Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.12.2019 року у справі №482/2312/18

Постанова

Іменем України

15 січня 2020 року

м. Київ

справа № 482/2312/18

провадження № 61-19669св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - Департамент соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Качан Роман Юрійович, на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 31 липня 2019 року у складі судді Баранкевич В. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду

від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М.,

Кушнірової Т. Б., Яворської Ж. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 , заінтересована особа - Департамент соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява мотивована тим, що у червні-грудні 1986 року ОСОБА_1 працював на посаді водія Миколаївського обласного тресту житлово-комунального постачання, збуту та торгівлі та неодноразово направлявся у відрядження на роботу в зону відчуження Чорнобильської атомної електростанції (далі - Чорнобильська АЕС) для доставки будівельних матеріалів у Макарівський район Київської області.

Однак, на сьогодні неможливо одержати або відновити документи, що підтверджують цей факт, оскільки відсутні відповідні документи Миколаївського обласного тресту житлово-комунального постачання, збуту та торгівлі, що підтверджується відповіддю Трудового архіву (відділу інформації та використання ліквідованих документів Миколаївської міської ради).

Між тим, доказом, який підтверджує факт перебування ОСОБА_1 у відряджені строком понад 7 днів для виконання робіт у зоні відчуження, є копія його трудової книжки, на сторінці 28 якої є помітка про наказ

від 04 липня 1986 року № 10 про преміювання за дострокову доставку будівельних матеріалів в Київську область.

Посилаючись на те, що встановлення вищевказаного факту йому потрібно для отримання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ОСОБА_1 просив суд заяву задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області

від 31 липня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що надані заявником докази, не дають можливості встановити факт перебування заявника у відряджені у зоні відчуження у Макарівському районі Київської області, оскільки свідчать лише про те, що він виконав доставку будівельних матеріалів в Київську область. Отже, надані заявником і дослідженні докази не дають можливості встановити факт, що має юридичне значення, про встановлення якого простить заявник, тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 31 липня 2019 року скасовано, провадження у справі закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки нормами чинного законодавства передбачено позасудовий порядок установлення статусу ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Качан Р. Ю., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення заяви, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд належним чином не оцінив всі наявні докази, повно та всебічно не з`ясував всі обставини справи, що призвело до ухвалення помилкового рішення у справі.

Крім того, встановлення факту перебування у відряджені строком не менш 7 днів у червні-грудні 1986 року для виконання робіт у зоні відчуження у Макарівському районі Київської області має юридичне значення, а саме для отримання ним статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому заява має розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 12 листопада 1979 року ОСОБА_1 працював водієм у Миколаївському тресті житлово-комунального постачання, збуту та торгівлі, що підтверджується записами в трудовій книжці заявника.

Також 04 липня 1986 року ОСОБА_1 було премійовано грошовою премією в сумі 15 рублів за дострокову доставку будівельних матеріалів в Київську область.

Відповідно до довідки Відділу інформації та використання документів ліквідованих установ (трудовий архів) Миколаївської міської ради

від 02 травня 2018 року серед перевірених документів з особового складу ТОВ фірми «Постачторг» (колішній Миколаївський обласний трест житлово-комунального постачання, збуту та торгівлі) за 1986 рік відомостей щодо відрядження ОСОБА_1 на роботу в зону відчуження Чорнобильської АЕС не виявлено.

10 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про видачу йому посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надав до Управління соціального захисту населення Новоодеської районної державної адміністрації документи, а саме: заяву щодо визначення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; копію паспорту та ідентифікаційного номера; фотокартку; копію двох сторінок трудової книжки.

Рішенням обласної комісії з розгляду питань, пов`язаних із видачею посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Миколаївської обласної державної адміністрації від 28 лютого 2017 року у видачі ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відмовлено.

Листом Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації від 27 квітня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено і роз`яснено, що причиною відмови у видачі заявнику посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є те, що жоден з наданих ним документів не містить відомостей про його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також про його перебування у населених пунктах зони відчуження. Також заявнику повідомлено, що повторний розгляд його заяви можливий за умови надання додаткових документів, які підтверджують його участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Тому ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування його у відряджені строком не менш 7 днів у червні-грудні

1986 року для виконання робіт у зоні відчуження у Макарівському районі Київської області, який необхідний для набуття ним статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та просив встановити факт залучення його до таких робіт в окремому провадженні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме

провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною четвертою статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження в ній.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше

30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Перелік цих документів визначено Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорія громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України

від 11 липня 2018 року № 551 (далі - Порядок № 551 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Пунктом 11 Порядку № 551 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС видаються уповноваженими органами за поданням районної державної адміністрацій за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених уповноваженими органами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до пункту 1 частин першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено позасудовий порядок установлення юридичного факту, про який просить заявник. Тому ОСОБА_1 має можливість одержати документ, що засвідчує цей факт, звернувшись до вищевказаних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У випадку, якщо заінтересована особа отримала від заявника документи, які підтверджують факт його залучення до формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проте надала відмову, яку заявник, маючи документальні підтвердження зазначеного факту, вважає безпідставною, він може оскаржити такі дії заінтересованої особи до адміністративного суду, до повноважень якого належить, зокрема, перевірка законності й обґрунтованості відмови заінтересованої особи та оцінка наданих їй заявником документів як доказів його залучення до формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Наведене узгоджується із правовим висновком, зробленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі

№ 310/8703/17 (провадження № 14-98цс19).

Враховуючи вищевказані обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд належним чином не оцінив всі наявні докази, повно та всебічно не з`ясував всі обставини справи, що призвело до ухвалення помилкового рішення у справіє безпідставними, оскільки обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що встановлення статусу ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕСповинно розглядатися в порядку цивільного судочинства, є безпідставними, так як законодавством визначено порядок вирішення цього питання та передбачено його право на оскарження у судовому порядку відмови у встановленні такого факту до адміністративного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Постанова апеляційного суду є достатньо мотивованою та такою, що відповідає нормам закону.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Качан Роман Юрійович, залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк