Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.01.2020 року у справі №619/758/19

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 619/758/19

провадження № 61-1241св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева Ольга Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року у складі судді Нечипоренко І. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року

у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_3, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої О. О. про визнання договору позики недійсним, скасування рішення про реєстрацію права власності.

Позовна заява мотивована тим, що 01 листопада 2013 року між нею та ОСОБА_3 укладений договір позики, згідно з умовами якого вона отримала у позику 160
000,00 грн, що було еквівалентом 19 500 дол. США.

На забезпечення виконання зобов'язань між сторонами було укладено договір іпотеки, за яким вона передала в іпотеку 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

25 квітня 2014 року до договору позики внесено зміни, за яким

вона додатково отримала 390 000,00 грн, що було еквівалентом

32 500,00 дол. США, у зв'язку з чим були внесені зміни і до договору іпотеки.

16 лютого 2016 року приватним нотаріусом Вахрушевою О. О. за

ОСОБА_3 зареєстровано право власності на вказаний житловий будинок.

Вказує, що вона є інвалідом ІІІ групи зі слуху з дитинства і може спілкуватися з іншими особами тільки за допомогою перекладача жестової мови, також не володіє українською мовою. Під час укладення договорів перекладач жестової мови присутній не був, зміст та умови вчинюваних правочинів їй роз'яснено не було, отже, її волевиявлення не відповідало її внутрішній волі. Крім того, зазначає, що вказані договори вона уклала, перебуваючи у складних обставинах, з метою погашення кредитних зобов'язань перед кількома кредитними установами, кошти в яких отримувала для лікування. Про введення її в оману вона зрозуміла після реєстрації права власності на належну їй частину будинку за відповідачем та примусового її виселення з будинку.

Вказувала, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося без її згоди.

Відповідачі не надали їй звіту про вартість предмета іпотеки.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсним договір позики, укладений 01 листопада 2013 року між нею та ОСОБА_3;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора -приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 19 лютого 2016 року № 28344619 на житловий будинок

АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірний договір було вчинено нею під впливом обману.

Оскільки вимоги пункту 57 постанови Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" виконані нотаріусом у повному обсязі, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 лютого 2016 року № 28344619 на житловий будинок

АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що умовами договору іпотеки від 01 листопада 2013 року, який укладено з позивачем, передбачено іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що є підставою для реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки. При цьому приватним нотаріусом Вахрушевою О. О. при здійсненні державної реєстрації прав та їх обтяжень, за яким проведено державну реєстрацію права власності на будинок за ОСОБА_3, були дотримані вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В іншій частині рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року до апеляційного суду не оскаржувалося, а тому

у апеляційному порядку не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що всупереч вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2015 року № 1127, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не звернули уваги на те, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно повинен подаватися документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину,

а саме звіт суб'єкта оціночної діяльності, яким визначена вартість предмета іпотеки на момент набуття предмета іпотеки у власність.

Як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції представником позивача неодноразово подавалися клопотання про витребування оригіналів письмових доказів та про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалами Дергачівського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року, Харківського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року,

від 12 листопада 2019 року та від 10 грудня 2019 року в задоволенні клопотань про витребування оригіналів письмових доказів та про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи було відмовлено

у зв'язку з тим, що достовірність підписів ОСОБА_3 на заявах, поданих

до приватного нотаріуса, на підставі яких приватним нотаріусом

Вахрушевою О. О. здійснена реєстрація права власності на будинок за відповідачем, самим ОСОБА_3 та його представником не оспорюється, достовірність підпису ОСОБА_3 на документах, про витребування яких просить представник позивачки, не є предметом позовних вимог.

Отже, суди як першої, так і апеляційної інстанції вважають, що для правильного вирішення справи не мають значення, крім іншого, наявність чи відсутність вимоги про усунення порушення умов договору іпотеки та дата її отримання іпотекодавцем відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку", на підставі яких приватним нотаріусом здійснена реєстрація права власності на будинок за відповідачем.

Вважає, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання про витребування доказів та про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу, в якому зазначив, що доводи касаційної скарги необґрунтовані, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 листопада 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір позики, згідно з умовами якого остання прийняла у власність

від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 160 000,00 грн, що в еквіваленті

19 500,00 дол. США, які зобов'язалася повернути не пізніше 01 листопада 2014 року (а. с.32).

Для забезпечення виконання зобов'язань за договором позики

від 01 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3

01 листопада 2013 року укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О. О., реєстраційний № 1758, згідно з умовами якого іпотекодавець передала

в іпотеку іпотекодержателю 3/4 частини будинку

АДРЕСА_1 (а. с. 101-103).

Відповідно до підпункту "а" пункту 13 цього договору іпотеки, у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов'язання за договором у встановлений строк, таку вимогу іпотекодержатель може задовольнити за рахунок предмета іпотеки, що є предметом цього договору. Цим застереженням сторони домовились визначити набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем. Підписанням договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду про набуття права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за власним одноосібним письмовим рішенням іпотекодержателя набути предмет іпотеки у власність. Іпотекодавець підписанням договору засвідчує, що наявність будь-яких інших документів, крім договору та письмового рішення іпотекодержателя набути предмет

у власність, для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається. Ці документи є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності (а. с. 102).

25 квітня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору позики від 01 листопада 2013 року, згідно

з умовами якого ОСОБА_1 прийняла у власність від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 390 000,00 грн, що в еквіваленті 32 500,00 дол. США (а. с. 33).

Також 25 квітня 2014 року між сторонами укладено договір про внесення змін до договору іпотеки від 01 листопада 2013 року, згідно з умовами якого

у зв'язку зі збільшенням суми основного зобов'язання та отриманням грошових коштів у сумі 390 000,00 грн, що в еквіваленті 32 500,00 дол. США, з метою забезпечення виконання цих зобов'язань, ОСОБА_1 передала

в іпотеку ОСОБА_3 3/4 частини будинку АДРЕСА_1 (а. с. 104).

24 вересня 2014 року на ім'я ОСОБА_1 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О. О. направлено письмову вимогу про усунення порушень за вих. № 02-24/273, яка була повернута нотаріусу з відміткою "за закінченням терміну зберігання"

(а. с. 123,124).

13 листопада 2014 року на ім'я ОСОБА_1 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О. О. направлено письмову вимогу про усунення порушень, надіслану ОСОБА_3 іпотекодавцеві, яка була отримана адресатом, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 126,127).

16 лютого 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О. О. було зареєстровано за

ОСОБА_3 право власності на будинок АДРЕСА_1 відповідно до вимог пункту 13 договору іпотеки від 01 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1, як на підставу позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на спірний будинок, посилалася на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося без її згоди; при цьому відповідачі не надали їй звіту про вартість предмета іпотеки.

Вважає, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення державного -реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28344619 від 16 лютого 2016 року, за яким проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він

є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки,

є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження у іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Стаття 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час

укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно

з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов'язання за кредитним договором.

Судом встановлено, що зобов'язання за договором позики від 01 листопада 2013 року ОСОБА_1 належним чином не виконала.

За змістом статтей 526, 611 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтей 526, 611 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та

вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до підпункту "а" пункту 13 спірного договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов'язання за договором у встановлений строк, таку вимогу іпотекодержатель може задовольнити за рахунок предмета іпотеки, що є предметом цього договору. Цим застереженням сторони домовились визначити набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем. Підписанням договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду про набуття права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за власним одноосібним письмовим рішенням іпотекодержателя набути предмет іпотеки у власність. Іпотекодавець підписанням договору засвідчує, що наявність будь-яких інших документів, крім договору та письмового рішення іпотекодержателя набути предмет

у власність, для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається. Ці документи є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності (а. с. 102).

24 вересня 2014 року на ім'я ОСОБА_1 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О. О. направлено письмову вимогу про усунення порушень за вих. № 02-24/273, яка була повернута нотаріусу з відміткою "за закінченням терміну зберігання"

(а. с. 123,124).

13 листопада 2014 року на ім'я ОСОБА_1 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О. О. направлено письмову вимогу про усунення порушень, яка була отримана адресатом

(а. с. 126,127).

16 лютого 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О. О. зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на будинок АДРЕСА_1, відповідно до вимог пункту 13 договору іпотеки від 01 листопада 2013 року, укладеного між

ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, встановивши, що умовами договору іпотеки від 01 листопада 2013 року передбачено іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, сторони визначили можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, що є підставою для реєстрації за ОСОБА_3 права власності на предмет іпотеки, позивач належних та допустимих доказів того, що рішення державного реєстратора, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на будинок

АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, є незаконним та підлягає скасуванню, не надала, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання про витребування доказів та про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи Верховний Суд відхиляє, з огляду на те, що ОСОБА_1 не виклала аргументів, що непроведення експертиз призвело до неправильного вирішення спору.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 грудня

2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк