Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.01.2018 року у справі №537/2235/16
Постанова КЦС ВП від 10.05.2018 року у справі №537/2235/16
Постанова ККС ВП від 25.01.2018 року у справі №537/2235/16

Постанова

Іменем України

16 січня 2018 року

м. Київ

справа № 211/1541/16-ц

провадження № 61-511св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н.О., Журавель В. І., Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Кременчуцька міська рада Полтавської області,

третя особа - міський голова міста Кременчука Малецький Віталій Олексійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області, подану представником Підвисоцьким А. О., на рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області у складі судді Хіневича В. І. від 01 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Полтавської області у складі суддів Омельченко Л. М., Буленка О. О., Триголова В. М., від 25 серпня 2016 року,

ВСТАНОВИВ :

Підпунктом 1 пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядається спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа - міський голова міста Кременчука Малецький В. О., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 09 листопада 2007 року згідно з умовами укладеного з ОСОБА_1 контракту його було призначено на посаду генерального директора комунального підприємства «Кременчукводоканал» (далі - КП «Кременчукводоканал»).

23 листопада 2010 року ОСОБА_1 згідно з розпорядженням міського голови міста Кременчука Бабаєва О. М. № 567-Р було звільнено з посади генерального директора КП «Кременчукводоканал» у зв'язку з переходом на виборну посаду. Цим же розпорядженням було припинено дію контракту від 09 листопада 2007 року.

Відповідно до рішення першої сесії шостого скликання міської ради міста Кременчука від 23 листопада 2010 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника міського голови.

Розпорядженням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 09 лютого 2015 року № 26-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника міського голови міста Кременчука за власним бажанням.

26 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови із заявою про поновлення на посаді генерального директора КП «Кременчукводоканал» з підстав, передбачених статтею 118 КЗпП України, однак отримав письмову відмову в поновленні на роботі на посаді, яку займав до переходу на виборну посаду.

Зазначає про те, що відповідачем порушено норми трудового законодавства, зокрема положення статті 118 КЗпП України та введено його в оману, оскільки після закінчення передбаченого статтею 26 Закону України «Про запобігання корупції» річного строку, протягом якого забороняється укладати трудові договори (контракти), його так і не було поновлено на посаді, яку він раніше займав.

З урахуванням вищевикладеного позивач просив суд ухвалити рішення, яким поновити його на роботі на посаді генерального директора КП «Кременчукводоканал», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток у розмірі 100 000 грн (за період з дня звільнення з виборної посади до дня поновлення на посаді генерального директора КП «Кременчукводоканал»), а також стягнути на відшкодування моральної шкоди 500 000 грн.

01 липня 2016 року рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді генерального директора КП «Кременчукводоканал» на тих же умовах, що були встановлені контрактом від 09 листопада 2007 року з генеральним директором Комунального підприємства «Кременчукводоканал» ОСОБА_1

Стягнуто з Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 лютого 2016 року по 01 липня 2016 року включно у сумі 47 331 грн 82 коп., з урахуванням виплачених сум на посаді радника генерального директора КП «Кременчукводоканал» за період роботи з 26 лютого 2016 року по 01 липня 2016 року.

Стягнуто з Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.

Стягнуто з Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь держави судовий збір у розмірі 1 653 грн 60 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді генерального директора КП «Кременчукводоканал» допущено до негайного виконання.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після звільнення з 09 лютого 2015 року з виборної посади заступника міського голови та з урахуванням вимог статті 26 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 з моменту його звернення з відповідною заявою (з 26 лютого 2016 року) з підстав, передбачених статтею 118 КЗпП України, має право на поновлення його на попередній посаді та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також на відшкодування моральної шкоди.

25 серпня 2016 року рішенням апеляційного суду Полтавської області рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01 липня 2016 року змінено в частині стягнення з Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

Зменшено розмір моральної шкоди, стягнутої з Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1, із 5 000 грн до 3 000 грн.

В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду в частині вирішення питання про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди мотивоване тим, що стягнута місцевим судом сума коштів не відповідає обсягу та тривалості душевних страждань позивача. В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками районного суду, мотивуючи своє рішення тим, що вони є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим у справі обставинам.

У вересні 2016 року представник Кременчуцької міської ради - Підвисоцький А. О. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення, ухвалити у справі нове рішення, яким у позові відмовити.

У касаційній скарзі представник Кременчуцької міської ради Полтавської області - Підвисоцький А. О., посилається на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема, суд не взяв до уваги, що позивач звернувся до суду з порушенням передбаченого статтею 233 КЗпП України місячного строку. Крім того, судом помилково застосовано до спірних правовідносин положення пункту 6 частини першої статті 40 КЗпП України як підставу для звільнення ОСОБА_6, який займає посаду генерального директора КП «Кременчукводоканал» на підставі укладеного з ним контракту.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

26 грудня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним нормам процесуального права судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 27 грудня 2001 року по 23 листопада 2010 року займав посаду генерального директора КП «Кременчукводоканал».

Згідно з контрактом, укладеним між Кременчуцькою міською радою в особі міського голови Глухова М. В. та ОСОБА_1, останній був призначений на посаду генерального директора КП «Кременчукводоканал» на строк з 01 січня 2008 року по 02 січня 2009 року (а. с. 114, т. 1).

Додатковою угодою до контракту з генеральним директором КП «Кременчукводоканал» ОСОБА_1 від 09 листопада 2007 року строк дії контракту продовжено з 03 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року (а. с. 123).

Згідно з розпорядженням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 23 листопада 2010 року № 567-Р та на підставі поданої ОСОБА_1 заяви, його будо звільнено з посади генерального директора КП «Кременчукводоканал» у зв'язку з переходом на виборну посаду відповідно до пункту п'ятого статті 36 КЗпП України.

Відповідно до розпорядження виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24 листопада 2010 року № 113-к позивача призначено на посаду заступника міського голови з 24 листопада 2010 року.

Розпорядженням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 09 лютого 2015 року № 26-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника міського голови за власним бажанням на підставі поданої заяви.

21 квітня 2015 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду інженера управління КП «Кременчукводоканал», а з 26 травня 2015 року працює на посаді радника генерального директора КП «Кременчукводоканал».

26 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови міста Кременчука Малецького В. О. з письмовою вимогою про поновлення його на посаді генерального директора КП «Кременчукводоканал» з підстав, передбачених статтею 118 КЗпП України.

Листом від 29 березня 2016 року № М-02-26/1053 позивача повідомлено, що призначення і звільнення його з посади заступника міського голови, а також здійснення розрахунків із заробітної плати, проводилося згідно з чинним законодавством.

Судом також установлено, що з 14 грудня 2015 року посаду генерального директора КП «Кременчукводоканал» згідно з контрактом на умовах строкового трудового договору займає ОСОБА_6, з яким згідно з додатковою угодою від 21 березня 2016 року Кременчуцька міська рада Полтавської області продовжила строк дії контракту до 31 грудня 2016 року.

Статтею 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Ця норма передбачає право звільнених з роботи працівників внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах на одержання після закінчення їх повноважень за виборною посадою в державних органах попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві.

Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми, право на одержання попередньої роботи (посади) виборні працівники мають за умови, якщо вони звільнені з виборної посади після закінчення їх повноважень, а у підприємства ця посада є вакантною чи має стати такою з дотриманням вимог трудового законодавства, або є інша рівноцінна робота.

У частині третій статті 21 КЗпП України зазначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Частиною другою статті 23 КЗпП України передбачено, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Вирішуючи спір та застосовуючи до спірних правовідносин положення статті 118 КЗпП України, суди не врахували, що строк дії контракту з генеральним директором КП «Кременчукводоканал» ОСОБА_1 закінчився 31 грудня 2015 року та більше не продовжувався. Крім того, на час звернення ОСОБА_1 із заявою від 26 лютого 2016 року до міського голови про поновлення його на роботі посада генерального директора КП «Кременчукводоканал» не була вакантною. При цьому судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26 травня 2015 року працює на посаді радника генерального директора КП «Кременчукводоканал».

За таких обставин суди попередніх інстанцій не визначилися з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, що підлягає застосуванню, не врахували, що контракт є особливою формою трудового договору, термін дії якого встановлюється угодою сторін. Строк дії контракту з генеральним директором КП «Кременчукводоканал» ОСОБА_1 закінчився 31 грудня 2015 року, тобто до його звернення з позовом про поновлення на роботі, а тому підстави, передбачені статтею 118 КЗпП України, для поновлення позивача на роботі відсутні.

Відповідно до частини першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано закон, судові рішення відповідно до положень статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області задовольнити.

Рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 серпня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа - міський голова міста Кременчука Малецький Віталій Олексійович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 серпня 2016 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. І. Крат В. П. Курило