Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.09.2023 року у справі №766/22017/18
Постанова КЦС ВП від 13.09.2023 року у справі №766/22017/18
Постанова КЦС ВП від 06.12.2024 року у справі №766/22017/18

Постанова

Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 766/22017/18

провадження № 61-500св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Херсонська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Херсонського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Приходько Л. А., Базіль Л. В., Бездрабко В. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Херсонська міська рада, про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є власником 27/100 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . На підставі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 липня 2006 року вказану частину домоволодіння виділено в натурі.

Зазначене рішення суду в частині визначення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 скасовано ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 листопада 2006 року та направлено справу на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 березня 2010 року провадження у вказаній справі в частині визначення порядку користування земельною ділянко залишено без розгляду.

Вказував, що інша частина домоволодіння на праві приватної спільної часткової власності належить відповідачам.

Відповідно до матеріалів технічного паспорту земельна ділянка площею 448,8 кв. м знаходиться у спільному користуванні співвласників будинку.

Згідно з рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 16 квітня 2014 року йому відмовлено у задоволенні позову про визначення порядку користування земельною ділянкою за вищевказаною адресою з підстав того, що експертом фактично невірно визначені розміри та межі спірної земельної ділянки.

Зазначав, що на даний час відповідачами без його дозволу та оформлення дозвільних документів на будівництво здійснюється незаконна забудова спірної земельної ділянки, такі дії відповідачів аргументуються тим, що порядок користування земельною ділянкою не встановлено, отже дії відповідачів направлені на порушення його прав щодо вільного користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування його частини домоволодіння, внаслідок чого він змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Враховуючи наведене з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив суд визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до другого варіанту, визначеного у висновку земельної технічної експертизи № 019/2019 від 07 березня 2019 року, а саме: виділивши ОСОБА_1 в користування частину земельної ділянки площею 0,0204 га (204 м2, що на 1,5 кв. м менше від ідеально належної площі), на якій розташовані об`єкти нерухомості, що йому виділені рішенням суду. На графічному додатку 3 до висновку експерта ця ділянка позначена сірим кольором; виділивши ОСОБА_2 та ОСОБА_5 спільно в користування окрему частину земельної ділянки площею 0,0207 га (204 м2 що на 1,5 кв. м менше від ідеально належної площі), на якій розташовані об`єкти нерухомості, що їм виділені рішенням суду. На графічному додатку 3 до висновку експерта ця ділянка позначена сірим кольором. Стягнути з відповідачів на його користь судові витрати.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 05 травня 2021 року у складі судді Ус О. В. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що розміри та межі спірної земельної ділянки не відповідають документально її розмірам та межам, закріпленим у встановленому порядку органом місцевого самоврядування, тому визначення судом порядку користування земельною ділянкою у випадку, коли фактична площа цієї земельної ділянки не відповідає площі земельної ділянки, закріпленої за домоволодінням рішенням органу місцевого самоврядування, означало б фактичне надання у користування сторін нової земельної ділянки з новими межами, що є втручанням суду у компетенцію органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, що законом не допускається.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 05 травня 2021 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Херсонська міська рада,про визначення порядку користування земельною ділянкою закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вимоги позивача щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , вже були предметом судового розгляду між тими самими сторонами і з тих самих підстав, та за наслідками їх розгляду винесені судові рішення, які набрали законної сили та є чинними на теперішній час.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу направлено копії матеріалів касаційного провадження № 61-500ск22 у цивільній справі № 766/22017/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Херсонська міська рада, про визначення порядку користування земельною ділянкою, для вирішення питання щодо відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 31 жовтня 2022 року відновлено частково втрачене судове провадження в цивільній справі № 766/22017/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Херсонська міська рада, про визначення порядку користування земельною ділянкою.

З 01 червня 2023 року відновлено роботу Херсонського міського суду Херсонської області.

У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 766/22017/18.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 734/3785/15-ц, провадження № 61-33455св18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 751/9419/16-ц, провадження № 61-15484св18, від 04 вересня 2020 року у справі № 619/2275/17, провадження № 61-2394св20, від 21 березня 2018 року у справі № 381/3268/16-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, провадження № 14-47цс20, у постановах Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення апеляційним судом не було враховано, що згоди між сторонами з приводу користування та володіння земельної ділянки не досягнуто, тому, закриваючи провадження у справі, суд позбавив позивача можливості захистити своє порушене право на користування земельною ділянкою.

Судом не враховано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Вказує, що за змістом статті 328 ЦК України та статті 120 ЗК України позивач як співвласник частини об`єкта нерухомості має право користуватися земельною ділянкою, на якій цей об`єкт нерухомості розташований.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 липня 2006 року по справі №2-291 за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визначення порядку користування та розпорядження земельною ділянкою, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_9 до ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про розподіл домоволодіння, визначення порядку користування земельною ділянкою, вимоги задоволено, виділено у власність ОСОБА_9 у житловому будинку літ. А» по АДРЕСА_1 приміщення: 1-2 (житлове) площею 6,4 кв. м, вартістю 1 908 грн; 1-4 (житлове) площею 11,1 кв. м, вартістю 3 309 грн; 1-5 (житлове) площею 16,0 кв. м, вартістю 4 770 грн; 1-6 (житлове) площею 9,9 кв. м вартістю 2 951 грн; сені літ. «а» (прим.1) площею 8,4 кв. м, вартістю 2 062 грн; літня кухня літ. «Д», вартістю 1 138 грн; сарай літ. «З» вартістю 241 грн, туалет літ. «Е» вартістю 153 грн.; ворота № 5 вартістю 137 грн; огорожа № 6 вартістю 67 грн, водопровідна колонка № 7 вартістю 154 грн., відповідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 грудня 2005 року. Дійсна вартість виділеної частини складає 16 990 грн. Визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 листопада 2006 року рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 липня 2006 року скасовано в частині визначення між сторонами порядку користування земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1 , та зобов`язано сторони не чинити перешкоди один одному при проведенні ремонтних робіт підземних каналізаційних та водопостачальних комунікацій. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до того ж суду в іншому складі. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 березня 2010 року позовну заяву ОСОБА_9 до ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визначення порядку володіння та користування частиною домоволодіння та земельною ділянкою залишено без розгляду, провадження у справі закрито.

З Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 32588026, виданого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 20 грудня 2011 року, вбачається, що домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить: ОСОБА_2 - 2/5 частини; ОСОБА_9 - 27/100 частин; ОСОБА_5 - 33/100 частин.

ОСОБА_1 є власником 27/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці місцевих рад, загальною площею 448,8 кв. м, що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 21 грудня 2011 року державним нотаріусом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори Місюр В. М. за реєстровим № 3-2017, після померлого ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та витягом про державну реєстрацію прав № 33143344, виданого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 10 лютого 2012 року.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 вересня 2013 року по справі № 2/6672/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, позовні вимоги задоволено. Визначено прядок користування земельною ділянкою.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 16 квітня 2014 року рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 вересня 2013 року скасовано та ухвалено нове, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. Підставою для відмови у задоволенні позову стало те, що на час вирішення спору судом першої інстанції розміри, а відтак і межі спірної земельної ділянки, не відповідали документально її розмірам та межам, закріпленим у встановленому законом порядку органом місцевого самоврядування.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив із того, що вимоги позивача щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , вже були предметом судового розгляду між тими самими сторонами і з тих самих підстав, та за наслідками їх розгляду винесені судові рішення, які набрали законної сили та є чинними на теперішній час.

Колегія суддів не може погодитись із висновками апеляційного суду з огляну на таке.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення змісту пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить про те, що підставою для ухвалення судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначила, що «згідно із пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з указаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі» (пункти 26, 27).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо у позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, предмет та підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Як вказувалось вище, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.

Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підставою позову визнаються обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин (постанова Верховного суду від 06 липня 2022 року у справі № 932/15395/19-ц, провадження № 61-20127св21).

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд вказував, що у листопаді 2012 року ОСОБА_1 звертався в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок будівництва, яке почала проводити ОСОБА_2 , між співвласниками домоволодіння виник спір щодо порядку користування земельною ділянкою.

З урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до першого варіанту будівельно - технічної експертизи № 023/2013 від 25 червня 2013 року, оскільки він відповідає фактичному порядку користування земельною ділянкою, виділивши йому у користування земельну ділянку площею 199 кв. м, що складає 49/100 частин земельної ділянки, окремим виходом на АДРЕСА_2 .

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 вересня 2013 року по справі № 2114/10236/12 позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено порядок користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за першим варіантом судової будівельно - технічної експертизи за № 023/2013 від 25 червня 2013 року, виділивши у користування ОСОБА_1 199,1 кв. м, що буде складати 49/100 частини земельної ділянки, а ОСОБА_2 та ОСОБА_5 210 кв. м, що буде складати 51/100 частини земельної ділянки.

За цим варіантом співвласникам пропонуються до користування окремі земельні ділянки з виходом на землі загального користування (землі Херсонської міської ради) по АДРЕСА_2 .

Вирішено питання щодо судових витрат.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 16 квітня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 вересня 2013 року скасовано та ухвалено нове, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Херсонська міська рада, про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, серед іншого, ОСОБА_1 вказував, що ним змінено підстави позову, крім того порядок користування земельною ділянкою в іншій справі так і не був визначений, чим порушуються його права як співвласника майна, розташованого на земельній ділянці, тому відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі статті 255 ЦПК України. Також позивач вказував, що відповідачами здійснюється незаконна забудова земельної ділянки.

ОСОБА_1 зазначав, що підставою для визначення порядку користування земельною ділянкою в указаній справі слугуватиме судова земельно-технічна експертиза, про що ним заявлено відповідне клопотання.

Також позивач вказував, що у справі № 2114/10236/12 було проведено інший вид судової експертизи.

Після проведення експертизи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд:

визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до другого варіанту, визначеного у висновку земельної технічної експертизи № 019/2019 від 07 березня 2019 року, а саме: виділивши ОСОБА_1 в користування частину земельної ділянки площею 0,0204 га (204 м2, що на 1,5 кв. м менше від ідеально належної площі), на якій розташовані об`єкти нерухомості, що йому виділені рішенням суду. На графічному додатку 3 до висновку експерта ця ділянка позначена сірим кольором; виділивши ОСОБА_2 та ОСОБА_5 спільно в користування окрему частину земельної ділянки площею 0,0207 га (204 м2 що на 1,5 кв. м менше від ідеально належної площі), на якій розташовані об`єкти нерухомості, що їм виділені рішенням суду. На графічному додатку 3 до висновку експерта ця ділянка позначена світло-сірим кольором.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не звернув уваги, що: 1) ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, змінив предмет позову, тобто позовні вимоги у справі № 2114/10236/12 та у справі, яка переглядається, не є тотожними, оскільки в якості підстави у позові в справі № 2114/10236/12 зазначались обставини, що мали місце в 2013 році, а обставини цієї виникли в 2018 році; 2) між сторонами склалися триваючі правовідносини, пов`язані з користуванням спірною земельною ділянкою, а отже відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, яка переглядається, з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, є помилковими.

Враховуючи те, що постанова апеляційного суду підлягає скасування з підстав порушення судом норм процесуального права, доводи касаційної скарги щодо суті позовних вимог не переглядаються.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Щодо клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про розгляд справи за участі позивача.

Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просив розглядати справу за участі позивача.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якими врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Під час розгляду клопотання Верховний Суд керується позицією Європейського суду з прав людини, висловленою в рішенні «Жук проти України» від 21 жовтня 2010 року № 45783/05. Відповідно до § 32 цього рішення процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми.

У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що виклик учасників справи для надання пояснень вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності отримання таких пояснень. Враховуючи, що Верховний Суд не встановив необхідності виклику осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, підстав для розгляду справи за участю сторін немає, а отже, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за участю позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про розгляд справи за участі позивача відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович