Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.09.2022 року у справі №554/2176/20

Постанова

Іменем України

13 вересня 2022 року

м. Київ

Справа № 554/2176/20

провадження № 61-16111св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Материнко М. О., та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») про встановлення факту відсутності правовідносин, визнання незаконною бездіяльності щодо укладення договору, визнання незаконними дій щодо стягнення заборгованості, визнання незаконною вимоги про наявність грошових зобов`язань за неотримані послуги, відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивувала тим, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надавало неналежні послуги з централізованого опалення до квартири АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності. Позивач вказувала, що реалізувала своє право на відмову від користування послугами з 11 травня 2007 року, після того як міжвідомчою комісією з розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі ЦО та ГВП надано дозвіл на відключення квартири.

Починаючи з липня 2007 року фактично послугами ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не користувалася у зв`язку із демонтажем внутрішньо-квартирного обладнання та встановленням власного обігрівального обладнання та не сплачувала жодних коштів. Однак, не зважаючи на це, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» вказувало про наявність заборгованості із надання послуг з теплопостачання, у зв`язку із чим протягом 2008-2017 років і по теперішній час намагається безпідставно стягнути заборгованість за послуги теплопостачання у судовому порядку, шляхом звернення до суду із позовними заявами, заявами про видачу судового наказу. Такі дії відповідача позивач вважала незаконними.

Позивач вважала, що між нею та ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відсутні цивільно-правові договірні правовідносини щодо надання-отримання послуг теплопостачання через незаконну та протиправну бездіяльність ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» щодо підготовки та підписання з нею Типового договору про надання таких послуг з 2006 року.

Позивач стверджувала, що відповідач не уклав з нею обов`язковий Типовий договір, обов`язкове укладення якого і обов`язок підготовки якого покладено на відповідача, позбавив її у зв`язку із цим законної можливості оскарження неправомірних грошових зобов`язань, намагався стягнути з неї неіснуючу і сфальсифіковану заборгованість, подавав протягом останніх більш ніж 12 років заяви про стягнення з неї такої неіснуючої заборгованості за ненадані та не отримані нею послуги. У зв`язку з протиправною поведінкою відповідача щодо неї самої та членів її сім`ї вона зазнала і зазнає душевних страждань та переживань, чим їй завдано моральну (немайнову) шкоду, яку вона оцінює у суму 608 000,00 грн.

ОСОБА_1 просила суд встановити факт відсутності між нею та ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» цивільно-правових договірних відносин щодо надання-отримання послуг теплопостачання (опалення) за адресою проживання; визнати неправомірною та незаконною бездіяльність ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» щодо непідготовки, непідписання Типового договору про надання послуг з централізованого теплопостачання (опалення) починаючи з 2006 року; визнати незаконними та безпідставними дії ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» щодо стягнення заборгованості за послуги теплопостачання (опалення); визнати незаконними вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» в частині заявлення про наявність грошових зобов`язань за неотримані послуги теплопостачання (опалення) у період з липня 2007 року і по теперішній час; стягнути з ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на користь ОСОБА_1 608 000,00 грн моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 лютого 2021 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснено самовільне відключення споживача від системи централізованого теплопостачання, що не звільняє їх як споживачів послуг від відповідальності за невиконання обов`язків щодо сплати за фактично надану теплову енергію. Тому дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту відсутності правовідносин, визнання бездіяльності щодо укладення договору, визнання незаконними дій щодо стягнення заборгованості, визнання незаконною вимоги про наявність грошових зобов`язань за неотримані послуги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що безпідставною є вимога про стягнення моральної шкоди, оскільки наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні, всупереч вимогам статей 77-78 ЦПК України, не доведені.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 і третя особа ОСОБА_2 чотири рази повідомлялися про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, і викликалися на судові засідання, призначені на 27 травня 2021 року о 09:40 год, 15 липня 2021 року о 10:40 год, 03 серпня 2021 року о 09:40 год, та 17 серпня 2021 року о 09:40 год шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації місця їх проживання. Також повідомлення про розгляд справи 17 серпня 2021 року о 09:40 год розміщене на веб - сайті Полтавського апеляційного суду на офіційному веб - порталі «Судова влада України».

Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було достеменно відомо про те, що у провадженні Полтавського апеляційного суду перебуває на розгляді апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 лютого 2021 року, проте вказані учасники справи не вживали жодних заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Апеляційний суд вважав за можливе проводити розгляд справи без участі позивача ОСОБА_1 і третьої особи ОСОБА_2 , які мали об`єктивну реальну можливість прийняти участь у судовому засіданні та організувати ефективний захист своїх інтересів у суді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року, ухвалити судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

05 жовтня 2021 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час для усунення її недоліків.

22 жовтня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Октябрського районного суду м. Полтави.

У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази. Відсутній правовий аналіз, правові висновки щодо заявленої позовної вимоги про стягнення моральної (немайнової) шкоди та позовної вимоги на визнання або невизнання незаконними та безпідставними дій щодо стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.

Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції справу розглянув за її відсутності, а вона належним чином не була повідомлена про дату, час і місце судового засідання.

Суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів, виклик та допит свідків.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2201/15-ц (провадження № 14-179цс18), від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц (провадження № 14-172цс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-247цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18) та у постановах Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі № 910/8358/19, від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 10 січня 2020 року у справі № 757/31606/15-ц (провадження № 61-18068св19), від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2021 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» подало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2020 року у справі № 554/7660/19, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року, позов ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено, стягнуто у солідарному порядку на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги централізованого теплопостачання за адресою: АДРЕСА_2 , що утворилась за період з 01 квітня 2010 року по 01 квітня 2011 року у сумі 1 151,49 грн, та за період з 01 червня 2010 року по 01 липня 2019 року, індекс інфляції - 1 204, та 3% річних - 299,02 грн, а всього 2 655,20 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про визнання безпідставними грошових вимог, про визнання незаконними дій щодо нарахування грошової заборгованості за комунальні послуги, стягнення моральної шкоди відмовлено.

Цим рішенням встановлено, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надає послуги теплопостачання у квартиру АДРЕСА_3 , загальною опалювальною площею 48,2 кв. м, у якій проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Із копії витягу із протоколу від 11 травня 2007 року № 9 Міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП при виконавчому комітеті Полтавської міської ради від 14 травня 2007 року № М-1465 вбачається, що комісія розглянула питання щодо відключення квартири АДРЕСА_3 та надала дозвіл на відключення квартири від мереж ЦО та ГВП та установлення індивідуального опалення. Роз`яснено, що для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП необхідно звернутися до ВАТ «Полтавагаз» та ОВП «Полтаватеплоенерго».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Із матеріалів справи вбачається, що Полтавський апеляційний суд 03 серпня 2021 року направляв позивачу та третій особі у справі повідомлення про призначення справи до судового розгляду на 17 серпня 2021 року (т. 2, а. с. 64-65).

Крім того, зроблено оголошення про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України (т. 2, а. с. 64-65, 67).

Матеріали справи не містять підтвердження, що позивачу ОСОБА_1 та третій особі ОСОБА_2 були вручені судові повістки-повідомлення про призначення розгляду справи на 17 серпня 2021 року, також відсутня інформація про повернення до суду вказаних судових повісток-повідомлень із зазначенням причин невручення.

17 серпня 2021 року суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі позивача та третьої особи. При цьому апеляційний суд виходив із того, що позивач та третя особа у справі повідомлені про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на сайті «Судова влада України».

Разом із тим, ОСОБА_1 має у даній справі процесуальний статус позивача, і не є відповідачем, третьою особою, свідком, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме.

Таким чином, частини одинадцята, дванадцята статті 128 ЦПК України не підлягають застосуванню при здійсненні повідомлення про виклик у судове засідання позивача, а отже, розміщення на офіційному веб-сайті судової влади України судової повістки-повідомлення про призначення вказаної справи до розгляду у силу вимог статті 128 ЦПК України не є належним повідомленням позивача ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що позивач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена апеляційним судом про дату розгляду справи.

Отже, доводи заявника про неналежне її повідомлення про розгляд справи в апеляційному суді - є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.

Розгляд справи за відсутності учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої стаття 43 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Усупереч наведеним нормам процесуального права, положенням Конвенції та практиці ЄСПЛ суд апеляційної інстанції розглянув і вирішив справу за відсутності осіб, щодо яких немає відомостей про їх належне повідомлення про час та місце розгляду справи, чим порушив їх право брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Враховуючи, що апеляційним судом розглянуто справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених належним чином про час і місце розгляду справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує касаційну скаргу тим, що апеляційний суд не повідомив її як позивача про дату розгляду справи і ця обставина підтверджується матеріалами справи, постанова апеляційного суду підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник