Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.11.2019 року у справі №2024/1350/11

Постанова

Іменем України

04 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 2024/1350/11

провадження № 61-26047св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - Ленінський відділ державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області,

заінтересовані особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2017 року у складі судді Бондаренка В. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2017 року у складі колегії суддів: Швецової Л. А., Бровченка І. О., Малінської С. М,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У січні 2017 року Ленінський відділ державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Ленінський ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області), через свого представника Ступіна В. В., звернувся до суду та просив замінити стягувача у виконавчому провадженні № 49277037 з примусового виконання виконавчого листа № 2022/1350/11, виданого 11 квітня 2014 року Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ~money0~ суми боргу та ~money1~ судового збору, та у виконавчому провадженні № 49628082 з примусового виконання виконавчого листа № 642/11038/13ц, виданого 01 грудня 2015 року Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в сумі ~money2~ та судового збору в сумі ~money3~

В обґрунтування вимог заяви зазначав, що на примусовому виконанні Ленінського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання вищезазначених виконавчих листів.

У грудні 2016 року від ОСОБА_3 на адресу виконавчої служби надійшла заява про відступлення права вимоги за договором позики та про відступлення вимоги за іпотечним договором, відповідно до яких ОСОБА_1 не є стягувачем за зведеним виконавчим провадженням.

Крім того, 04 січня 2017 року на адресу Ленінського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області надійшло повідомлення ОСОБА_1, в якому він підтвердив, що передав право вимоги за виконавчими документами, примусове виконання яких здійснюється в рамках зведеного виконавчого провадження, на користь ОСОБА_2 та просив внести до районного суду подання про заміну сторони виконавчого провадження.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2017 року, заяву задоволено.

Здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні № 49277037 з примусового виконання виконавчого листа № 2022/1350/11, виданого 11 квітня 2014 року Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу у розмірі ~money4~ та судового збору в сумі ~money5~, з ОСОБА_1 на ОСОБА_2

Здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні № 49628082 з примусового виконання виконавчого листа № 642/11038/13-ц, виданого 01 грудня 2015 року Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 17 вересня 2010 року, що виникла за період з 06 квітня 2011 року до 15 листопада 2013 року у сумі ~money6~ та судового збору у розмірі ~money7~, з ОСОБА_1 на ОСОБА_2.

Задовольняючи заяву, суди виходили з того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є підставою для заміни цього кредитора у виконавчому провадженні його правонаступником.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2017 року, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 378 ЦПК України 2004 року можливість заміни сторони у виконавчому провадженні передбачена лише у разі правонаступництва, тоді як передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення не є правонаступництвом, проте суди на зазначене уваги не звернули, як і не звернули уваги на те, що за змістом вказаної статті виконавець повинен був звернутися до суду з клопотанням про заміну сторони виконавчого провадження, а не з заявою.

Окрім цього вказує, що договір про відступлення права вимоги від 17 червня 2016 року не містить переліку документів, які посвідчують перехід права вимоги до ОСОБА_2, і їй до цього часу не надано жодного доказу переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Також посилалась на те, що у червні 2016 року у зв'язку із укладенням шлюбу вона змінила своє прізвище на ОСОБА_3, проте процедуру із заміни сторони виконавчого провадження державний виконавець не здійснив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 травня 2018 року справу № 2024/1350/11 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Встановлено, що постановою старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Харківського МУЮ від 10 листопада 2015 року відкрито виконавче провадження № 49277037 з виконання виконавчого листа № 2022/1350/11, виданого 11 квітня 2014 року Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості на користь ОСОБА_1

Постановою старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Харківського МУЮ від 15 грудня 2015 року відкрито виконавче провадження № 49628082 з виконання виконавчого листа № 642/11038/13-ц, виданого 01 грудня 2015 року Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості на користь ОСОБА_1

Постановами старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Харківського МУЮ від 23 грудня 2015 року виконавчі провадження №49277037 та №49628082 були приєднані до зведеного виконавчого провадження № 51254977.

Договором № 879 від 17 червня 2016 року та договором № 880 від 17 червня 2016 року ОСОБА_1 відступив право вимоги ОСОБА_2

Відповідно до цих договорів новий кредитор ОСОБА_2 набув право вимоги від боржника ОСОБА_3 належного виконання на його користь всіх без винятку зобов'язань, передбачених договором основного зобов'язання, в сумі, обсягах та з урахуванням фактів, встановлених договором основного зобов'язання та рішенням відповідного суду, що набрало законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 378 ЦПК України, у редакції 2004 року, чинній на час звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, згідно з якою у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1 статті 512 ЦК України).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм права, зокрема, пунктів 1, 2 частини 1 статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження".

Задовольняючи заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищенаведеними нормами права.

Посилання в касаційній скарзі на те, що виконавець повинен був звернутися до суду з клопотанням про заміну сторони виконавчого провадження, а не з заявою, що має місце в даному випадку, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки статтею 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право виконавця звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.

Питання зміни прізвища заявника, як сторони виконавчого провадження, не є предметом розгляду даної справи, а тому доводи в цій частині касаційної скарги колегія суддів не бере до уваги.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2017 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2017 року залишити без змін залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук