Історія справи

Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 2-1063/12

провадження № 61-18358св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 06 грудня 2016 року у складі судді Пироженко В. Д. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 04 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бабенка В. М., Бородійчука В. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон України № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 13 квітня 2006 року ОСОБА_3 уклав з банком кредитний договір № DNH4KP88030145, за яким отримав кредит у сумі 2 273,70 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, кінцевим строком повернення кредиту - 14 квітня 2008 року.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_3 тіло кредиту у сумі 2 273,70 грн, проценти за користування кредитом - 8 449,15 грн, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за користування кредитом - 11 979,59 грн, штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 1 135,12 грн, що разом становить - 24 337,56 грн.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкас від 11 червня 2012 року у складі судді Пироженко В. Д. позов задоволено.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкас від 16 листопада 2016 року заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 11 червня 2012 року скасовано.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкас від 06 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, проте банк звернувся до суду з позовом 12 квітня 2012 року із пропуском строку позовної давності, оскільки кредит надавався на 24 місяці до 14 квітня 2008 року та строк звернення до суду сплинув 14 квітня 2011 року, відповідач заявив у суді про застосування позовної давності.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04 квітня 2017 року рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 06 грудня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що умовами кредитного договору не передбачено збільшення строку позовної давності, суд першої інстанції правильно вважав, що банк пред'явив позов поза межами строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, надісланій у травні 2017 року засобами поштового зв'язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 06 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 04 квітня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Верхового Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Клопотання про залишення позову без розгляду

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало до Верховного Суду клопотання про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщопозивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Тобто, позов може бути залишено без розгляду до початку вирішення спору судом першої інстанції на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.

Аналогічна норма містилась у пункті 5 частини першої статті 207 ЦПК України у редакції кодексу, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції.

Оскільки на стадії касаційного перегляду справи такого права у позивача не передбачено, то клопотання про залишення без розгляду не може бути прийнято Верховним Судом.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що за умовами кредитного договору у випадку наявності простроченої заборгованості за тілом кредиту позичальник зобов'язаний сплатити проценти за час фактичного користування кредитним коштами щомісяця, тому позовна давність за вимогами кредитора щодо повернення процентів за користування кредитом повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу до дня повернення позики. Посилається на те, що до таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15.

Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 13 квітня 2006 року ОСОБА_4 підписав заяву № DNH4KP88030145, на підставі якої закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», надало останньому кредит у сумі 2 273,69 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,09 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, кінцевим строком повернення тіла кредиту - 14 квітня 2008 року. Зазначена заява разом із умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами банку складає кредитно-заставний договір з банком (далі - кредитний договір).

Згідно з наданим ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунком заборгованості за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_4, станом на 22 лютого 2012 року утворилася заборгованість за тілом кредиту у сумі 2 273,70 грн, за процентами за користування кредитом - 8 449,15 грн, крім того, банк нарахував пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 11 979,59 грн, штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 1 135,12 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

За умовами кредитного договору сторони погодили щомісячну сплату процентів за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці - до 14 квітня 2008 року. Погашення заборгованості за тілом кредиту, процентами за кредитом, комісією та інші витрати здійснюється до 28 числа кожного місяця шляхом сплати позичальником коштів у сумі 121,84 грн.

Отже, у межах строку кредитування (до 14 квітня 2008 року) ОСОБА_3 зобов'язувався, зокрема, повернути тіло кредиту і проценти за кредитом шляхом сплати періодичних (щомісячних) платежів.

Починаючи з 15 квітня 2008 року ОСОБА_3 мав повернути всю заборгованість за кредитним договором, а не вносити її періодичними платежами, які були розраховані лише у межах строку кредитування.

Позивач звернувся до суду з позовом 12 квітня 2012 року, тобто після спливу позовної давності навіть щодо останнього щомісячного платежу.

Відповідач у суді першої інстанції заявив про застосування у справі строків позовної давності.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про сплив позовної давності за вимогами позивача, включно з вимогами про стягнення процентів за кредитом.

У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, на яку міститься посилання в касаційній скарзі, Верховний Суд України дійшов висновку, що проценти за кредитом і пеня за процентами підлягають стягненню з відповідача у межах позовної давності, тобто три роки для процентів й один рік для пені до дня звернення до суду.

Відступаючи від зазначеного правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зазначила про те, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

За викладених вище обставин та правового висновку, викладеного у постанові ВеликоїПалати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), доводи касаційної скарги щодо права банку нараховувати проценти за кредитом до дня повернення позики є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки після спливу строку кредитування у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, тому до вимоги про стягнення таких процентів за період з 15 квітня 2008 року до 22 лютого 2012 року позовна давність не може бути застосована.

Зазначене не впливає на правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову банку та не призвело до ухвалення незаконного рішення у справі.

Оскільки касаційна скарга не містить інших обґрунтованих доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального чи процесуального права, то підстав для скасування ухвалених у справі рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 06 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 04 квітня 2017 року - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення без змін ухваленого у справі рішення суду апеляційної інстанції, то у справі немає підстав для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 06 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 04 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. В. Пророк С. П. Штелик