Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.09.2023 року у справі №295/14178/21
Постанова КЦС ВП від 13.09.2023 року у справі №295/14178/21

Постанова

Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 295/14178/21

провадження № 61-13169 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 травня 2022 року у складі судді Лєдньова Д. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Коломієць О. С., Талько О. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Територіальної громади м. Житомира в особі Житомирської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх донька - ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .

Постановами приватного нотаріуса їм відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на квартиру після смерті доньки, оскільки вони не надали доказів, які свідчать про прийняття ними спадщини у шестимісячний строк після смерті останньої. Спадщину після смерті доньки прийняв її син та їх онук - ОСОБА_5 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Упродовж шести місяців після смерті доньки вони не зверталися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, вважаючи, що донька склала заповіт на свого сина та їх онука. Після смерті онука їм стало відомо, що дочка заповіту на свого сина не складала.

Вказували, що пропустили строк для прийняття спадщини після смерті доньки з поважних причин - через незадовільний стан їх здоров`я.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визначити кожному із них додатковий строк, достатній для подання заяв про прийняття спадщини після смерті доньки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, замінено первісного відповідача Територіальну громаду м. Житомира в особі Житомирської міської ради на належного відповідача - ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі не надали належних та допустимих доказів, які б підтверджували об`єктивні, непереборні та істотні труднощі, що стали їм на заваді для вчасного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті дочки Надана позивачами на обґрунтування позовних вимог медична документація виходить за межі строку для прийняття спадщини та не свідчить про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для прийняття ними спадщини у шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 травня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Доводи ОСОБА_2 про запровадженняна території України карантинних обмежень з 12 березня 2020 року та нездійснення у зв`язку із цим нотаріальними конторами прийому громадян, не було перешкодою для подачі заяви про прийняття спадщини у визначений законом строк, зокрема засобами поштового зв`язку. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до впровадження на території України карантинних обмежень, а тому ОСОБА_2 не був позбавлений можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини до введення в Україні карантину, тобто з 22 жовтня 2019 року до 11 березня 2020 року.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на хворобливий стан його здоров`я та перебування на стаціонарному лікуванні від COVID-19 і тяжкі наслідки перенесеної хвороби, також беззаперечно не доводять поважності причин пропуску ним строку для прийняття спадщини після смерті доньки, оскільки ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» з 28 грудня 2020 року по січень 2021 року та з 07 по 20 вересня 2021 року, тобто після закінчення 22 квітня 2020 року шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 травня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій

норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суди застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17, від 14 листопада 2022 року у справі № 148/1923/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 295/14178/21 із Богунського районного суду м. Житомира.

У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли неправильного висновку про відмову у задоволенні його позовних вимог, оскільки постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в Україні було запроваджено карантин, що, на думку заявника, є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Суди не дослідили надані медичні документи, а саме: довідку державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області» від 07 вересня 2021 року, в якій зазначено про його перебування на стаціонарному лікуванні від COVID-19 та тяжкі наслідки перенесеної хвороби; виписки з амбулаторної карти хворого, які свідчать про постійні звернення до лікарів. Вказані докази, на думку заявника, в сукупності підтверджують наявність обставин, які перешкоджали зверненню із заявою про прийняття спадщини після смерті дочки у передбачений законом строк та є такими, що не залежали від його волі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , посилається на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, прийнятими в межах заявлених вимог, а доводи касаційної інстанції є безпідставними. Вказує, що самі по собі карантинні обмеження не можуть слугувати підставою для надання додаткового строку для прийняття спадщини та підлягають врахуванню разом з іншими обставинами. Позивачем не доведено обставин, які б перешкоджали вчасно подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті дочки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 11, 16).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла, зокрема, квартира АДРЕСА_1 , яка була у 2000 році куплена спадкодавцем у ОСОБА_3 .

Згідно з довідкою ТзОВ «Керуюча компанія «Домком Житомир» від 21 січня 2020 року № 196, ОСОБА_4 на день своєї смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та разом із нею на день її смерті за даною адресою був зареєстрований її син - ОСОБА_5 (а. с. 66).

Згідно матеріалів спадкової справи № 03/2020 до майна померлої ОСОБА_4 , 27 січня 2020 року до приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Євдокимова С. М. із заявою про прийняття спадщини звернувся син померлої ОСОБА_5 (а. с. 58).

Отже, після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв її син ОСОБА_5 , але своїх спадкових прав на спадщину після смерті матері не оформив.

Мати спадкодавця - ОСОБА_1 12 жовтня 2021 року подала приватному нотаріусу заяву про те, що вона спадщину після смерті доньки не прийняла, але має намір звернутися до суду із позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті доньки, а ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (батьки спадкодавця ОСОБА_4 ) звернулися до приватного нотаріуса із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, у тому числі на вищевказану квартиру (а. с. 74, 77-78).

Постановами приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Євдокимова С. М. від 20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю документів, які б свідчили про прийняття ними спадщини після смерті доньки (а. с. 19, 20).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер (а. с. 18).

Після його смерті із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулися: 01 червня 2021 року ОСОБА_1 (баба) та 05 серпня 2021 року ОСОБА_3 (батько), що підтверджується матеріалів спадкової справи №29/2021 (а. с. 99, 104).

Згідно виписок із медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» з 28 грудня 2020 року по січень 2021 року з діагнозом двобічна пневмонія та з 07 по 20 вересня 2021 року з діагнозом залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ забою головного мозку у вигляді післятравматичної енцефалопатії (а. с.127-128).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.

Згідно зі статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може лише спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав зі спадкодавцем.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20).

Водночас відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібних висновків, дійшов Верховний Суд України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.

Отже, практика судів касаційної інстанції у цій категорії справ є незмінною.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів існування об`єктивних та нездоланних перешкод для прийняття ним спадщини після смерті дочки.

При вирішенні спору судами враховано та надано належну оцінку перебуванню ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні з 28 грудня 2020 року по січень 2021 року та з 07 вересня 2021 року по 20 вересня 2021 року.

Суди об`єктивно виходили із того, що надані позивачем докази щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з погіршенням його стану здоров`я, хворобою, лікуванням, не є недостатніми доказами, оскільки із них убачається, що позивач перебував на лікуванні у період, що виходить за межі строку для прийняття спадщини та не свідчать про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для прийняття ним спадщини у період із 23 жовтня 2019 року по 22 квітня 2020 року. Доказів перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період із 23 жовтня 2019 року по 22 квітня 2020 року суду не надано.

Верховний Суд звертає увагу на те, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Факт перебування на лікуванні в закладі охорони здоров`я у всіх випадках не може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливими у цьому аспекті є тривалість стаціонарного лікування та ступінь захворювання.

Судами попередніх інстанцій не встановлено існування поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини. Обставини перебування ОСОБА_2 на лікуванні мали місце за межами шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

У постанові від 13 квітня 2022 року у справі № 373/118/20 (провадження № 61-20156св21) Верховний Суд дійшов висновку, що нетривале перебування позивача на амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні не є у розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України тими перешкодами, які унеможливлювали звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини як за місцем знаходження спірного майна, так і за місцем свого проживання. Отже, у позивача не було об`єктивних, непереборних, істотних труднощів подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв`язку з чим Верховний Суд скасував оскаржувані судові рішення та ухвалив нове про відмову в задоволенні позову.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 148/2003/20 (провадження № 61-404св22) зазначено, що позивач посилався на такі причини пропуску шестимісячного строку звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини: хвороба; постійне проживання за кордоном у Федеративній Республіці Німеччині; наявність встановлених жорстких карантинних обмежень, в результаті чого установи та організації у цій країні не працювали. Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що наведені обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Під час шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, позивач перебував на лікарняному 30 календарних днів та 10 календарних днів. Тож суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не був позбавлений можливості в інший час протягом зазначеного шестимісячного строку надіслати поштою до нотаріальної контори заяву (повідомлення, телеграму) про прийняття спадщини чи подати відповідну заяву або надіслати її консулу. Доказів того, що позивач за станом здоров`я фізично не міг цього зробити до суду не надано.

У постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 153/3/16-ц (провадження № 61-6815св18) Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зазначені позивачем причини пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька не можуть бути визнані поважними, оскільки вони не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення цих дій. Позивач не зазначив, що перешкоджало йому подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини засобами поштового зв`язку.

Із урахуванням викладених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, доводи заявника про те, що у зв`язку із необхідністю дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню та поширенню коронавірусної хвороби йому було створено перешкоди своєчасно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті дочки, є безпідставними. Позивач не був позбавлений можливості протягом шестимісячного строку після смерті дочки подати заяву про прийняття спадщини прийняття за місцем відкриття спадщини (в межах одного населеного пункту) засобами поштового зв`язку, або ж іншими доступними засобами.

Доводи касаційної скарги, які є подібними доводам апеляційної скарги, не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій та значною мірою зводяться до переоцінки доказів.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Посилання касаційної скарги на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником у касаційній скарзі постановах.

Таким чином, оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 травня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович