Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.03.2023 року у справі №749/737/22
Постанова КЦС ВП від 15.03.2023 року у справі №749/737/22

Постанова

Іменем України

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 749/737/22

провадження № 61-2317св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

за касаційною скаргою адвоката Короєда Сергія Олександровича як представника ОСОБА_1 на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 14 грудня 2022 року у складі судді Чигвінцева М. С. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила застосувати щодо ОСОБА_2 обмежувальний припис у вигляді заборони в будь-який спосіб особисто спілкуватися з ОСОБА_1 та вести телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, на строк 6 місяців.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначала, що шлюбні відносини заявника з ОСОБА_2 фактично припинені, вони разом не проживають, шлюбно-сімейних відносин не підтримують, спільне господарство не ведуть. У шлюбі в них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з нею та знаходиться на її утриманні.

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовами до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання неповнолітньої дитини, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, після чого з боку ОСОБА_2 на неї чиниться психологічний тиск, залякування та погрози вбивством.

Ураховуючи наведене, заявник просила заяву задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Щорський районний суд Чернігівської області рішенням від 14 грудня 2022 року в задоволенні заяви відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю обґрунтованих і доведених підстав для застосування щодо ОСОБА_2 обмежувального припису.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Чернігівський апеляційний суд постановою від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 14 грудня 2022 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована обґрунтованістю висновків суду першої інстанції, адже заявник не довела факту домашнього насильства з боку ОСОБА_2 щодо неї, тому немає підстав для видачі обмежувального припису.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 16 лютого 2023 року, адвокат Короєд С. О. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 14 грудня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 159/4550/19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/19409/19, від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Як на обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилався на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

На підтвердження викладених у заяві доводів заявник через систему «Електронний суд» подала разом із заявою файл із звукозаписом, на якому зафіксовано зміст погроз і принижень, який як додаток було завантажено «7_звукозапис_18лист2022.m4а». Оскільки система «Електронний суд» технічно не дозволяє приєднувати файли, які мають формат накладеного електронного підпису ЕЦП (файли з розширенням р7з), тому цей звукозапис із накладеним електронним підписом заявника на СD-диску було надіслано суду Новою поштою. Водночас разом із заявою було подано роздруківку цього електронного запису для зручності сприйняття змісту інформації, що зафіксована на звукозапису.

Проте суди не дослідили зазначений електронний доказ (звукозапис) та його паперову копію (роздруківку) і не дали цьому доказу належної оцінки в оскаржуваних судових рішеннях, що призвело до помилкового висновку про не доведення заявником її вимог.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

27 лютого 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

10 лютого 1996 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, в якому народилися: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заявник посилалася на розшифровку звукозапису розмови між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 18 листопада 2022 року, яку вона зробила під час особистої розмови з ОСОБА_2 на особистий смартфон.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Закон України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Основними засадами запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема, є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд; належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих; визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства; забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (стаття 4 Закону № 2229-VIII).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 Закону № 2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

У частині другій статті 26 Закону № 2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина третя статті 26 Закону № 2229-VIII).

Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

За змістом Закону № 2229-VIII обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, що виконує захисну та запобіжну функцію і спрямований на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. При вирішенні питання щодо застосування заходів тимчасового обмеження прав кривдника суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

У частинах першій - третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи наведене, а також встановивши, що надана заявником роздруківка розмови, яка відбувалась між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 18 листопада 2022 року та була записана на телефон, який належить ОСОБА_1 , є неналежним доказом, адже не вказує на вчинення ОСОБА_2 фізичного чи психологічного насильства стосовно заявника у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», не визначає ризиків продовження чи повторного вчинення будь-якого насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах зазначених у касаційній скарзі.

Аргументи касаційної скарги щодо не взяття до уваги звукозапису та не дослідження його як електронного доказу, хоча він містить конкретні фрази, лексику, характер використання мовних засобів, інтонації, які були застосовані чоловіком заявника в особистому спілкуванні із заявником, касаційний суд відхиляє з огляду на таке.

Установлено, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання представника заявника у відкладенні розгляду справи для надання електронного доказу.

15 грудня 2022 року до суду першої інстанції надійшло клопотання адвоката Короєда С. О. як представника ОСОБА_1 про долучення DVD-диску із електронним доказом (звукозаписом) до матеріалів справи, тобто після ухвалення судом рішення по суті заявлених вимог.

На стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції адвокат Короєд С. О. як представник ОСОБА_1 не заявляв клопотання про долучення до справи вказаного доказу, з обґрунтуванням поважності причин його ненадання до суду першої інстанції, хоча мав для цього понад місяць часу, тому апеляційний суд був позбавлений процесуальної можливості дослідити цей доказ.

Отже, представник заявника не скористався наданими йому процесуальним законом правами та не виконав обов`язку щодо необхідності доведення відповідними доказами обставин на які він посилається в обґрунтування заявлених вимог.

В той же час, суд касаційної інстанції не має повноважень встановлювати нові обставини та переоцінювати докази (стаття 400 ЦПК України).

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвалених у справі судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Короєда Сергія Олександровича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 14 грудня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов