Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.10.2019 року у справі №369/263/15

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 369/263/15-ц

провадження № 61-10452св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочнерішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2015 року у складі судді Ковальчук Л. М. і рішення Апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2016 року у складі колегії суддів:

Приходька К. П., Голуб С. А., Таргоній Д. О.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором станом на 13 жовтня 2014 року у розмірі ~money0~, з яких: ~money1~ - борг за кредитом, ~money2~ - борг за відсотками, ~money3~ - комісія, і звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі ~money4~ на предмет іпотеки, а саме чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Позов мотивований тим, що 06 лютого 2013 року між ПАТ "Дельта Банк" і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № К-4863528, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі ~money5~ з кінцевим терміном повернення до 05 лютого 2020 року зі сплатою 18,99 % річних, якщо позичальником виконуються всі умови цього договору належним чином, і 23,99 % річних у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених пунктами 5.8.,
5.9., 5.10 цього договору. Відповідно до умов пункту 1.3.2. кредитного договору позичальник сплачує кредитору щомісячно комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 0,5 % суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1. цього договору. Згідно з пунктом 3.4. кредитного договору позичальник повертає кредит і сплачує проценти шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі ~money6~ 06 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступним за місяцем, в якому наданий кредит. У пункті 9.1. кредитного договору за порушення позичальником строків сплати платежів щодо повернення кредиту та (або) сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку 1 % від несплаченого платежу за кожен день прострочення.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, про що повідомлявся, в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно з умовами кредитного договору. Однак, зобов'язання не виконані.

Виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечено іпотекою відповідно до укладеного між АТ "Дельта Банк" і ОСОБА_2 іпотечного договору від 06 лютого 2013 року, згідно з яким предметом іпотеки є чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1 площею 108,3 кв. м, жилою площею 60,1 кв. м, що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири. У випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса реалізація предмету іпотеки здійснюється шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2015 рокупозов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором від 06 лютого 2013 року № К-4863528 у розмірі ~money7~, що складається з: ~money8~ - борг за кредитом, ~money9~ - борг за відсотками, ~money10~ - борг за комісією, в рахунок погашення даної заборгованості на користь ПАТ "Дельта Банк" в сумі ~money11~ звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, що складається з чотирьох жилих кімнат загальною площею 108,3 кв. м, жилою площею 60,1 кв. м, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (належним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в порушення умов кредитного договору та чинного законодавства України ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, укладеним з позивачем, не сплачував відсотки та не повертав чергові суми отриманого кредиту відповідно до встановленого графіку погашення, про що повідомлявся, в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно з кредитним договором. У зв'язку з цим у ОСОБА_1 станом на 13 жовтня 2014 року наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі ~money12~, що включає ~money13~ - борг за кредитом, ~money14~ - борг за відсотками, ~money15~ - борг за комісією. Банк має право з метою задоволення своїх вимог в розмірі ~money16~ звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості на нерухоме майно, що є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором від 06 лютого 2013 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від25 грудня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду від 23 лютого 2015 року відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2016 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2015 року змінено, третій абзац зазначеного рішення викладено в такій редакції: "В рахунок погашення заборгованості на користь ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором № К-4863528 від 06 лютого 2013 року в сумі ~money17~, яка складається ~money18~ - борг за кредитом, ~money19~ - борг за відсотками, ~money20~ - борг за комісією, звернути стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М. М. і зареєстровано в реєстрі за №4923 від 02 листопада 2012 року, право власності на предмет іпотеки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під № НОМЕР_1 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 53663 від 17 січня 2013 року, що складається з чотирьох житлових кімнат загальною площею 108,3 кв. м, житловою площею 60,1 кв. м, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому 1 ~money21~". У решті рішення залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, щопозичальником належним чином не виконувалися зобов'язання за кредитним договором, банк мав право з метою задоволення своїх вимог в розмірі ~money22~ звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості на нерухоме майно, що є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором від 06 лютого2013 року. Рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині невизначення початкової ціни предмета іпотеки. У ході розгляду апеляційної скарги на підставі ухвали Апеляційного суду Київської області від 20 квітня 2016 року проведено судову будівельно-технічну експертизу, відповідно до висновку якої, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, складає 1 ~money23~

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 засобами поштового зв'язку надіслала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2015 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2016 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою ВССУ від 18 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2016 року.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23 лютого 2018 року справу № 369/263/15-ц і матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.

28 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що довідка про заборгованість позичальника за кредитним договором не відповідає нормам процесуального права щодо належності доказів, адже не містить ні розрахунку заборгованості, ні доказів, які б свідчили про доведеність, обґрунтованість і небезпідставність таких розрахунків, надана довідка лише констатує суму грошових вимог банку до позичальника та іпотекодавця. Допустимими доказами є виписка з особового рахунку клієнта, первинні фінансові документи, які відображають операції за рахунками бухгалтерського обліку клієнта, які банк не надав.

До заяви про перегляд заочного рішення суду додано копії окремих фінансових документів, які наявні у матеріалах справи на сторінці 81 тому 1, що не були враховані банком, а саме - фотокопії квитанції від 05 березня 2013 року № 20734639 і квитанції від 07 серпня 2015 року № 56971675. Дані докази не враховані судами.

Банк надав апеляційному суду розрахунок заборгованості за кредитним договором за період з 06 лютого 2013 року по 09 лютого 2016 року, хоча довідка, долучена до позовної заяви, визначала розмір заборгованості станом на 13 жовтня 2014 року. У даному розрахунку станом на 05 жовтня 2014 року заборгованість за відсотками встановлена у розмірі ~money24~, а у наданій банком довідці станом на 13 жовтня 2014 року така заборгованість складає ~money25~, тобто за період з 05 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2014 року нараховано ~money26~ заборгованості за відсотками. Роз'яснення апеляційним судом представнику відповідача-іпотекодавця про можливість заявлення клопотання про проведення судово-економічної експертизи суперечить принципу змагальності, відповідно до якого позивач має довести ті обставини, на які він посилається у позовних вимогах.

Апеляційний суд не навів мотивів, з яких він виходив під час встановлення розміру заборгованості позичальника за кредитним договором. Верховний Суд України у правовій позиції, викладеній в постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-190цс15, зазначив, що суд повинен оцінити всі докази та розрахунки, з яких суд виходить при вирішенні позову, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідити обґрунтованість, правильність розрахунку, доведеність розміру збитків, наявність доказів, що їх підтверджують).

Позиції інших учасників

У грудні 2016 року ПАТ "Дельта Банк" засобами поштового зв'язку надіслало до ВССУ заперечення на касаційну скаргу, в яких просило касаційну скаргу відхилити, рішення апеляційного суду залишити без змін.

Заперечення позивача мотивовані тим, що представником банку у судовому засіданні поданий детальний розрахунок заборгованості позичальника, що доводить розмір заборгованості за кредитним договором. Відповідачі не надали власного розрахунку заборгованості за кредитним договором. Вартість предмету іпотеки встановлена за результатами проведеної експертизи і неспівмірність такої вартості розміру боргу не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 лютого 2013 року між ПАТ "Дельта Банк" і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № К-4863528 (далі - кредитний договір), відповідно до пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі ~money27~ до 05 лютого 2020 року включно.

У пунктах 1.1.1.-1.1.3. кредитного договору передбачена сплата позичальником 18,99 % річних у разі, якщо позичальником виконуються всі умови цього договору належним чином; 23,99 % річних у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених у пунктах 5.8.,5.9.,5.10. цього договору. Зазначений розмір процентної ставки вступає в дію, починаючи з моменту (дати) невиконання зазначених зобов'язань та діє до дня (включно) виконання зобов'язань, передбачених пунктами 5.8.,5.9.,5.10. цього договору.

Згідно з пунктом 1.1.3. договору процентна ставка за кредитом є фіксованою.

Відповідно до пункту 1.2. кредитного договору кредит надається позичальнику на споживчі потреби, що не суперечать чинному законодавству України.

У пунктах 1.3.1.,1.3.2. кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує кредитору одноразово комісію за надання кредиту в розмірі 0,99 % від суми кредиту, зазначеної у пункті 1.1. цього договору, щомісячно комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 0,5 % від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1. цього договору.

Згідно з пунктом 1.5. кредитного договору забезпеченням позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, можливих штрафних санкцій і пені, є іпотека квартири АДРЕСА_1, визначена в іпотечному договорі.

У пункті 3.4. кредитного договору передбачено, що позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів, нарахованих відповідно до пункту 3.3. цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі ~money28~ у встановлений термін - 06 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому наданий кредит. У випадку, якщо день сплати платежу припадає на вихідний, святковий або календарний день, який у поточному місяці відсутній (29,30 або 31 число), то позичальник зобов'язаний сплатити платіж на наступний після такого дня банківський день.

Відповідно до пункту 8.1. кредитного договору при виникненні будь-якої з наступних подій: а) порушення позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, б) порушення справи про визнання позичальника недієздатним або обмежено дієздатним; в) встановлення кредитором невідповідності дійсності даних, що вказані у цьому договорі або інших документах, що надані позичальником для отримання/обслуговування кредиту за цим договором -вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором шляхом надсилання позичальнику відповідної письмової вимоги. Вимога про дострокове повернення повної суми заборгованості направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 60 календарних днів з моменту її надіслання кредитором за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах цього договору або адресою, повідомленою позичальником згідно з пунктом 5.4. цього договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище шістдесятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається кредитору відділенням зв'язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення повної суми заборгованості з повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 8.2. кредитного договору у випадку невиконання позичальником зазначеної у пункті 8.1. цього договору письмової вимоги кредитора про дострокове повернення повної суми заборгованості ним у строк, визначений в пункті 8.1. договору, кредитор має право звернути стягнення на предмет іпотеки/застави будь-яким способом за власним вибором.

Відповідно до умов пункту 9.1. кредитного договору за порушення позичальником строків сплати кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, інших платежів, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "Дельта Банк" і ОСОБА_2 укладений іпотечний договір від 06 лютого 2013 року, відповідно до пункту 2.1. якого іпотекодавець ОСОБА_2 з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передає, а іпотекодержатель ПАТ "Дельта Банк" приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М. М. і зареєстрованого в реєстрі 02 листопада 2012 року за № 4923.

Право власності на предмет іпотеки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № НОМЕР_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 січня 2013 року № 53663.

Згідно з пунктами 2.3.1., 2.3. іпотечного договору ринкова вартість предмету іпотеки згідно з експертним висновком суб'єкта оціночної діяльності про вартість об'єкта оцінки, що виданий 06 грудня 2012 року, суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Консалтингова компанія "Бі. Еф. Сі.", станом на 06 грудня 2013 року становить ~money29~, заставна вартість предмету іпотеки за погодженням сторін становить ~money30~

Відповідно до пункту 4.1.6. іпотечного договору у разі порушення позичальником зобов'язання за кредитним договором чи іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, а також інших обов'язків іпотекодавця та/або позичальника, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 7.4. іпотечного договору сторони домовилися, що ціною продажу предмета іпотеки є: ціна, яка визначена іпотекодержателем на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, якого обирає іпотекодержатель на свій розсуд без погодження з іпотекодавцем; сума, що зафіксована у цьому договорі як узгоджена сторонами заставна вартість предмета іпотеки (пункт 2.3. цього договору).

Відповідно до пункту 7.5. іпотечного договору за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи заборгованість за кредитом, несплачені проценти за кредитом, комісії, інші платежі, що передбачені цим договором і кредитним договором, збитки, завдані простроченням виконання, штрафні санкції, передбачені умовами кредитного договору та цим договором.

Про неналежне виконання умов кредитного договору банк повідомив позичальника шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно з умовами кредитного договору.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання мають виконуватись у встановлений строк.

У частині 1 статті 612 ЦК Українипередбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК Українидо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526, частини 1 статті 530, статті 610 та частини 1 статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема, щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1048та частини 1 статті 1054 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Банком 13 листопада 2014 року надіслано позичальнику та іпотекодавцю досудові вимоги, датовані 11 листопада 2014 року вих. № № 31.4-08/12262/14,31.4-08/12263/14 відповідно, в яких зазначено, що поточна заборгованість позичальника за кредитним договором станом на 13 жовтня 2014 року склала ~money31~, яку банк вимагав сплатити та попереджав, що у разі невиконання даної претензії банк у примусовому порядку буде стягувати загальну суми заборгованості за кредитним договором. У вимозі до іпотекодавця зазначалося, що у разі невиконання даної вимоги банк розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

У пункті 8.1. кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором шляхом надсилання позичальнику відповідної письмової вимоги. Вимога про дострокове повернення повної суми заборгованості направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 60 календарних днів з моменту її надіслання кредитором за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах цього договору або адресою, повідомленою позичальником згідно з пунктом 5.4. цього договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище строку, є дата, зазначена на квитанції, що надається кредитору відділенням зв'язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення повної суми заборгованості з повідомленням про вручення.

12 січня 2015 року закінчився шестидесятиденний термін виконання вимоги банку.

Доказів погашення поточної заборгованості за кредитним договором відповідачами не надано.

Після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив строки повернення кредиту, передбачені кредитним договором.

Кредитний договір припиняє свою дію з дати, до якої має відбутися дострокове погашення кредиту позичальником. Після припинення дії кредитним договором у кредитора відсутні підстави для нарахування процентів.

З огляду на зазначені обставини та умови кредитного договору, за вимогою банку строк дії договору змінений і у позичальника виник обов'язок повернення загальної суми боргу за кредитним договором.

Банком до стягнення заявлена заборгованість, нарахована станом на 13 жовтня 2014 року, тобто у межах дії кредитного договору, що складається з боргу за кредитом, відсотками та комісією.

Задовольняючи позовні вимоги банку у повному обсязі, суди попередніх інстанцій не дали належної правової оцінки нарахуванню банком і стягненню з позичальника комісії.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданому банком апеляційному суду, за період дії кредитного договору в рахунок комісії банком зараховано ~money32~

Згідно з пунктами 1.3.1.,1.3.2. кредитного договору позичальник сплачує кредитору одноразово комісію за надання кредиту в розмірі 0,99 % від суми кредиту, зазначеної у пункті 1.1. цього договору та щомісячно комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 0,5 % від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1. цього договору.

Відповідно до положень абзацу 2 частини 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні частини 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів". Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні частини 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", є нікчемною.

За змістом статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" про несправедливі умови в договорах, зокрема, про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Отже, несправедливими є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання такого положення недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 2 статті 1050 ЦК України (частина 1 статті 215 ЦК України).

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України (далі - НБУ) та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Встановлення у кредитному договорі одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 0,99 % від суми кредиту, що складає ~money33~, та щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 0,5 % від суми кредиту, що складає ~money34~ разом з платою за користування кредитною лінією не супроводжувалося визначенням змісту послуг, які надаються позичальнику за зазначену плату.

Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки відповідності положень кредитного договору щодо встановлення комісії вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" і Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що вплинуло на правильність визначення розміру заборгованості за кредитним договором.

Доводи касаційної скарги про відсутність у рішенні апеляційного суду посилань на докази розміру заборгованості позичальника за кредитним договором, є обґрунтованими.

Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу Україниу редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, (ЦПК України 2004 року) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, що відображається в рішенні із зазначенням мотивів їх прийняття чи відмови у прийнятті.

У статті 214 ЦПК України 2004 року передбачено, що під час ухвалення рішення суд встановлює, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначені норми цивільного процесуального права апеляційним судом під час постановлення оскаржуваного рішення не були виконані, оскільки, вказуючи у рішенні розмір заборгованості позичальника перед банком, яку суд вважає встановленою, та в рахунок погашення якої суд допускає звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру іпотекодержателя, апеляційний суд не зазначив докази, які підтверджують таку заборгованість, залишивши поза увагою доводи апеляційної скарги щодо ненадання банком допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості позичальника за кредитним договором з урахуванням внесених ним платежів за даним договором.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд не дав належної оцінки доводам апеляційної скарги щодо недоведеності розміру заборгованості, не перевірив її підтвердження допустимими доказами, що мало значення для правильного вирішення справи.

Верховний Суд відповідно до статті 400 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, тому оскаржуване рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суду апеляційної інстанції необхідно встановити дійсний розмір заборгованості позичальника за кредитним договором, розглянувши справу з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судового рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В.

А. Стрільчук