателя за договором іпотеки скасувати.

Справу № 199/4090/22 в частині позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» про визнання права іпотекодержателя направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець