Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.02.2018 року у справі №2-31/02

Постанова

Іменем України

16 січня 2018 року

м. Київ

справа № 2/31/02

провадження № 61-729 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Погрібного С. О.,

Ступак О. В., УсикаГ. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

третя особа - Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Київської області у складі судді Мельник Я. С. від 31 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення, відшкодування шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок, свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на будинок у порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2001 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення, відшкодування шкоди.

У квітні 2001 року ОСОБА_5. подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_3., третя особа - Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок, свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на будинок у порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Васильківського районного суду Київської області від 2 лютого 2002 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок із надвірними будівлями по АДРЕСА_1, видане 1 березня 1999 року Глевахівською селищною радоюВасильківського району Київської областіна ім'я ОСОБА_8

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок із надвірними будівлями по АДРЕСА_1, видане Васильківською державною нотаріальною конторою 25 листопада 2000 року на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4

У решті позову ОСОБА_5 відмовлено.

Не погоджуючись із указаним рішенняммісцевого суду, ОСОБА_4 у вересні 2016 року подав апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк терміном у тридцять днів із дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а також запропоновано звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення пропущеного строку із зазначенням інших поважних причин його пропуску.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Васильківського районного суду Київської області від 2 лютого 2002 року в зазначеній вище справі відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Васильківського районного суду Київської області від 2 лютого 2002 року, апеляційний суд Київської області виходив із наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 297 ЦПК України 2004 року, оскільки вказані заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можна визнати поважними, так як вони не пов'язані з об'єктивними, непереборними чи істотними труднощами, а недоліків, які вказані в ухвалі апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року, заявником не усунуто; апеляційна скарга надійшла поза межами строку на апеляційне оскарження, а заявником не надано належних і допустимих доказів щодо поважності причин пропуску цього строку.

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року, в якій просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, зазначаючи про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2017 року вищевказану справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 3 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Разом із тим згідно з пунктом 6 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3-5 цього пункту, передаються до Касаційного цивільного суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ на виконання розпорядження в. о. керівника апарату цього суду Сердюка В. В. від 15 грудня 2017 року № 31/0/38-17 передано Верховному Суду цивільну справу № 2/31/02 за позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення, відшкодування шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок, свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на будинок у порядку спадкування за заповітом.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_4

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Разом із тим, як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржуване судове рішення - без змін, оскільки ухвалено з додержанням норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 2 частини четвертої статті 297 ЦПК України 2004 року, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційної скарги будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 27 ЦПК України 2004 року особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Судом установлено, що Васильківським районним судом Київської області ухвалено рішення у справі 2 лютого 2002 року.

Не погоджуючись із указаним рішенням місцевого суду, ОСОБА_4 у вересні 2016 року подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження указаного рішення, зазначивши, що станом на час ухвалення оскаржуваного рішення він був неповнолітнім, його матері ОСОБА_3, яка є позивачем у справі, не було відомо про це рішення, та його копію він отримав лише у вересні 2016 року; у справі відсутні відомості про направлення на адресу його матері копії рішення місцевого суду (а. с. 112 - 116).

Однак, як установив суд, під час проголошення тексту оскаржуваного рішення був присутній представник позивача ОСОБА_3, яка виступала також в інтересах ОСОБА_4, який був на той час неповнолітнім (а. с. 103).

За таких обставин, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про визнання неповажними зазначених заявником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та необхідність надання заявникові строку для наведення інших підстав для поновлення строку.

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження (а. с. 143), проте, як правильно встановив апеляційний суд, заявник посилався на ті ж самі обставини поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, на які посилався у попередньому клопотанні при поданні апеляційної скарги; інших обставин, які б суд вважав поважними, не зазначено.

Виходячи з викладеного, правильним, законним та обґрунтованим є висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Васильківського районного суду Київської області від 2 лютого 2002 року на підставі частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року, оскільки вказані заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано неповажними.

Разом із тим необхідно зазначити, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, включає в себе у тому числі і принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими непереборними обставинами.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Доводи касаційної скарги щодо порушення норм матеріального права не є достатньо обґрунтованими, адже не зазначено, яку саме норму матеріального права порушено судом.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І. Усик