Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.08.2023 року у справі №296/8564/19
Постанова КЦС ВП від 16.08.2023 року у справі №296/8564/19

Постанова

Іменем України

16 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 296/8564/19

провадження № 61-13825св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», державний реєстратор Комунального підприємства «Центр державної реєстрації»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 березня 2021 року у складі судді Чішман Л. М. тапостанову Житомирського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І. і касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 08 червня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Годзь Є. І. (далі - державний реєстратор) про визнання протиправним та скасування записів.

Позов мотивований тим, що іпотекодержатель ТОВ «Кредитні ініціативи» використав передбачений пунктом 12.3.1. договору іпотеки від 11 квітня 2008 року спосіб звернення стягнення на майно позивача, яким передбачено передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». При здійсненні звернення стягнення на предмет іпотеки саме таким способом іпотекодержатель не подав державному реєстратору усі передбачені законом документи, що свідчить про протиправність такої державної реєстрації права власності, зокрема, не замовлялась відповідна оцінка предмету іпотеки; позивачем не було отримано письмову вимогу про усунення порушень; не подано державному реєстратору копію письмової вимоги або принаймні документи, що підтверджують наявність факту завершення 30-денного строку саме з моменту отримання іпотекодавцем відповідної письмової вимоги.

Крім того, державним реєстратором проведена державна реєстрація прав всупереч Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Оскільки договір іпотеки, який є підставою для державної реєстрації прав за іпотекодержателем був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я., отже вказаний нотаріус має вчиняти державну реєстрації прав відносно спірного майна. Таким чином, державний реєстратор перевищив свої повноваження щодо оспорюваної державної реєстрації прав, крім того, будь-яких рішень, якими надано КП «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради повноваження у сфері державної реєстрації прав не приймалося.

Просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2018 року, індексний номер 44680040, прийняте державним реєстратором;

скасувати запис про право власності від 12 грудня 2018 року за № 29511763, згідно якого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» на квартиру АДРЕСА_1 , внесений державним реєстратором;

визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка розташована за вищевказаною адресою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 грудня 2018 року № 44680040, на підставі якого зареєстровано запис про право власності від 12 грудня 2018 року № 29511763 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме зареєстровано право власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» на квартиру АДРЕСА_1 , внесений державним.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 8 103,63 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умовами іпотечного договору № 0503/0408/45-007-Z-1 від 11 квітня 2008 року передбачалось, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки і разі невиконання іпотекодавцям основного зобов`язання повністю або частково. При настанні зазначених випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим договором у строк, що не перевищує тридцяти днів та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору (п. 11).

Іпотечним договором визначалось, зокрема, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 передбачає, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки подається ряд документів. Встановлено судом, що 01 березня 2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» направлено ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, із застереженням про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», та яке направлено за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . При цьому підтвердження про отримання ОСОБА_1 копії повідомлення від 01 березня 2018 року державному реєстратору не було надано. Відповідач посилається на відповідь кур`єрської служби ПП «Експерс мейл» від 22 жовтня 2018 року про відмову в отриманні відправлення за адресою: АДРЕСА_3 . Проте у зазначеному листі ПП «Експерс мейл» від 22 жовтня 2018 року конкретно не вказано, що саме і коли було направлено ОСОБА_1 , оскільки саме повідомлення датоване 01 березня 2018 року підстави вважати, що саме його ТОВ «Кредитні ініціативи» у жовтні 2018 року направило ОСОБА_1 відсутні. Крім того, відповідь адресовано ТОВ «Темапол», а не ТОВ «Кредитні ініціативи», що також ставить під сумнів направлення кур`єрською службою саме повідомлення від 01 березня 2018 року. Бланк опису вкладення відсутній. Зі змісту накладної № 20001009 вбачається, що адресату ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_4 було направлено відправлення, міститься відмітка про вручення ОСОБА_1 19 вересня 2018 року, водночас на накладній вказано, що адресат та номер мобільного телефону вказані не правильні. Аналогічно, у накладеній відсутнє чітке зазначення відправлення, що направлялось ОСОБА_1 , відправником значиться ТОВ «Темапол», бланк опису вкладення відсутній.

Умовами Іпотечного договору сторони погодили, що застосування способу звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, можливе за наявності заборгованості ОСОБА_1 за основним зобов`язанням. Проте, всупереч вимогам Порядку, довідки іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації, відповідачем не було надано державному реєстратору, що підтверджується матеріалами реєстраційної справи № 1724772818101 (т. 1, а. с. 209-223). Факт не подання державному реєстратору довідки про суму боргу за основним зобов`язанням підтверджується і змістом Інформаційної довідки № 177395373 від 14 серпня 2019 року, а саме графою «Підстави виникнення права власності», де відсутнє посилання на відповідний висновок.

У відзиві відповідач посилається на те, що 17 серпня 2018 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «БІЗНЕС АССІСТ» було проведено оцінку предмета іпотеки, яка станом на 04 вересня 2018 року становить 733 522,00 грн, проте вказаний висновок не долучено до відзиву та не міститься в матеріалах реєстраційної справи № 1724772818101.

Тому наявні достатні підстави вважати, що відповідачем не надано державному реєстратору документи, які прямо передбачені Порядком та виключно за наявності яких можливе здійснення реєстрації речових прав. При здійсненні державної реєстрації речових прав на квартиру державний реєстратор, всупереч обов`язку, передбаченому статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не перевірив відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, що призвело до неправильного висновку про наявність підстав для проведення державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «Кредитні ініціативи». Тому суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та визнати за позивачем право власності на спірну квартиру.

Станом на день розгляду даної справи законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак вимога про скасування запису про право власності № 29511763 від 12 грудня 2018 року не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а отже не спроможний надати особі ефективний захист його прав. Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19 та від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19.

В ході судового розгляду судом було встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно Інформаційної довідки від 22 лютого 2021 року № 114998070 ОСОБА_1 з 31 травня 2006 року на праві власності належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_5 (т. 1, а. с. 77-78). За клопотанням представника відповідача судом витребувано цивільну справу № 295/8017/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, для огляду в судовому засіданні. З матеріалів справи № 295/8017/20 вбачається, що ОСОБА_1 зазначає місцем свого проживання: АДРЕСА_3 . Крім того, рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30 липня 2020 року розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 09 червня 2012 року. При цьому, згідно договору купівлі продажу від 15 серпня 2014 року ОСОБА_3 набуто право власності на квартиру АДРЕСА_6 (т. 2, а. с. 29-31). Договір купівлі продажу укладено за згодою ОСОБА_1 . Належними та допустимими доказами позивачем не доведено, що він фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Помилковим є висновок позивача про те, що державним реєстратором перевищено свої повноваження щодо державної реєстрації прав, відносно спірного майна, з огляду на неправильне інтерпретування позивачем частини п`ятої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Недоведеними є посилання на відсутність повноважень державного реєстратора на здійснення державної реєстрації прав на квартиру за ТОВ «Кредитні ініціативи».

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Житомирського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 березня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 березня 2021 року в частині стягнення судового збору з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 змінено, зменшено стягнутий судовий збір з 8 103,63 грн до 768,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 11 002,83 грн судового збору.

В іншій частині вимог рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані відповідачем докази викликають сумніви у належності повідомлення іпотекодавця - ОСОБА_1 з вимогою про усунення порушень. Тому вимоги Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо надання документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя ТОВ «Кредитні ініціативи» не виконано.

Суд першої інстанції правильно вказав, що на підтвердження факту проведення оцінки предмета іпотеки, ТОВ «Кредитні ініціативи» надало висновок суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «БІЗНЕС АССІСТ» від 04 вересня 2018 року лише під час розгляду справи в суді. З наданих департаментом реєстрації Житомирської міської ради доказів вбачається, що відповідачем не було надано державному реєстратору звіту суб`єкта оціночної діяльності про вартість предмета іпотеки, що свідчить про недотримання вимог п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, при вчиненні спірної реєстраційної дії.

Встановивши відсутність доказів на підтвердження виконання іпотекодержателем обов`язку, передбаченого частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, щодо направлення боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення тридцятиденного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі і шляхом набуття права власності, відсутності даних про вартість предмета іпотеки на момент набуття права власності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кредитні ініціативи» проведена з порушенням зазначених положень законодавства.

Доводи апеляційної скарги проте, що суд першої інстанції задовольнив позовну вимогу неналежним способом захисту, апеляційний суд відхиляє, оскільки обраний позивачем спосіб захисту - скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, відповідає вимогам закону та є ефективним.

Договір купівлі-продажу від 11 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В. Я., за яким ОСОБА_1 набув права власності на спірне нерухоме майно ніким не скасований та не визнаний недійсним. Оскільки на час розгляду цієї справи, державна реєстрація права власності ТОВ «Кредитні ініціативи» скасована, договір купівлі-продажу від 11 квітня 2008 року є чинним, а тому з врахуванням частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно.

Суд першої інстанції відхилив вимоги позивача про скасування рішення державного реєстратора з підстав порушення ним вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Аргументи учасників справи

12 серпня 2021 року ТОВ «Кредитні ініціативи» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимогскасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, які гарантують ТОВ «Кредитні ініціативи» як іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку». Суди безпідставно прийшли до висновку, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не дотримано процедури направлення повідомлення-вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку». На адресу предмета іпотеки і на іншу адресу проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) було направлено повідомлення, в якому зазначена вимога про виконання зобов`язань за кредитним договором, розмір яких визначений станом на 20 лютого 2018 року із застереженням, що у разі не погашення заборгованості по кредитному договору іпотекодержателем буде звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Питання щодо здійснення відправлень від імені ТОВ «Кредитні ініціативи», організацією щодо пошуку кур`єра доставки вимог тощо забезпечувало ТОВ «ТЕМАПОЛ» згідно договору від 27 серпня 2018 року про надання послуг з питань звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку». Тому відповіді від кур`єрської служби надходили ТОВ «ТЕМАПОЛ».

19 вересня 2019 року за адресою предмета іпотеки вручено повідомлення-вимогу, що підтверджується розпискою ОСОБА_1 у накладній кур`єрської служби. За адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 відмовився отримати від кур`єрської служби повідомлення-вимогу, про що EXPRESS MAIL надано письмове повідомлення № 106-К від 22 жовтня 2018 року. Засвідчена працівником кур`єрської служби відмова боржника від отримання письмової вимоги іпотекодержателя є доказом належного повідомлення боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 522/2732/16-ц).

17 вересня 2018 року суб`єктом оціночної діяльності (СОД) ТОВ «БІЗНЕС АССІСТ» проведено оцінку предмета іпотеки, яка станом на 04 вересня 2018 року становить 733 522,00 грн. Строк дії оцінки 6 місяців. Заборгованість тільки по тілу кредиту і процентам станом на 20 лютого 2018 року у гривневому еквіваленті за курсом НБУ становила 2 015 890,28 грн. Тобто банком дотримано процедуру щодо визначення вартості предмета іпотеки, на який звертається стягнення шляхом набуття права власності іпотекодержателем.

Суди дійшли помилкового висновку, що банк мав надати державному реєстратору висновок про вартість предмета іпотеки та довідку про стан боргу. Станом на дату проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки нормами чинного законодавства України не вимагалося надання державному реєстратору висновку про вартість майна (предмета іпотеки) та довідки про суму боргу. Суд першої інстанції застосував п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року у редакції, яка не була чинною станом на дату державної реєстрації права власності на квартиру, а відповідно приходить до помилкового висновку про ненадання іпотекодержателем документів державному реєстратору. В діях державного реєстратора (відповідача) відсутні будь-які порушення чинного законодавства України, а чинне законодавство навпаки забороняло йому відмовити у державній реєстрації права власності на нерухоме майно.

Закон про мораторій також не було порушено, оскільки предмет іпотеки не є єдиним житлом позивача, що також підтвердив суд першої інстанції.

Судами задоволено неналежну позовну вимогу, оскільки при скасуванні рішення державного реєстратора також має бути позовна вимога про припинення права власності, а потім ставитися питання про відновлення права власності за позивачем. В іншому випадку це не є ефективний спосіб захисту. Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19 зроблено наступний висновок: «з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав)». Аналогічний висновок, що позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора є неефективним способом захисту викладений у постанові Постанови Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі_№916/2464/19 (п. 6.16 постанови).

Судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо рівності сторін у процесі та надання переваги припущенням над доказами. Суди попередніх інстанцій надали перевагу не перевіреним належним чином доводам позивача, проігнорувавши при цьому належні та допустимі докази відповідача. Зокрема, позивач надав неправдиві відомості, що в нього відсутнє інше житло. В свою чергу, всі доводи відповідача підтвердженні доказами, які суди з невідомих причин спростовували.

18 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності скасувати, рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, здійснивши аналіз частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дійшов необґрунтованого та неправильного висновку. Внаслідок винесення вказаної постанови апеляційного суду ефективний судовий захист позивача не відбувся, адже державний реєстратор позбавлений можливості скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про право власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» та поновити (внести) запис про право власності позивача. В намаганні позивача все ж виконати вказане судове рішення шляхом здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 отримав відмову у проведенні такої реєстрації. Вказане судове рішення протирічить висновкам про застосування норми права, викладеним в постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19.

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи», в якому просить касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задовольнити частково, оскаржену постанову в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності скасувати, залишивши в цій частині без змін рішення суду першої інстанції.

Зазначає, що суди попередніх інстанцій ґрунтовно надали оцінку оспорюваній державній реєстрації та прийшли до правильного висновку про її невідповідність вимогам закону і як наслідок, прийшли до рішення про її скасування. Суди не обмежували іпотекодержателя у реалізації його прав, а лише надали правову оцінку процедурі такої реалізації, яка відбулась у незаконний спосіб.

Щодо накладної № 20001009, то суд першої інстанції правильно вказав, що в ній міститься зміст, що адресату ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_4 було направлено відправлення, а також міститься відмітка про вручення ОСОБА_1 19 вересня 2018 року, водночас на накладній вказано, що адресат та номер мобільного телефону вказані не правильно. У накладеній відсутнє зазначення відправлення, відправником значиться ТОВ «Темапол», а не іпотекодержатель, бланк опису вкладення відсутній. Окрім того, у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2017 року у справі № 822/864/15 вказано, що підтвердженням отримання Товариством (іпотекодавцем) письмової вимоги Банку, яка, як зазначено у згаданих свідоцтвах нотаріуса, пересилалася поштою рекомендованим листом, а отже, в завершення 30-денного строку з моменту її отримання, має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211.

Посилання ТОВ «Кредитні ініціативи» у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду у справі № 522/2732/16-ц є недоречним, оскільки обставини розгляду справи, у якій Верховний Суд виніс вказану постанову, є іншими.

ТОВ «Кредитні ініціативи» у касаційній скарзі посилається на висновки Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19, які вказують на необхідність одночасного визнання прав при скасуванні рішення про державну реєстрацію.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ТОВ «Кредитні ініціативи».

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 522/2732/16-ц, у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 755/5691/16-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 750/5622/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19).

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19).

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 759/5454/19.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі; письмові пояснення ОСОБА_1 на касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» залишено без розгляду; справу призначено до судового розгляду.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» та державного реєстратора про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав, а також в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 11 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0503/0408/45-007, відповідно до якого кредитор надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 75 000,00 дол. США, з початковою сплатою річних - 12,50 %, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів 11 квітня 2028 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між сторонами укладено іпотечний договір № 0503/0408/45-007-Z-1 від 11 квітня 2008 року, згідно умов якого, на забезпечення виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 іпотекодавець передав в іпотеку ВАТ «Сведбанк» - іпотекодержателю нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

У пункті 10.3 іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцям основного зобов`язання повністю або частково. При настанні зазначених випадків, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим договором у строк, що не перевищує тридцяти днів та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору (п. 11 іпотечного договору).

У пункті 12 договору іпотеки передбачено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, в тому числі і згідно пп. 12.3.

Згідно пп. 12.3. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в пп. 12.3.1 та пп. 12.3.2 цього пункту договору іпотеки.

Відповідно до пп. 12.3.1. договору іпотеки задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої у цьому підпункті п. 12.3 договору іпотеки, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Пунктом 12.3.1 іпотечного договору передбачено, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена на підставі висновку незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності після прийняття іпотекодержателем відповідного рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

ОСОБА_1 набув права власності на спірне нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 11 квітня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В. Я.

На підставі договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року, договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року, укладеними між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», а також на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року, договору про передачу прав за договором застави від 28 листопада 2012 року, укладеними між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором №0503/0408/45-007 від 11 квітня 2008 року та за іпотечним договором № 0503/0408/45-007-Z-1 від 11 квітня 2008 року.

01 березня 2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» направило ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. Вказаним листом банк вимагав сплати боргу за кредитним договором в розмірі 11 164 128,39 грн та попередив, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку, ТОВ «Кредитні ініціативи» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Вказане повідомлення направлено за адресами: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 .

На підтвердження направлення позивачу повідомлення про усунення порушень, відповідач посилався на відповідь кур`єрської служби ПП «Експерс мейл» від 22 жовтня 2018 року про відмову в отриманні відправлення за адресою: АДРЕСА_3 та накладну № 20001009 від 15 вересня 2018 року про отримання повідомлення за адресою: АДРЕСА_4 .

27 серпня 2018 року між ТОВ «Темапол» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладений договір про надання юридичних послуг з питань звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку». Згідно п.1.1 зазначеного договору виконавець зобов`язується за замовленням замовника надавати юридичні послуги з питань державної реєстрації права власності на нерухоме майно, які включають підготовку та направлення іпотекодавцям та боржникам (якщо вони є відмінними від іпотекодавців) письмових вимог про усунення порушень основного зобов`язання та/або іпотечних договорів, укладених замовником; письмові вимоги направляються у визначеній замовником формі.

В листі ПП «Експерс мейл» № 106-К від 22 жовтня 2018 року повідомило ТОВ «Темапол», що доставка кур`єрського відправлення за накладною № 20001008 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 не була здійснена, оскільки адресат відмовився від отримання без пояснення причин. У зв`язку з цим лист було повернуто відправнику.

Зі змісту накладної № 20001009 від 15 вересня 2018 року вбачається, що адресату ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_4 було направлено відправлення, міститься відмітка про вручення ОСОБА_1 19 вересня 2018 року. Вказано, що адресат та номер мобільного телефону вказані не вірно. У накладній відсутнє зазначення відправлення, що направлялось ОСОБА_1 , бланк опису вкладення відсутній.

Державному реєстратору було надано лист ПП «Експерс мейл» від 22 жовтня 2018 року.

Згідно Інформаційної довідки від 14 серпня 2019 року за № 177395373, 18грудня 2018 року державним реєстратором зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «Кредитні ініціативи».

Як підставу виникнення права власності вказано договір про передачу прав, серія та номер: 2188, виданий 28 листопада 2018 року, видавник: «Факторингова компанія «Вектор плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи»; договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, серія та номер: 6970, виданий 28 листопада 2012 року, видавник: ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс»; Кредитний договір, серія та номер: 0503/0408/45-007, виданий 11 квітня 2007 року, видавник: ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 ; зворотнє повідомлення, серія та номер: 106-К, виданий 22 жовтня 2018 року, видавник: Експрес мейл; повідомлення, серія та номер: 587, виданий 01 березня 2018 року, видавник: ТОВ «Кредитні ініціативи»; іпотечний договір, серія та номер: 0503/0408/45-007-2-1, виданий 11 квітня 2007 року, видавник: ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 .

На підтвердження факту проведення оцінки предмета іпотеки, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , ТОВ «Кредитні ініціативи» під час розгляду справи в суді надало висновок суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «БІЗНЕС АССІСТ» від 04 вересня 2018 року.

З наданих департаментом реєстрації Житомирської міської ради доказів вбачається, що відповідачем не було надано державному реєстратору звіту суб`єкта оціночної діяльності про вартість предмета іпотеки.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог до ТОВ «Кредитні ініціативи»

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати застосування в своїх відносинах юридично-значимих повідомлень (зокрема, порядок надсилання, визначати, коли повідомлення вважатиметься отриманим).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.

У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (частини перша, друга статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя (частина третя статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) вказано, що:

«102. Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.

109. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.

110. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.

112. Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

113. При цьому абзацом другим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

114. Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за АТ «Мегабанк», заявлені ним позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 30.12.2019 опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

115. Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

116. Слід ще раз звернути увагу, що судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.

124. Під час розгляду справ цієї категорії суд повинен надати оцінку всім обставинам, які мали місце при зверненні стягнення на іпотечне майно. Тим самим суд визначає: (а) неправомірність дій особи, яка зазначена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник (адже саме ці дії призвели до внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цих відомостей); (б) тим самим суд констатує, що ці дії не були здатні призвести до набуття права власності особою, яка позначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник, а тому (в) в цієї особи відсутнє право власності, а отже (г) право власності належить позивачеві (якщо позивач доведе всі наведені вище обставини).

125. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.

126.Вирішивши наявний між сторонами спір про право на користь позивача, суд тим самим в мотивувальній частині рішення виснував, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, правильно застосувавши положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом)».

Стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є публічною, процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту і одночасно та всупереч принципу диспозитивності зобов`язувати суб`єкта поєднувати позовні вимоги, яких приватно-правова норма не передбачає (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року в справі № 316/2082/19 (провадження № 61-17264св21).

Функціональним призначенням процедурних норм є «обслуговування» приватно-правових норм. З урахуванням того, що процедурні норми виконують тільки функцію «обслуговування» приватно-правових норм, то у разі якщо існує суперечність, то вона має вирішуватися на користь приватно-правової норми (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23).

Тому за встановлених обставин цієї справи колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги відповідача, що вимога про скасування рішення державного реєстратора не є ефективним способом захисту, оскільки правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер, тому задоволення позову про скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно, що відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення.

З цих же мотивів апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно.

Такий висновок не суперечить висновку, викладеному в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19, на яку посилається в касаційній скарзі ОСОБА_1 .

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 361/3222/19 (провадження № 61-2788св21) зазначено, що «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) та постановах Верховного Суду від 11 серпня 2021 року в справі № 715/1788/19 (провадження № 61-6548св20), від 08 грудня 2021 року у справі № 205/1096/19 (провадження № 61-6207св21) викладено висновок, що за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку». Вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті). Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270. Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя». При цьому, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2022 року у справі № 756/15123/18 (провадження № 61-976св22) вказано, що «суди не звернули увагу, що договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати застосування в своїх відносинах юридично-значимих повідомлень (зокрема, порядок надсилання, визначати, коли повідомлення вважатиметься отриманим); суди не врахували, що належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодавця про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку; тлумачення змісту пункту 8.4. іпотечного договору № 008/2037 Кс/І від 05 січня 2012 року дає підстави для висновку, що сторони у своєму регуляторі приватних відносин визначили порядок надсилання повідомлень за цим договором, зокрема вимоги, передбаченої частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», та встановили, що таку вимогу слід вважати зробленою належним чином у випадку, якщо вона здійснена у письмовій формі та надіслана рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або зроблені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання такої письмової вимоги буде вважатися дата її особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача; 16 серпня 2017 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» направило ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , претензію-вимогу про усунення порушень від 16 серпня 2017 року № 008/2037 Ксі відповідно до пункту 8.4 іпотечного договору № 008/2037 Кс/І від 05 січня 2012 року така вимога вважається отриманою з дати поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача (тобто, з 16 серпня 2017 року); презумпція належного повідомлення іпотекодавця про необхідність усунення порушень основного зобов`язання позивачем в загальному порядку належними та допустимими доказами не спростована. Тому іпотекодержатель, який з дотриманням пункту 8.4 іпотечного договору № 008/2037 Кс/І від 05 січня 2012 року направив вимогу, передбачену частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», правомірно звернув стягнення на предмет іпотеки».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року у справі № 757/39546/20-ц (провадження № 61-21280св21) вказано, що «суди не звернули уваги, що при здійсненні державної реєстрації безспірність заборгованості не перевіряється. Крім того, за змістом частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя; відповідачем разом із відзивом на позовну заяву долучено до матеріалів справи копію звіту № 18-191209-011 від 09 грудня 2019 року про грошову оцінку земельної ділянки, яка є предметом іпотеки (Т. 1, а. с. 218-223). Тому помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи відомостей про оцінку майна - предмету іпотеки на момент переходу права власності до іпотекодержателя».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається;

суди встановили, що на підтвердження повідомлення позивача про усунення порушеньвідповідач надав: повідомлення від 01 березня 2018 року ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням; договір про надання юридичних послуг від 27 серпня 2018 року між ТОВ «Темапол» та ТОВ «Кредитні ініціативи», за яким виконавець зобов`язується за замовленням замовника надавати юридичні послуги з питань державної реєстрації права власності на нерухоме майно, які включають підготовку та направлення іпотекодавцям та боржникам (якщо вони є відмінними від іпотекодавців) письмових вимог про усунення порушень основного зобов`язання та/або іпотечних договорів, укладених замовником; лист-відповідь кур`єрської служби ПП «Експерс мейл» від 22 жовтня 2018 року, в якому ПП «Експерс мейл» повідомило ТОВ «Темапол», що доставка кур`єрського відправлення за накладною № 20001008 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 (адресу реєстрації місця проживання позивача, яка була зазначена в іпотечному договорі) не була здійснена, оскільки адресат відмовився від отримання без пояснення причин, у зв`язку з цим лист було повернуто відправнику;накладну ПП «Експерс мейл» № 20001009 від 15 вересня 2018 року, згідно якої адресату ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_4 (адресу предмета іпотеки) направлено відправлення, міститься відмітка про вручення ОСОБА_1 19 вересня 2018 року; державному реєстратору було надано лист ПП «Експерс мейл» від 22 жовтня 2018 року та накладну № 20001009 від 15 вересня 2018 року (а. с. 222 та зворот);

суди вказали на пункт 11 іпотечного договору, яким сторони врегулювали порядок надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, проте не врахували положення абзацу 3 цього пункту договору, яким передбачено, що «сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у другому абзаці цього пункту Договору тридцятиденний строк починає відліковуватись з дати, що зазначена на квитанції, яка надається Іпотекодержателю відділенням зв`язку при відправленні Іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення Основного зобов`язання з повідомленням про вручення, або дата, зазначена на такому листі, що отриманий Іпотекодавцем особисто у Іпотекодержателя»;

суди не врахували, що належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодавця про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку;

тлумачення змісту пункту 11 іпотечного договору дає підстави для висновку, що сторони визначили порядок надсилання вимоги, передбаченої частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», та встановили, що такувимогу слід вважати зробленою належним чином у випадку, якщо вона здійснена у письмовій формі та надіслана іпотекодавцю відділенням зв`язку або вручена іпотекодавцю особисто;

відповідно до пункту 11 іпотечного договору вказана вимога вважається отриманою з дати вручення ОСОБА_1 відправлення згідно накладної ПП «Експерс мейл» № 20001009 від 15 вересня 2018 року, тобто з 19 вересня 2018 року. Презумпція належного повідомлення іпотекодавця про необхідність усунення порушень основного зобов`язання позивачем в загальному порядку належними та допустимими доказами не спростована. Тому іпотекодержатель з дотриманням пункту 11 іпотечного договору направив вимогу, передбачену частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», у зв`язку з чим суди зробили помилковий висновок, що відповідач не підтвердив виконання обов`язку іпотекодержателя щодо направлення боржнику повідомлення про порушення основного зобов`язання;

суди встановили, що на підтвердження факту проведення оцінки предмета іпотеки, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , ТОВ «Кредитні ініціативи» під час розгляду справи в суді першої інстанції надало висновок суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «БІЗНЕС АССІСТ» від 04 вересня 2018 року (а. с. 194);

суди не врахували, що: при здійсненні державної реєстрації безспірність заборгованості не перевіряється; пунктом 12.3.1 іпотечного договору передбачено, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена на підставі висновку незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності після прийняття іпотекодержателем відповідного рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки; за змістом цієї умови договору, а також частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, саме відсутність оцінки предмета іпотеки на момент переходу права власності могла б свідчити про порушення іпотекодержателем порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Тому помилковим є висновки судів щодо непроведення відповідачем оцінки майна - предмету іпотеки на момент переходу права власності до іпотекодержателя.

За таких обставин суди зробили помилковий висновок, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кредитні ініціативи» проведена з порушенням порядку, встановленого законодавством, що є підставою для скасування судових рішень в частині визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та ухвалення нового рішення про відмову задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» в цій частині.

Щодо позовних вимог до державного реєстратора

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (Провадження № 12-31гс22).

Правові висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи), викладені у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18, пункт 36), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18, пункт 53) та від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19 (провадження № 12-150гс19, пункт 37).

Тому у цій справі державний реєстратор є неналежним відповідачем. У зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог до цього відповідача судам необхідно було відмовити з цієї підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційних скарг, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21), від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (Провадження № 12-31гс22), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року в справі № 316/2082/19 (провадження № 61-17264св21), від 05 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23), від 12 травня 2022 року у справі № 756/15123/18 (провадження № 61-976св22) та від 08 червня 2022 року у справі № 757/39546/20-ц (провадження № 61-21280св21), Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2022 року у справі № 756/15123/18 (провадження № 61-976св22), дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що:

касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» слід задовольнити, а касаційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення;

судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» та державного реєстратора про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав, стягнення судового збору з ТОВ «Кредитні ініціативи» скасувати, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову;

постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання права власності залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Зважаючи на задоволення касаційної скарги ТОВ «Кредитні ініціативи», судові витрати ТОВ «Кредитні ініціативи» у відповідній частині немайнової вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав, у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 152,60 грн, переглядом справи у суді касаційної інстанцій в розмірі 1 536,80 грн, а всього 2 689,40 грн, підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141 400 402 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 березня 2021 року тапостанову Житомирського апеляційного суду від 08 червня 2021 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Годзь Євгенія Івановича про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав, стягнення судового збору з Товариства з обмеженою відповідальністю«Кредитні ініціативи» скасувати.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Годзь Євгенія Івановича про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав відмовити.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 08 червня 2021 рокув частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання права власності залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 2 689,40 грн судових витрат на сплату судового збору.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 березня 2021 року тапостанова Житомирського апеляційного суду від 08 червня 2021 року в скасованих частинах втрачають законну силу і подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук