Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.01.2019 року у справі №2-3034/2010

Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 2-3034/2010

провадження № 61-47828св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

стягувач - акціонерний комерційний банк «Форум»,

боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

заявник - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану адвокатом - Раулець Марією Миколаївною, на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2018 року в складі судді Івасюти Л. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року в складі колегії суддів: Грушицького А. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У травні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ) звернувся до суду із заявою, у якій просив замінити сторону виконавчого провадження ВП № 21428273, ВП №21428279, які відкриті 17 вересня 2010 року по примусовому виконанні виконавчих листів від 18 травня 2010 року в справі № 2-3034/2010.

Заява мотивована тим, що 18 травня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалив рішення у справі № 2-3034/2010, відповідно до якого задоволені первісний і зустрічний позови, розірваний кредитний договір від 09 липня 2008 № 0523/08/22-CLN року, укладений між акціонерним комерційним банком «Форум» (далі - АКБ «Форум») та ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКБ «Форум» 38 157, 80 дол. США, звернуто стягнення на нерухоме майно, яке перебувало в заставі банку - нежитлове вбудоване приміщення нотаріальної контори /літер А-2/, загальною площею 24,8 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2

09 вересня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області видав виконавчі листи, на підставі яких державний виконавець Другого відділу ДВС Луцького МУЮ виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 21428273 та ВП № 21428279.

В подальшому в процесі ліквідації ПАТ «Форум» право вимоги по кредитному договору від 09 липня 2008 року № 0523/08/22-CLNv викупило товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» (далі - ТОВ «ФК «Єврокредит»).

06 жовтня 2016 року між ТОВ «ФК «Єврокредит» та ФОП ОСОБА_3 укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до якого ТОВ «ФК «Єврокредит» уступило право вимоги до ОСОБА_1 по його зобов`язаннях за кредитним договором від 09 липня 2008 року № 0523/08/22-CLNv (зі всіма змінами та доповненнями). Крім того, з метою забезпечення виконання позичальником його зобов`язань, на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором від 06 жовтня 2016 року, ФОП ОСОБА_4 також уступлені права за іпотечним договором, що випливають із кредитного договору, укладеного між банком та позичальником, а саме за договором іпотеки, що укладений 09 липня 2008 року між банком, поручителем та іпотекодавцем - ОСОБА_2 , предметом якого нежитлове вбудоване приміщення нотаріальної контори /літер А-2/, загальною площею 24,8 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що є новим стягувачем, ФОП ОСОБА_3 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2018 року заяву ФОП ОСОБА_3 задоволено.

Замінено сторону виконавчих проваджень ВП № 21428273 та ВП № 21428279, які відкриті 17 вересня 2010 року, при примусовому виконанні виконавчих листів від 18 травня 2010 року в справі № 2-3034/2010, а саме: стягувача АКБ «Форум» на ФОП ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву, виходив з того, що відбулась заміна кредитора, оскільки згідно умов договору відступлення прав вимоги та у відповідності до статті 512 ЦК України ФОП ОСОБА_3 набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилено, ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви ФОП ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У листопаді 2018 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Раулець М. М. звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року, в якій, посилаючись на недотримання судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що права первісного кредитора АКБ «Форум» полягали у стягненні заборгованості за кредитним договором в розмірі

26 599, 85 дол. США. Договір про відступлення прав вимоги від 06 жовтня 2016 року № 07-10/16 та договір про передачу права за договором забезпечення від 06 жовтня 2016 року є предметом судового розгляду в іншій цивільній справі, яка розглядається Луцьким міськрайонним судом Волинської області. Матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення судом першої інстанції відповідачів про дату і час судового засідання, оскільки згідно довідки поштової установи кореспонденція, адресована ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , повернулась до суду «за закінченням терміну зберігання».

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до АКБ «Форум» в особі Луцької філії АКБ «Форум» про розірвання кредитного договору та договору іпотеки, за зустрічним позовом АКБ «Форум» в особі Луцької філії АКБ «Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу та звернення стягнення на майно за заявою ФОП ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2010 року розірваний кредитний договір від 09 липня 2008 року № 0523/08/22-CLN року, укладений між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКБ «Форум» 38 157, 80 дол. США, звернуто стягнення на нерухоме майно, яке перебувало в заставі банку - нежитлове вбудоване приміщення нотаріальної контори /літер А-2/, загальною площею 24,8 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2

09 вересня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області видав виконавчі листи, на підставі яких державний виконавець Другого відділу ДВС Луцького МУЮ виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 21428273 та ВП № 21428279.

В процесі ліквідації ПАТ «Банк Форум» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб продано з прилюдних торгів право вимоги вказаних боргових зобов`язань. Право вимоги по кредитному договору від 09 липня 2008 року № 0523/08/22-CLNv викупило ТОВ «ФК «Єврокредит».

05 жовтня 2016 року ПАТ «Банк Форум» уступило право іпотекодержателя фінансовій компанії ТОВ «ФК «Єврокредит». Договір про відступлення прав за іпотечним договором посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1494.

06 жовтня 2016 року ФОП ОСОБА_3 на підставі договору про відступлення права вимоги № 07-10/16 викупив у ТОВ «ФК «Єврокредит» право вимоги до ОСОБА_1 по його зобов`язаннях за кредитним договором від 09 липня 2008 року № 0523/08/22-CLNv. Крім того, з метою забезпечення виконання позичальником його зобов`язань,на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором від 06 жовтня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. та зареєстрованого в реєстрі за №1507, ФОП ОСОБА_4 також уступлено права за іпотечним договором, що випливають із кредитного договору, укладеного між банком та позичальником, а саме: за договором іпотеки, що укладений 09 липня 2008 року між банком, поручителем та іпотекодавцем - ОСОБА_2 , предметом якого є нежиле приміщення, нотаріальна контора /літер А-2/, загальною площею 24,8 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.

У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із результатів системного аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року в справі № 6-122цс13.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно умов договору від 06 жовтня 2016 року № 07-10/16 та у відповідності до вимог статті 512 ЦК України ФОП ОСОБА_3 набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, є правильним висновок судів попередніх інстанцій про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Доводи касаційної скарги з посилання на оскарження у судовому порядку договору про відступлення прав вимоги від 06 жовтня 2016 року № 07-10/16 та договору про передачу права за договором забезпечення від 06 жовтня 2016 року не впливає на правильність вирішення цієї справи, під час розгляду якої судами попередніх інстанцій встановлено правові підстави для заміни сторони виконавчого провадження. Вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Посилання відповідачів на неналежне повідомлення їх судом першої інстанції про дату і час судового засідання не впливає на правильність вирішення справи, з матеріалів якої вбачається, що адвокат ОСОБА_1, ОСОБА_2 - Раулець М. М. брала участь у судовому засідання в суді апеляційної інстанції та давала свої пояснення щодо заявлених вимог і заперечень.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року зупинено виконання ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2018 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану адвокатом - Раулець Марією Миколаївною, залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов