Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.10.2020 року у справі №453/701/19

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 453/701/19

провадження № 61-13468св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мельничук О.

Я., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,

від 04 серпня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства (далі - ДП) "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - "НЕК "Укренерго") в особі відокремленого підрозділу "Державна інспекція енергетичного нагляду України" про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2019 року залучено приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в якості правонаступника відповідача.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що у період із січня 2008 року по дату звільнення - 28 серпня 2018 року він працював на посаді інспектора з енергетичного нагляду в інспекції Держенергонагляду у Львівській області та був закріплений за споживачами у населених пунктах Сколівського району Львівської області, які мають статус гірських населених пунктів відповідно до Переліку населених пунктів, яким відповідно до Закону України від 15 лютого 1995 року № 56/95-ВР "Про статус гірських населених пунктів в Україні" (далі - Закон № 56/95-ВР) надається статус гірських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 647 від 11 серпня 1995 року (далі - Перелік - № 647).

Зазначав, що його робоче місце постійно знаходилось у м. Сколе та інших населених пунктах Сколівського району. Крім того із 26 лютого 2004 року в нього наявне посвідчення встановленого зразка про те, що він є громадянином, який проживає та працює на території гірського населеного пункту.

Стверджував, що відповідачу було достеменно відомо про знаходження його постійного робочого місця на території гірських населених пунктів та у січні 2008 року роботодавцю було надано зазначене посвідчення про його роботу на території гірського населеного пункту, разом із відповідною довідкою органу місцевого самоврядування про його місце проживання, які містяться в особовій справі.

Посилаючись на те, що відповідачем за наявності передбачених підстав не здійснено виплату йому підвищення посадового окладу на 25 % відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року № 648 "Про умови оплати праці особі, які працюють в гірських районах" (далі - Постанова № 648) за період із січня 2008 року по серпень 2018 року, позивач просив суд стягнути з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на свою користь заборгованість по заробітній платі з урахування її індексації та компенсацію втрати частини доходів в загальному розмірі 257 837,33 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області, у складі судді Корнута Т. Б., від 31 січня 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ОСОБА_1 257 837,33 грн заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач у січні 2008 року пред'являв за місцем роботи посвідчення встановленого зразка про те, що є громадянином, який проживає та працює на території гірського населеного пункту, для отримання пільг, передбачених статтею 6 Закону № 56/95-ВР, а тому у відповідача були наявні підстави для нарахування та виплати позивачу підвищення на 25 % до посадового окладу починаючи із січня

2008 року. Судом вказано на недоведеність відсутності у відповідача обов'язку виконання положень Закону № 56/95-ВР та Постанови № 648, або ж виконання відповідачем такого обов'язку в інший спосіб, визначений умовами генеральної, галузевої чи регіональної угод, або ж умовами колективних договорів.

Розмір заборгованості з виплати ОСОБА_1 заробітної плати (посадового окладу з урахуванням надбавки (138 670,75 грн), його індексацію та розрахований відповідно до вимог Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - ~law20~) розмір компенсації втрати частини доходів позивачем (115 584,60 грн), суд вважав доведеними.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про відмову в прийнятті додаткового рішення від 25 серпня 2020 року, апеляційну скаргу ПрАТ "НЕК "Укренерго" задоволено, рішення Сколівського районного суду Львівської області

від 31 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд виходив з недоведеності позивачем підстав для нарахування пільг передбачених частиною першою статті 6 Закону № 56/95-ВР із січня 2008 року і до моменту звільнення з роботи у зв'язку з виходом на пенсію, вказавши на відсутність належних та допустимих доказів пред'явлення ОСОБА_1 роботодавцю відповідного посвідчення та доказів, що підтверджують факт виконання позивачем своїх професійних обов'язків виключно на території Сколівського району Львівської області в населених пунктах, яким надано статус гірських. Вимогу щодо стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати суд розцінив, як похідну від вимоги про стягнення невиплаченого ОСОБА_1 доходу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

02 вересня 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року у цивільній справі № 453/701/19, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду, залишивши в силі рішення Сколівського районного суду Львівської області від 31 січня 2020 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У жовтні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції, який приймаючи оскаржену постанову, матеріали справи фактично не досліджував та надав перевагу аргументам відповідача, які не підтверджені жодними доказами.

Вважає, що ним доведено факт пред'явлення роботодавцю посвідчення особи, яка проживає та працює на території гірського населеного пункту, та знаходження копії такого посвідчення в його особовій справі.

Стверджує, що до міжгалузевих презумпцій, які використовуються у трудовому праві, належить презумпція невинуватості працівника, а отже обов'язок доказування відсутності вини у порушенні трудових прав працівника покладається саме на роботодавця.

Всупереч вимог пункту 3 частини 1 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позивачу не було надано можливості в апеляційному суді висловити свої міркування та доводи на підтвердження своїх позовних вимог та спростування аргументів відповідача.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив

пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

21 жовтня 2020 року засобами поштового зв'язку представником

ПрАТ "НЕК "Укренерго" - адвокатом Сивик А. П. подано відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного суду

від 04 серпня 2020 року - без змін.

Звертає увагу касаційного суду, що наведені в касаційній скарзі доводи загалом аналогічні викладеним в позовній заяві, яким апеляційним судом надана відповідна оцінка.

Вважає, що застосування до спірних правовідносин презумпції невинуватості працівника суперечить вимогам статей 76, 77, 78, 79, 80, 81 ЦПК України, а крім того вимога позивача про застосування такої презумпції не підтверджена посиланням на жодну норму права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Із квітня 2006 року і до часу звільнення з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію - 27 серпня 2018 року ОСОБА_1 працював на посадах державного інспектора та старшого державного інспектора з енергетичного нагляду у територіальних відділеннях у ВП ДП "НЕК "Укренерго" "Державна інспекція енергетичного нагляду України"

(з урахуванням численних організаційних змін відповідача та його територіальних відділень)

26 лютого 2004 року Сколівською міською радою видано ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_1, як особі, яка має право на гарантії та пільги, встановлені Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".

Докази того, що відповідач у період 2008-2018 років був членом генеральної угоди, угод на галузевому чи регіональному рівнях суду не надано.

Заробітна плата відповідачем виплачувалась позивачу без підвищення посадового окладу на 25 % за роботу у гірських умовах.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова відповідає.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати (частини 1 , 2 статті 95 КЗпП України).

Згідно з частинами 1 і 3 статті 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Відповідно до частини 2 статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород в силу частини 3 статті 97 КЗпП встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Статтею 5 Закону № 56/95-ВР визначено порядок визначення та надання громадянам статусу особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського.

Так, статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.

Правила видачі посвідчення громадянина, що проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому у встановленому законодавством порядку надано статус гірського, врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту (далі - Положення № 345), затвердженим постановою КМУ від 19 березня

1996 року № 345.

Відповідно до пункту 2 Положення № 345 посвідчення є документом, який підтверджує, що громадянину надано статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського. На підставі цього посвідчення підприємством, установою чи організацією надаються пільги та гарантії, встановлені статтею 6 Закону № 56/95-ВР.

Умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах, встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 6 Закону № 56/95-ВР).

Пунктом 1 Постанови № 648 встановлено, що зокрема на підприємствах, в установах, організаціях розташованих на території населених

пунктів, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади працівників визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішенням Кабінету Міністрів України або за його дорученням, підвищуються на 25 відсотків. У разі коли підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського, але мають філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи і робочі місця в населених пунктах, що мають статус гірських, тарифні ставки та посадові оклади працівників, які постійно в них працюють, також підлягають підвищенню у розмірі, передбаченому абзацом першим цього пункту. Підвищення тарифних ставок і посадових окладів, зокрема, працівникам бюджетних установ і організацій, здійснити в межах асигнувань відповідних бюджетів.

Встановивши, що ОСОБА_1 26 лютого 2004 року Сколівською міською радою видане посвідчення серії НОМЕР_1 (реєстраційний № 1788), як особі, яка має право на гарантії та пільги, встановлені Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", однак заробітна плата сплачувалась йому відповідачем без урахування підвищення посадового окладу на 25 % згідно пункту 1 Постанови № 648, суд першої інстанції вважав, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача недоплачених сум заробітної плати у розмірі 25 % від посадового окладу ОСОБА_1 та компенсації відповідно до ~law23~.

Разом із тим, суд першої інстанції не звернув уваги, на те, що посвідчення серії НОМЕР_1 видано ОСОБА_1 у лютому 2004 року, а на роботу до відповідача він прийнятий у 2006 році.

Таким чином вказане посвідчення, саме по собі, не є підтвердженням наявності підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1

доплат до посадового окладу, передбачених пунктом 1 Постанови № 648.

При цьому, згідно Положення № 345 самостійною підставою для видачі відповідного посвідчення може бути лише факт постійного проживання на території населеного пункту, якому надано статус гірського.

Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта позивача він із

1980 року зареєстрований у м. Сколе Сколівського району Львівської області, який має статус гірського населеного пункту, а отже дійсно має право на отримання посвідчення передбаченого Положенням № 345.

Тлумачення Постанови № 648, свідчить, що обов'язковою умовою для виплати працівнику 25% підвищення до посадового окладу є не проживання працівника на території гірського населеного пункту, а знаходження на території населених пунктів, яким надано статус гірських роботодавця (підприємства, установи, організації) або філій, представництв, відділень, інших відокремлених підрозділів роботодавця або робочого місця відповідного працівника.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням ПрАТ "НЕК "Укренерго" є м. Київ.

ОСОБА_1 працював на посадах державного інспектора з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Західному регіоні" ДП НЕК "Укренерго", місцезнаходженням якого є м. Львів.

Стрийське відділення інспекції Держенергонагляду, куди ОСОБА_1 був переведений 01 листопада 2013 року розташоване у м. Стрий Львівської області.

Міста Київ, Львів та Стрий не мають статусу гірських населених пунктів відповідно до Переліку № 647.

На підтвердження факту розміщення робочого місця позивача в населених пунктах Сколівського району Львівської області, які є гірськими,

ОСОБА_1 до позову додав планову та технічну документацію, зокрема акти перевірки робочого місця та затверджені орієнтовні переліки робіт з обстеження суб'єктів господарювання позивача, які охоплюють лише окремі періоди 2008,2009,2013,2015-2017 років та включають в себе як об'єкти, розміщені в населених пунктах, що мають статус гірських, так і ті які такого статусу не мають.

При цьому враховуючи заявлений позивачем період (10 років) за який, на його думку, підлягає стягненню підвищення посадового окладу передбачене пунктом 1 Постанови № 648, показання свідків апеляційним судом вірно розцінені як припущення.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 з огляду на недоведеність знаходження його робочого місця в населених пунктах, яким надано статус гірських та, відповідно, недоведеність підстав передбачених Постановою № 648 для виплати працівнику 25% підвищення до посадового окладу.

За змістом статей 2 та 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності статей 2 та 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів".

З урахуванням того, що позивачем не доведено наявність права на одержання у період із січня 2008 року підвищення до посадового окладу передбаченого пунктом 1 Постанови № 648, підстави для стягнення компенсації за затримку виплати такого доходу також відсутні.

Наведені в касаційній скарзі доводи загалом аналогічні викладеним в позовній заяві, зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлених обставин справи, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що цим судом неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Доводи касаційної скарги спрямовані на необхідність переоцінки доказів у справі, підлягають відхиленню, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Згідно постанови апеляційного суду від 04 серпня 2020 року суд заслухав як пояснення представника відповідача так і пояснення позивача та його представника.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Обставини, за яких відповідно до частини 1 статті 411 ЦПК України судові рішення у справі підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В.

Шипович