Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.01.2020 року у справі №537/2192/19

Постанова

Іменем України

07 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 537/2192/19

провадження № 61-22075св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Гальонкіна С. А., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проживав у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1, яка належить йомуна праві спільної сумісної власності, його частка 1/3. Після розірвання шлюбу відповідач взагалі не надає доступу до спільного житла. У березні 2019 року на фоні чергової сварки відповідачзмінила вхідні замки на дверях та не впустила його додому, чим створила перешкоди у користуванні його власністю. Він вимушений був викликати поліцію щоб потрапити додому, але йому роз'яснили, що в такому випадку потрібнозвертатися до суду. Тому, на сьогоднішній день він змушений тимчасово проживати у будинку своїх батьків. Позивачна рівних правах з відповідачеммає право користуватися квартирою АДРЕСА_1.

Таким чином, просив зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у вільному користуванні жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1, надавши йому доступ до вказаного приміщення, шляхом передачі йому ключів та вселивши йогоу зазначену квартиру; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10
195,20 грн для відшкодування витрат на правову допомогу.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 серпня 2019 року позов задоволено; зобов'язано відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкоди у вільному користуванні ОСОБА_1 жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1, надавши йому доступ до вказаного приміщення, шляхом передачі йому ключів, вселивши його, ОСОБА_1, у зазначену квартиру; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 10 195,20 грн та судовий збір в сумі 768,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право позивача, як співвласника квартири, на використання помешкання для власного проживання підлягає захисту і позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном. Задовольняючи вимогу про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано опис наданих правничих послуг з урахуванням витраченого часу на складання процесуальних документів та приймання участі в судовому засіданні, а також долучено квитанцію про оплату послуг адвоката.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; рішення Крюківського районного суду м.

Кременчука Полтавської області від 05 серпня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 10 195,20 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у відшкодуванні таких витрат; в іншій частині рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 серпня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 є співвласником спірної квартири, однак не має можливості користуватися своїм майном на власний розсуд, оскільки відповідач ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у цьому, не надаючи ключі від вхідних дверей, що нею не заперечується, тому висновки суду першої інстанції про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення є обгрунтованими.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування витрат на правову допомогу апеляційний суд виходив з того, що позивачем не надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, які обґрунтовують обсяг наданих послуг та виконаних робіт і їх вартість та дають підстави для відшкодування судових витрат за надання правничої допомоги у зазначеному розмірі - 10 195,20 грн.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу та залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій частині. В іншій частині постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржується.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано розрахунку надання правової допомоги, який викладено у самій позовній заяві з описом виконаних робіт, а не на окремому аркуші. Зазначає, що апеляційний суд не дослідив договір про надання правової допомоги та квитанцію про оплату за надання правової допомоги.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що з 13 лютого 1982 року сторони у справі перебували у шлюбі, про що Говтвянською сільською радою Козельщинського району Полтавської області зроблено актовий запис № 4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим повторно 18 грудня 2018 року.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 06 березня 2019 року, яке набрало законної сили 08 квітня 2019 року, шлюб між сторонами розірвано.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, виданим 01 серпня 1996 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому міської ради згідно з розпорядженням органу приватизації від 01 серпня 1996 року № 8714/1, зареєстрованим в Кременчуцькому бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі № М-1 за реєстровим № 185, та технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, спірна квартира перебувала у спільній власності ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - по 1/3 ідеальної частки у кожного.

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер та відповідач ОСОБА_2 здійснює право на спадкування після померлого сина.

Після припинення шлюбних відносин, позивач не проживає у спірній квартирі, оскільки відповідач не впускала його та змінила замки на вхідних дверях, що підтверджено нею в ході розгляду справи. Відповідач зазначала, що цілком розуміє, що позивач є співвласником квартири і має законне право на користування своєю власністю, однак не впускає його до квартири, оскільки не бажає проживати з ним разом.

З приводу вчинення відповідачем перешкод у користуванні позивачу спірною квартирою, заміною нею замків, останній звертався до органів поліції.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Постанова апеляційного суду переглядається в апеляційному порядку лише в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 1 , 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін. ), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У позовній заяві ОСОБА_1 навів розрахунок надання правової допомоги адвоката з посиланням на Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", який втратив чинність 15 грудня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що розрахунок надання правової допомоги викладено у самій позовній заяві з описом виконаних робіт, а не на окремому аркуші, також зазначає, що апеляційний суд не дослідив договір про надання правової допомоги та квитанцію про оплату за надання правової допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін. ), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивач надав витяг з угоди на представництво інтересів у цивільній справі, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатом ОСОБА_4 адвокатською діяльністю № 084 та квитанцію про передачу адвокату ОСОБА_4 коштів у розмірі 10 195,20 грн.

Позивач не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а лише посилався у позовній заяві на Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", який втратив чинність 15 грудня 2017 року та вказав скільки годин та які суми витрачено на підготовку позовної заяви, збір документів і участь у судовому засіданні (2 години), хоча на момент подання позову, позивач ще не міг знати точну кількість годин участі представника у судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що обґрунтовують обсяг наданих послуг та виконаних робіт і їх вартість, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку, що вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу не підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 04 листопада 2019 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов