Постанова

Іменем України

15 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 205/7178/15-ц

провадження № 61-28022св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - садівниче товариство «Будівельник»,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 травня 2017 року у складі судді Федченка В. М. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до садівничого товариства «Будівельник» (далі - СТ «Будівельник»), третя

особа - ОСОБА_3 про визнання рішення садівничого товариства неправомірним та часткове скасування протоколу.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 з 20 вересня 2008 року є членом СТ «Будівельник», оскільки отримала в користування земельну ділянку АДРЕСА_1. 18 квітня 2010 року на загальних зборах садоводів СТ «Будівельник» було ухвалено виділити

ОСОБА_1 земельну ділянку АДРЕСА_2 .

08 травня 2010 року на загальних зборах садоводів СТ «Будівельник» було ухвалено рішення про прийняття у члени СТ «Будівельник» ОСОБА_3 , який є чоловіком позивача. Цей факт підтверджується протоколом № 2 від 08 травня 2010 року загальних зборів садоводів СТ «Будівельник». Згодом, позивач зі своїм чоловіком звернулися до голови СТ «Будівельник» ОСОБА_5 і бухгалтера СТ «Будівельник» з приводу прийняття від ОСОБА_3 заяви про вступ до членів СТ «Будівельник». Однак, бухгалтер пояснив їм, що ОСОБА_3 не може подавати заяву про вступ до членів СТ «Будівельник» через те, що він є громадянином Молдови та запропонував ОСОБА_1 оформити цю ділянку не на свого чоловіка ОСОБА_3 , а на свого батька - ОСОБА_2 .

Після цього, у встановленому порядку земельна ділянка АДРЕСА_2 була оформлена на ОСОБА_2 Бухгалтер СТ «Будівельник» видала йому членську книжку садівника, ОСОБА_2 підписав договір по технічному та санітарному утриманню та обслуговуванню приватних садових ділянок та садового товариства, а також сплатив грошові кошти за вступний та цільовий внесок. Витрати по утриманню земельної ділянки АДРЕСА_2 він належним чином сплачує і до тепер.

Оскільки 08 квітня 2010 року на загальних зборах СТ «Будівельник» земельна ділянка АДРЕСА_2 була виділена ОСОБА_1 та у травні 2010 року була оформлена на ОСОБА_2 - члена СТ «Будівельник», який належним чином сплатив всі відповідні вступні внески та і зараз утримує цю ділянку, то протокол № 2 від 08 травня 2010 року щодо прийняття до членів садового товариства

ОСОБА_3 і виділення йому земельної ділянки АДРЕСА_2 на думку позивачів підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили визнати неправомірним та скасувати рішення СТ «Будівельник», оформлене протоколом № 2 від 08 травня

2010 року в частині прийняття до членів садового товариства ОСОБА_3 та надання йому у користування земельну ділянку АДРЕСА_2

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачами пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.

Рішення ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 травня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

31 жовтня 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від

11 жовтня 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що позивачами не пропущено строк позовної давності, оскільки про порушене своє право вони дізналися у травні 2015 року.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ленінського районного суду міста Дніпропетровська.

У грудні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 12 червня 2019 року № 679/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-28022св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено згідно норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Відповідно до статей 257, 267 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

СТ «Будівельник» подано заяву про застосування строків позовної давності

(а. с. 99-100).

Тож, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався положеннями ЦК України та правильно виходив із того, що про порушення свого права позивачі дізналися в 2010 році, після прийняття за протоколом ОСОБА_3 до членів СТ «Будівельник», а з даним позовом звернулись в

2015 році, тобто із пропуском трирічного строку позовної давності.

Питання про поновлення строку позовної давності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в суді першої інстанції не ставили.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від

11 жовтня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко