Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.02.2022 року у справі №755/2543/20

Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 755/2543/20

провадження № 61-17049св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року у складі колегії суддів:

Болотова Є. В., Музичко С. Г., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк»

(далі - АТ «Альфа-Банк»), яке є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), що є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про зняття з реєстраційного обліку та визнання такими, що втратили право користування квартирою.

Позовна заява мотивована тим, що 27 грудня 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір про надання невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості у розмірі 190 000 дол. США з кінцевим терміном повернення до 26 грудня 2021 року включно.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором, 27 грудня 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір, предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 116,20 кв. м, жилою площею 63,60 кв. м, яка на праві власності належить

ОСОБА_5 .

У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору згідно зі статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та відповідного застереження договору іпотеки банк оформив право власності на предмет іпотеки.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 червня 2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 27 травня 2019 року зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк».

10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

Рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року № 5/2019 затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати визначеної у Передавальному акті, а саме - з 15 жовтня 2019 року.

Позивач зазначав, що у квартирі АДРЕСА_2 зареєстрованівідповідачі.

АТ «Альфа-Банк» зверталось до відповідачів з вимогою звільнити трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , намагалося врегулювати питання в досудовому порядку, зокрема, було надіслано вимогу про добровільне виселення. Проте, незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання у квартирі, відповідачі продовжують користуватися нерухомим майном та відмовляються добровільно виселятися. Такі дії відповідачів створюють перешкоди у здійснені законних прав власника, який не може вільно користуватись та розпоряджатися нерухомим майном.

Посилаючись на вищевказане, АТ «Альфа-Банк» просило суд визнати

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , такими, що втратили право користування трикімнатною квартироюАДРЕСА_1 , загальною площею 116,2 кв. м, житловою площею 63,6 кв. м, та зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 червня 2020 року (у складі судді Савлук Т. В.) у задоволенні позову

АТ «Альфа-Банк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, що відповідачі попереджалися про виселення та в добровільному порядку не звільнили квартиру. Крім того, позивач не надав доказів, які мали підтвердити факт проживання відповідачів в квартирі, що є предметом доказування при вирішенні спору щодо виселення особи із житлового приміщення.

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, 06 серпня 2021 року АТ «Альфа-Банк» оскаржило його в апеляційному порядку, а також подало заяву про поновлення строку на оскарження рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги. При цьому апеляційний суд зазначив, що оскільки позивач є юридичною особою, яка має декілька представників, тому посилання на перебування одного окремого представника у відпустці та на лікарняному не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. Представник банку зазначав, що рішення суду оприлюднено лише 07 червня 2021 року, але не навів жодних обґрунтувань неможливості подання апеляційної скарги в строк до 07 липня 2021 року. У зв`язку з тим, що заявник навів неповажні причини пропуску строку апеляційного оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано заявнику навести інші поважні причини для його поновлення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Альфа-Банк»

на заочне рішення Дніпровського апеляційного суду міста Києва

від 11 червня 2020 року відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити на підставі пункту 4 частини першої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

При цьому апеляційний суд зазначив, що подавши апеляційну скаргу на заочне рішення суду від 11 червня 2020 року лише 02 серпня 2021 року банк не вказав причини неможливості подання апеляційної скарги в строк до 07 липня 2021 року, тобто протягом місяця з дня оприлюднення оскаржуваного судового рішення (07 червня 2021 року), про що зазначав заявник в апеляційній скарзі.

У загальному доступі, на офіційному сайті судової влади, розміщено оголошення Дніпровського районного суду міста Києва про тимчасове припинення направлення поштової кореспонденції. Учасникам судових проваджень рекомендовано отримувати процесуальні рішення нарочно або електронною поштою через підсистему «Електронний суд».

Матеріали справи не містять заяв банку про видачу копії повного тексту рішення нарочно або направлення його на електронну адресу.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У поданій до Верховного Суду касаційній скарзі АТ «Альфа-Банк» просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

При цьому, підставою звернення до суду касаційної інстанції

АТ «Альфа-Банк» зазначає порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що заочне рішення суду першої інстанції ухвалено 11 червня 2020 року, проте його копію суд сторонам не направляв.

Під час моніторингу інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) банк дізнався про наявність рішення суду, яке було оприлюднено лише 07 червня 2021 року, тобто майже через рік після його винесення.

Зазначені обставини є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд не застосував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 679/219/20 (провадження № К/9901/29453/20), про те, що можливість дізнатися про постановлену апеляційним судом ухвалу з ЄДРСР є лише правом заявника. Оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не скасовує обов`язок суду вчасно направляти копії судових рішень учасникам справи.

Крім того, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском процесуальних строків, апеляційний суд порушивправо на апеляційне оскарження, що включає як забезпечення можливості оскарження судового рішення, так і обов'язок суду прийняти та розглянути подану апеляційну скаргу.

Також апеляційний суд не врахував, що з 30 березня 2020 року до 31 жовтня 2020 року на території України були введені карантинні обмеження відповідно до Закону України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», у зв`язку з чим строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії карантину.

Відповідно до вимог чинного законодавства, суд першої інстанції мав направити копію заочного рішення суду учасникам у справі у дводенний термін з дня його складення, проте, матеріалисправи не містять доказів надсилання копії рішення суду від 11 червня 2020 року ані у 2020 році, ані після його оприлюднення в ЄДРСР 07 червня 2021 року.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу з Дніпровського районного суду міста Києва.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що у лютому 2020 року АТ «Альфа-Банк» звернулося

до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про зняття з реєстраційного обліку та визнання такими, що втратили право користування квартирою.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 червня 2020 року у задоволенні позову АТ «Альфа-Банк» відмовлено.

06 серпня 2021 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 червня 2020 року та подало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду (а. с. 83-98).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» залишено без руху та надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали. Апеляційний суд визнав неповажними наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду та запропонував навести інші поважні причини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Попереджено заявника про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали (а. с. 101).

У вересні 2021 року на виконання вимог ухвали суду від 20 серпня 2021 року до апеляційного суду від АТ «Альфа-Банк» надійшли матеріали на усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, в якій заявник просив визнати поважними причини пропуску строку, посилаючись на те, що копія судового рішення судом не направлялась банку та він її не отримував. Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції було оприлюднено в ЄДРСР лише 07 червня 2021 року, тобто майже через рік після його ухвалення. Про наявність зазначеного судового рішення заявник дізнався під час моніторингу інформації з ЄДРСР (а. с. 105-106).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Альфа-Банк» на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 червня 2020 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України (а. с. 117).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ «Альфа-Банк» підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.

Натомість Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

У пункті 1 частини другої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина перша, пункт 2 частини другої, частина третя статті 354 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною третьою статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України», заява № 50966/99).

Матеріалами справи підтверджується, що Дніпровський районний суд міста Києва ухвалив заочне рішення 11 червня 2020 року.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення та вручення учасникам справи копій судового рішення.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний лист від 11 червня 2021 року про направлення учасникам справи копії заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 червня 2021 року, зокрема і АТ «Альфа-Банк» (а. с. 82).

Однак рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення АТ «Альфа-Банк» в матеріалах справи відсутнє.

У статтях 127 357 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним, та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Суди встановили, що 02 серпня 2021 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 червня 2020 року (а. с. 91-98).

До апеляційної скарги банк додав клопотання про поновлення строку

на апеляційне оскарження заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 червня 2020 року, мотивуючи відсутністю доказів того, що копія заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва

від 11 червня 2020 року направлялась на адресу представників позивача чи будь-яким іншим чином була вручена їм. Матеріали справи також не містять таких доказів. Рішення суду оприлюднено в ЄДРСР лише 07 червня 2021 року. Про ухвалення рішення суду банк дізнався під час моніторингу інформації з ЄДРСР.

Разом з тим у період з 27 травня до 11 червня 2021 року представник AT «Альфа-Банк» була тимчасово непрацездатною, що підтверджується листком непрацездатності, а в період з 05 до 13 липня 2021 року перебувала у відпустці (а. с. 83-84).

Усуваючи недоліки апеляційної скарги та зазначаючи інші причини пропуску строку на апеляційне оскарження, АТ «Альфа-Банк» вказувало, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте банк не отримував копію судового рішення в паперовій формі. Оприлюднення судового рішення майже через рік після його винесення є порушенням Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18 (а. с. 104-106).

Визнаючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені заявником, неповажними, апеляційний суд не врахував, що особа має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду; не звернув уваги на те, що суд першої інстанції не виконав вимоги статті 272 ЦПК України щодо вручення судового рішення, на це посилалося АТ «Альфа-Банк» в апеляційній скарзі та клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення; не спростував доводи позивача, що копії рішення суду першої інстанції на їх адресу не направлялась та їм не вручено; не надав оцінки тому, що оприлюднення в ЄДРСР тексту судового рішення не виконує функцію суду щодо вручення судового рішення.

Вичерпний перелік випадків, які підтверджують дату вручення судового рішення, наведений у частині шостій статті 272 ЦПК України, і в цьому переліку день оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не прирівняно до дня вручення судового рішення. Можливість дізнатися про ухвалене судом першої інстанції заочне рішення з ЄДРСР є лише правом заявника. При цьому, оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не скасовує обов`язок суду вчасно направляти копії судових рішень учасникам справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 679/219/20 (адміністративне провадження № К/9901/29453/20), на яку послався заявник в касаційній скарзі, та у постановах Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 2-3552/10 (провадження № 61-13845св21), від 19 січня 2022 року у справі № 752/19105/21 (провадження № 61-17974св21).

При цьому дата подачі апеляційної скарги (02 серпня 2021 року) у контексті вирішення зазначеного процесуального питання правового значення не має, оскільки законом імперативно встановлено, що учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Тобто визначальним є момент вручення рішення суду, а не звернення до суду із відповідною заявою.

Таким чином за встановлених в цій справі обставин апеляційний суд застосував приписи частини четвертої статті 357 та пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, за змістом яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, - за відсутності на те правових підстав.

Крім того слід звернути увагу, що згідно з довідкою про зняття з розгляду справи судове засідання, призначене на 14 травня 2020 року, було знято з розгляду у зв`язку з запровадженням в Україні з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року карантину, судове засідання відкладено на 11 червня 2020 року на 11:00 год. (а. с. 62).

Згідно із судовими повістками про виклик до суду в цивільній справі від 15 травня 2020 року ПАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації - були викликані до суду на 11:00 год. 11 червня 2020 року (а. с. 64-69).

Датою прийняття заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва зазначено 11 червня 2020 року. Також в ЄДРСР оприлюднене заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 червня 2020 року.

Однак, протокол судового засідання складено 11 червня 2021 року (а. с. 73) та 11 червня 2021 року Дніпровський районний суд міста Києва направив сторонам справи копію заочного рішення суду від 11 червня 2021 року (а. с. 82).

Таким чином, суду апеляційної інстанції слід з`ясувати дату прийняття судом першої інстанції судового рішення, що є важливою обставиною при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження цього рішення.

З огляду на зазначене, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з неповажними причинами пропуску заявником строку на апеляційне оскарження є передчасним.

За таких обставин оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

За змістом статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої та другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).

ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» (рішення від 06 грудня 2007 року) зазначив, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Апеляційний суд не врахував зазначеного та відмовив у відкритті апеляційного провадження без належних правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права, а також порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Вказане призвело до порушення норм процесуального права, а тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, що є підставою для її скасування та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин, ухвала Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Керуючись статтями 402 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

Є. В. Петров

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук