Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.03.2019 року у справі №525/789/17

Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 525/789/17-ц

провадження № 61-32362св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - публічне акціонерне товариство бурова компанія «Букрос»,

представник відповідача- Кулій Валерій Микитович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства бурової компанії «Букрос» на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2017 року в складі судді Ячала Ю. І. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 02 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Пікуля В. П., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства бурової компанії «Букрос» (далі - ПАТ БК «Букрос») про стягнення грошової компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати присудженої за рішенням суду.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14 квітня 2016 року в цивільній справі

№ 525/1475/15-ц на його користь з ПАТ БК «Букрос», серед іншого, стягнуто суму заборгованості із заробітної плати у розмірі 131 093,70 грн, проте вказане рішення відповідачем не виконано.

Посилаючись на знецінення грошових коштів, ОСОБА_3 просив суд стягнути з відповідача на його користь проіндексовані за період з 01 червня

2016 року по 31 травня 2017 року грошові кошти у розмірі 17 566,51 грн.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області

від 29 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 02 жовтня 2017 року, позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ БК «Букрос» на користь ОСОБА_3 17 566,51 грн грошової компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати присудженої за рішенням суду.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що невиплата у встановлені строки працівнику заробітної плати є підставою для сплати йому компенсації відповідно до норм трудового законодавства, а після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від обов'язку компенсації у зв'язку із порушенням строку виплати заробітної плати у разі невиконання рішення суду, оскільки наявність невиконаного рішення суду не може обмежувати права працівника на компенсацію.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 рокуПАТ БК «Букрос» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності. Також неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин.

Відзив відповідача на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами установлено, що рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14 квітня 2016 року з відповідача у даній справі, який є правонаступником ВАТ БК «Букрос», стягнуто заборгованість із заробітної плати за період з 01 січня 2011 року по 03 червня 2015 року в розмірі 131 093,70 грн.

Указане рішення звернено до примусового виконання та не виконано, що підтверджується листом виконуючого обов'язки відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 18 травня 2017 року № 3775, що також не заперечувалось сторонами під час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем рішення суду щодо сплати позивачу коштів у розмірі 131 093,70 грн та знеціненням грошових коштів, відповідач винен йому грошові кошти у розмірі 17 566,51 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що невиплата у встановлені строки працівнику заробітної плати є підставою для сплати йому компенсації відповідно до норм трудового законодавства, а після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від обов'язку компенсації у зв'язку із порушенням строку виплати заробітної плати у разі не виконання рішення суду, оскільки наявність невиконаного рішення суду не може обмежувати права працівника на компенсацію.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Проте, суди на порушення статті 11 ЦПК України 2004 року на власний розсуд змінили заявлені позивачем вимоги про стягнення індексації присудженої суми за рішенням суду на стягнення грошової компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати присудженої за рішенням суду.

Разом з тим, суди не врахували, що відповідач має грошове зобов'язання перед позивачем, що підтверджується рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14 квітня 2016 року про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати у розмірі 131 093,70 грн. Вказане грошове зобов'язання відповідач порушив, у зв'язку із чим у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі

№ 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) міститься висновок про те, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань. Грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, із невиконанням грошового зобов'язання.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, у частині п'ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Аналіз зазначених норм, дає підстави дійти висновку про те, що на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов'язання у зв'язку із стягненням заборгованості із заробітної плати, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, ухвалюючи рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати, присудженої за рішенням суду, керуючись нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виконання», суд неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, а тому дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом повністю не встановлено, а тому судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства бурової компанії «Букрос» задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 02 жовтня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та у подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. М.Коротун

В. І.Крат

В. П.Курило