Історія справи

Постанова

Іменем України

14 березня 2018 року

м. Київ

справа № 751/4121/16-ц

провадження № 61-1674 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі - Деснянський районний суд м. Чернігова, судді Деснянського районного суду м. Чернігова - Жук Микола Іванович, Коверзнев Вадим Олександрович,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 квітня 2016 року у складі судді Деркач О. Г. та на ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2016 року у складі суддів: Лакізи Г. П., Скрипки А. А., Шевченка В. М.,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до Деснянського районного суду м. Чернігова, суддів Деснянського районного суду м. Чернігова - Жука М. І., Коверзнева В. О. про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалась на те, що ухвала судді Жука М. І. про повернення позовної заяви порушує її право на звернення до суду; під час розгляду справи за її позовом до ОСОБА_5 суддя принизив її та дозволив відповідачу принижувати її, чим їй спричинена моральна шкода; видані їй Деснянським районним судом м. Чернігова копії судових рішень не відповідають Інструкції з діловодства в судах.

Оскаржуючи діяльність Деснянського районного суду м. Чернігова та суддів цього суду Жука М. І. та Коверзнева В. О., пов'язану з розглядом та вирішенням конкретних судових справ і видачею копій судових рішень, позивач просила суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку 5 986 грн 35 коп. майнової шкоди та 4 013 грн 65 коп. моральної шкоди.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 квітня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 122, статті 293 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльність судів і суддів щодо розгляду та вирішення ними відповідних справ поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2016 року ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 квітня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є законною і судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

У червні 2016 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2016 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

30 червня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у даній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2017 року справу за позовом ОСОБА_4 до Деснянського районного суду м. Чернігова, суддів Деснянського районного суду м. Чернігова - Жука М. І., Коверзнева В. О. призначено до судового розгляду.

Статтею 338 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29 грудня 2017 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 звернулась з позовом до Деснянського районного суду м. Чернігова та суддів цього суду - Жука М. І. та Коверзнева В. О. про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовні вимоги не пов'язані з розглядом відповідних судових справ, а стосуються процесуальних дій суддів при здійсненні правосуддя, у зв'язку з чим позивач вважає, що має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями органів державної влади.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і Законів України.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист у суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема шляхом відшкодування моральної шкоди.

Чинне законодавство України дає право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Такі спори не пов'язані із захистом прав, свобод чи інтересів у публічно-правових відносинах від порушень з боку органів державної влади, оскільки дії суддів вчинені ними при здійсненні правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»).

Відповідно до змісту статей 62, 126 і 129 Конституції України майнова та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

У зв'язку із викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_4 вбачається, що їх предметом є процесуальні дії суддів при здійсненні правосуддя та відшкодування спричиненої внаслідок таких процесуальних дій суддів при здійсненні правосуддя шкоди.

За таких обставин, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі є правильними та грунтуються на вимогах закону.

Оскаржувані ухвали є законними і обґрунтованими й постановленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2016 року від 23 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В. М. Коротун

В.І. Крат

В. П. Курило