Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.07.2018 року у справі №242/3971/17

Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 242/3971/17

провадження № 61-39138св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського

міського суду Донецької області від 19 лютого 2018 року у складі судді Капітонова В. І. та постанову Апеляційного суду Донецької області

від 14 червня 2018 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О.,

Корчистої О. І., Краснощокової Н. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України

в Донецькій області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 16 грудня 2002 року по 23 листопада 2011 року він працював на посаді начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків

на виробництві та професійних захворювань України м. Селидове Донецької області.

Згідно із наказом № 01-146-к від 23 листопада 2011 року його призначено

за переведенням начальником відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві

та професійних захворювань України у м. Новогродівці Донецької області. Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 26 травня 2017 року № 569 прийнято рішення про припинення відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Новогродівка Донецької області шляхом реорганізації - приєднання до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 01-302-к від 24 липня 2017 року його звільнено з 31 липня 2017 року з посади начальника відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Новогродівці Донецької області у зв`язку із переведення за його згодою до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (пункт 5 статті 36 КЗпП України).

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 01 серпня 2017 року № 121-к, його звільнено з 01 серпня 2017 року на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.

В подальшому запис № 23 був визнаний недійсним. Фактично його було звільнено за переводом, але не прийнято на відповідну посаду, згідно поданої ним заяви від 24 липня 2017 року. Таке звільнення він вважає незаконним, оскільки у разі реорганізації підприємства дія трудового договору працівника продовжується, у процедурі реорганізації Фонду скорочення посади начальника Новогродівського міського відділення

не передбачено. Проте, відповідач порушуючи його права, на посаду Новогродівського міського відділення призначив іншу особу та безпідставно відмовив йому в укладенні трудового договору на підставі його заяви.

Ураховуючи викладене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд поновити його на роботі та зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області укласти з ним трудовий договір у порядку переведення на посаду начальника Новогродівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, стягнути

з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 серпня 2017 року по день ухвалення рішення, та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати у межах платежу за один місяць.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 19 лютого

2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.Поновлено ОСОБА_1 на роботі та зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області укласти трудовий договір на посаду начальника Новогродівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 серпня 2017 року

по 19 лютого 2018 року у розмірі 201 999,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку

за час вимушеного прогулу у межах платежу за один місяць

у сумі 31 742,70 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з реорганізацією підприємства, на якому працював ОСОБА_1 не відбувалось, позивач мав намір продовжувати працювати на посаді начальника Новогродівського міського відділення управління Фонду соціального страхування України в Донецькій області, тому з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», частини четвертої статті 36 КЗпП України та наказу виконавчої дирекції Фонду

від 26 травня 2017 року № 569, дія трудового договору позивача мала бути продовжена, а відповідач не мав права відмовити позивачу у продовженні дії трудового договору на посаді начальника Новогродівського міського відділення управління Фонду соціального страхування України в Донецькій області, тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення

на роботі та зобов`язання укласти трудовий договір суд вважав обґрунтованими.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції посилався на те, що внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору, працівник має вимушений прогул, розмір оплати за який суд розрахував відповідно до пунктів 8 та 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

№ 100 від 08 лютого 1995 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2018 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області задоволено. Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 лютого 2018 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про поновлення на роботі, зобов`язання укласти трудовий договір, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , не звернув увагу на визначений Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» порядок призначення керівників управлінь виконавчої дирекції Фонду.

Враховуючи, що предмет заявлених позовних вимог стосується прав

та обов`язків Фонду соціального страхування України, якого не було залучено до участі у розгляді справи відповідачем, тому апеляційний суд позбавлений можливості з`ясувати обставини справи. Також суд першої інстанції у порушення статті 51 ЦПК України не обговорив питання про залучення до участі у справі співвідповідача Фонд соціального страхування України і цими діями обмежив його у правах, встановлених статтею 43 ЦПК України, порушивши принцип здійснення судочинства на засадах змагальності сторін та не роз`яснив позивачу право звернутись до суду

з клопотанням у порядку статті 43 ЦПК України, та не залучив до участі

у справі співвідповідача - Фонд соціального страхування України,

суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень, не має права залучити цю особу до участі у справі на стадії апеляційного провадження.

Оскільки порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, вважав, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову

у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження

у вказаній справі і витребувано цивільну справу №242/3971/17

із Селидівського міського суду Донецької області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року вказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем у цій справі може виступати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, яке є юридичною особою.

Зазначав, що згідно із частиною четвертою статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», керівників управлінь виконавчої дирекції Фонду призначає директор виконавчої дирекції Фонду за погодженням з правлінням Фонду. При цьому, посилаючись у постанові на цю частину, суд апеляційної інстанції не виклав її другий абзац, згідно якого, керівники відділень управлінь виконавчої дирекції Фонду призначаються керівниками управліньвиконавчої дирекції Фонду за погодженням з директором виконавчої дирекції Фонду.

Тому вважав, що апеляційним судом не враховано, що його роботодавцем мало бути управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, в Донецькій області, оскільки саме його керівник відмовив йому у прийнятті на посаду начальника Новогродівського міського відділення управління за переведенням, що і було встановлено судом першої інстанції.

Зазначав, що на посаду начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області він не претендував та не заявляв у позовній заяві таких вимог. Також ним не оскаржувався наказ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (правонаступником якої в подальшому стала виконавча дирекція Фонду соціального страхування України) № 01-302-к від 24 липня 2017 року про його звільнення з 31 липня 2017 року з посади начальника відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Новогродівці Донецької області у зв`язку переведенням.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції, що предмет заявлених позовних вимог стосується прав та обов`язків виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, є помилковим

та необґрунтованим, оскільки у його позовній заяві відсутні вимоги, які б порушували права або породжували обов`язки виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін посилаючись на те, що управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Донецькій області було вжито всіх заходів з метою прийняття на роботу ОСОБА_1 за переведенням, однак, через відсутність бажання у останнього зайняти одну із запропонованих посад, трудові відносини не відбулися. При цьому зазначав, що позивач не перебував у трудових відносинах ні з управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області (діяльність припинено), ні з управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (правонаступник). Більш того, позивач не займав посади начальника Новогродівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 листопада 2011 року ОСОБА_1 призначений начальником відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

у м. Новогродівці Донецької області, що підтверджується записом № 21 трудової книжки ОСОБА_1 , виданої 13 листопада 1974 року

(а.с. 6 звор. бік).

01 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

31 травня 2017 року ОСОБА_1 ознайомлено з попередженням, згідно з яким відповідно до пунктів 4 та 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», статті 32 КЗпП України, пункту 7 постанови правління Фонду соціального страхування України від 08 лютого 2017 року № 13 та на підставі наказу виконавчої дирекції Фонду від 26 травня 2017 року № 569, позивача попереджено про зміни істотних умов праці у зв`язку

з припиненням відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області шляхом реорганізації - приєднання до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та подальше переведення до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України

в Донецькій області (а.с. 10).

18 липня 2017 року ОСОБА_1 надав голові комісії з припинення, виконуючого обов`язки директора відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві

та професійних захворювань України Лапчик С. Д. заяву про звільнення

із займаної посади з 31 липня 2017 року за переведенням до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області у зв`язку із реорганізацією та укладенням трудового контракту

з 01 серпня 2017 року (а.с. 11).

24 липня 2017 року наказом № 01-302-к виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві

та професійних захворювань України, ОСОБА_1 31 липня 2017 року звільнено з посади начальника відділення виконавчої дирекції Фонду

у м. Новогродівці у зв`язку з його переведенням за його згодою до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України

в Донецькій області (пункт 5 статті 36 КЗпП України).

24 липня 2017 року на ім`я начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області Давиденко Л. І. ОСОБА_1 було подано заяву про призначення за контрактною формою трудового договору на посаду начальника Новогродівського міського відділення управління Фонду соціального страхування України в Донецькій області (а.с. 12).

Наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

в Донецькій області №121-к від 01 серпня 2017 року ОСОБА_1 звільнено відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України. Цього ж дня відповідачем було видано інший наказ 462-к про визнання наказу 121-к не дійсним та внесено відповідний запис до трудової книжки (а.с. 7, звор.15).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Разом з тим, положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу,

а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу

в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина перша статті 196 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Згідно з положеннями частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема: вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на роботі та про зобов`язання відповідача укласти з ним трудовий договір на посаду начальника Новогродівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області посилався на те, що, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі наказу виконавчої дирекції Фонду від 26 травня 2017 року № 569, підприємство на якому працював позивач було припинено шляхом реорганізації - приєднання до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, як встановлено судом, скорочення чисельності або штату працівників на підприємстві не відбувалось, а відповідно до вимоги частини четвертої статті 36 КЗпП України, дія трудового договору позивача повинна була бути продовжена. При цьому, судом зазначено, що у попередженні позивача про зміни істотних умов праці у зв`язку реорганізацією підприємства шляхом приєднання до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області зазначено про подальше його переведення до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що при реорганізації підприємства шляхом його приєднання до відповідача, останній не мав права відмовити позивачу

в продовженні дії трудового договору на посаді, яка при реорганізації

не скорочувалась.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно із статтею 5 цього Закону безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Відповідно до частини першої - четвертої статті 8 вказаного Закону виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Виконавчу дирекцію очолює директор, який призначається та звільняється правлінням Фонду.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення.

Керівників управлінь виконавчої дирекції Фонду призначає директор виконавчої дирекції Фонду за погодженням з правлінням Фонду.

Керівники відділень управлінь виконавчої дирекції Фонду призначаються керівниками управлінь виконавчої дирекції Фонду за погодженням з директором виконавчої дирекції Фонду.

Керівники управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень виконують свої повноваження на умовах контракту.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказані вимоги закону не врахував та у порушення вимог статті 51 ЦПК України не обговорив питання про залучення до участі у справі співвідповідачем Фонд соціального страхування України і цими діями обмежив його у правах, встановлених статтею 43 ЦПК України, чим порушивши принцип здійснення судочинства на засадах змагальності сторін.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, посилався на те, що предмет заявлених позовних вимог стосується прав та обов`язків Фонду соціального страхування України, якого не було залучено до участі

у розгляді справи співвідповідачем, чим порушено норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом першої інстанції, у зв`язку з чим, дійшов передчасного висновку про відмову

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення статей

263-265, 382 ЦПК України не забезпечили повний та всебічний розгляд справи, належним чином не встановили усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не визначили належним чином характеру спірних правовідносин та закон, який їх регулює, позовних вимог та складу учасників судового процесу, чиїх інтересів стосується вирішення цього спору.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, був позбавлений процесуальної можливості залучати нових учасників справи.

При цьому апеляційний суд вказав, що районний суд неповно встановив обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, зокрема не вирішив питання про залучення до участі у справі співвідповідачем Фонд соціального страхування України, оскільки

суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень, не має права залучити цю особу до участі у справі на стадії апеляційного провадження.

Отже, висновки апеляційного суду про відмову у задоволенні позову при неповно встановлених обставинах, на які послався суд, є передчасним і

не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього кодексу.

Суди попередніх інстанцій не встановили повністю фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірили доводів і наданих сторонами доказів, тому справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, порушення норм процесуального права допущені обома судами, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суду необхідно усунути наведені вище недоліки розгляду справи, виконати вимоги процесуального закону, врахувати викладені у постанові висновки суду касаційної інстанції, на підставі належних і допустимих доказів встановити фактичні обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та впливають на права й інтереси учасників спору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 19 лютого

2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта