Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.06.2018 року у справі №464/1716/14

П о с т а н о в а

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 464/1716/14

провадження № 61-20220 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Росан-Цінні Папери»,

представник відповідача - ІльчишинНаталія Євгенівна,

треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, товариство з обмеженою відповідальністю «Росан-Довіра-Реєстратор»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Росан-Цінні Папери» та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на рішення апеляційного суду Львівської області від 24 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Росан-Цінні Папери» (далі - ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери»), треті особи: ОСОБА_6, товариство з обмеженою відповідальністю «Росан-Довіра-Реєстратор» (далі - ТОВ «Росан-Довіра-Реєстратор»), про застосування наслідків недійсності правочину, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 2 грудня 2011 року між ним та ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, за умовами якого він придбав у товариства акції відкритого акціонерного товариства «Бродирембут» (далі - ВАТ «Бродирембут») у кількості 697 394 штук загальною вартістю 146 452 грн 74 коп.

6 вересня 2012 року рішенням Шевченківського районного суду м. Львова, що набрало законної сили, визнано недійсним договір комісії на продаж цінних паперів від 2 грудня 2011 року, укладений між ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» та ОСОБА_6 Визнано договір купівлі-продажу акцій ВАТ «Бродирембут», укладений 2 грудня 2011 року між ним та ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери», недійсним.

Вважав, що оскільки ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» отримало від нього грошові кошти на підставі недійсного правочину, тому відповідач зобов'язаний повернути йому ці кошти у повному обсязі з урахуванням сум, передбачених положенням статті 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_3 просив суд стягнути з ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» на його користь 146 452 грн 74 коп., сплачених ним за вищевказаним недійсним правочином, 3 % річних за період з 23 січня 2013 року по 23 січня 2016 року у розмірі 13 180 грн 74 коп., інфляційні втрати за період з 23 січня 2013 року по 30 квітня 2016 року у розмірі 142 169 грн 72 коп. та моральну шкоду, завдану неправомірними діями товариства, у розмірі 5 тис. грн.

У серпні 2015 року ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7 про застосування наслідків недійсності правочину та повернення майна.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що на виконання недійсного правочину - договору купівлі-продажу цінних паперів від 2 грудня 2011 року товариством було передано ОСОБА_3 акції ВАТ «Бродирембут» у кількості 697 394 штуки, загальною вартістю 146 452 грн 74 коп.

Вважав, що оскільки зазначений вище правочин було визнано недійсним, тому ОСОБА_3 зобов'язаний повернути передані йому акції ВАТ «Бродирембут».

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» просило суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь цінні папери ВАТ «Бродирембут» у кількості 697 394 штук, а у разі неможливості повернення вказаних цінних паперів стягнути їх вартість 146 452 грн 74 коп.

Протокольною ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 17 листопада 2015 року прийнято зустрічний позов ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» до розгляду в одному провадженні з позовом ОСОБА_3

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10 листопада 2016 року у складі судді Мички Б. Р. позов ОСОБА_3 задоволено частково, зустрічний позов ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» задоволено у повному обсязі. Застосовано наслідки недійсності правочину: стягнуто з ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» на користь ОСОБА_3 146 452 грн 74 коп. у порядку застосування реституції та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» 146 452 грн 74 коп. вартості одержаних цінних паперів, припинивши зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. У задоволенні решти позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що слід застосувати наслідки недійсного правочину, а саме договору купівлі-продажу цінних паперів від 2 грудня 2011 року та повернути сторони у попередній стан: ОСОБА_3 повернути кошти у розмірі 146 452 грн 74 коп., а ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» - акції ВАТ «Бродирембут». Оскільки у ОСОБА_3 відсутні акції вказаного товариства, тому з нього на користь ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» стягнуто їх вартість. Крім того, ОСОБА_3 завдання йому моральної шкоди не доведено. У ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» перед ОСОБА_3 грошових зобов'язань не виникло, так як такий правочин визнано недійсним з моменту його вчинення, тобто неможливе прострочення виконання недійсного договору, що виключає можливість відповідальності за положеннями статті 625 ЦК України.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 24 квітня 2017 року апеляційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задоволена частково, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Застосовано наслідки недійсності правочину - договору купівлі-продажу акції ВАТ «Бродирембут», укладеного 2 грудня 2011 року між ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» та ОСОБА_3 Стягнуто з ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» на користь ОСОБА_3 146 452 грн 74 коп. вартості одержаних цінних паперів. У решті позову ОСОБА_3 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_3 на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 6 вересня 2012 року про визнання недійсним договору комісії на продаж цінних паперів від 2 грудня 2011 року, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери», і визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 2 грудня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери», було повернуто ОСОБА_6 697 394 штук акцій ВАТ «Бродирембут» загальною вартістю 174 384 грн 50 коп., які йому були продані ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери». Отже, повторне стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» таких коштів, як зарахування зустрічних однорідних вимог, неможливе. З ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 146 452 грн 74 коп., сплачених останнім товариству на виконання недійсного правочину. ОСОБА_3 завдання йому моральної шкоди діями відповідача належними доказами не доведено. Крім того, 3 % річних та інфляційні витрати на підставі положень статті 625 ЦК України з товариства на користь ОСОБА_3 стягненню не підлягають, оскільки у ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» перед ОСОБА_3 грошових зобов'язань не виникло, так як такий правочин визнано недійсним з моменту його вчинення, тобто неможливе прострочення виконання недійсного договору.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу цінних паперів від 2 грудня 2011 року було визнано недійсним, унаслідок чого необхідно було застосувати двосторонню реституцію між його сторонами, а саме: стягнути з товариства на користь ОСОБА_3 146 452 грн 74 коп. у порядку застосування реституції та стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства 146 452 грн 74 коп. вартості одержаних цінних паперів, оскільки ОСОБА_3 заперечував наявність у нього спірних цінних паперів, припинивши зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - просить оскаржуване рішення апеляційного суду в частині вирішення його позову про застосування наслідків недійсності правочину, стягнення моральної шкоди залиши без змін, а в іншій частині скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 2 грудня 2011 року, який було визнано недійсним, ним було сплачено на користь ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» 146 452 грн 74 коп. вартості одержаних цінних паперів, які підлягають стягненню з товариства на його користь в порядку реституції за недійсним правочином. Спірні акції ним було повернуто на рахунок ОСОБА_6, у якого ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» придбало ці акції. Крім того, з товариства на його користь підлягають стягненню 3 % річних та інфляційні втрати, передбачені положеннями статті 625 ЦПК України, за прострочення ним виконання грошового зобов'язання.

У червні 2017 року ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» подало заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_3, посилаючись на те, що у товариства грошових зобов'язань перед ОСОБА_3 не виникало, унаслідок чого прострочення виконання таких зобов'язань не було, а, отже, такий вид відповідальності, як стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у даних правовідносинах не застосовується.

Касаційна скарга ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду частково не відповідає.

Судом установлено, що 2 грудня 2011 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, за умовами якого ОСОБА_3 придбав у товариства акції ВАТ «Бродирембут» у кількості 697 394 штук загальною вартістю 146 452 грн 74 коп.

6 вересня 2012 року рішенням Шевченківського районного суду м. Львова, що набрало законної сили, позов ОСОБА_7 задоволено, визнано недійсним договір комісії на продаж цінних паперів від 2 грудня 2011 року, укладений між ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» та ОСОБА_6 Визнано договір купівлі-продажу акцій ВАТ «Бродирембут», укладений 2 грудня 2011 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери», недійсним.

28 грудня 2012 року Шевченківським районним судом м. Львова на виконання вищевказаного рішення суду було видано виконавчий лист, на підставі якого 11 січня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до повідомлення публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» від 1 квітня 2016 року у період з 20 січня 2013 року по 31 січня 2013 року згідно з інформацією у журналі записів у реєстрі ВАТ «Бродирембут» була проведена така операція: 23 січня 2013 року з рахунку ОСОБА_3 на рахунок ОСОБА_6 була здійснена операція повернення у попередній стан у кількості 697 394 штук акцій ВАТ «Бродирембут».

29 січня 2013 року постановою державного виконавця було закінчено вищевказане виконавче провадження.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про застосування наслідків недійсного правочину, а саме договору купівлі-продажу цінних паперів від 2 грудня 2011 року, укладеного між сторонами, та про повернення сторони у попередній стан, а саме стягнення з ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» на користь ОСОБА_3 коштів у розмірі 146 452 грн 74 коп. сплачених ним товариству за придбані акції ВАТ «Бродирембут» на підставі недійсного правочину. Крім того, судом вірно зазначено про те, що ОСОБА_3 завдання йому моральної шкоди такими діями відповідача належними доказами не доведено.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що ОСОБА_3 на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 6 вересня 2012 року про визнання недійсним договору комісії на продаж цінних паперів від 2 грудня 2011 року, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери», і визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 2 грудня 2011 року, укладеного між ним та ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери», було повернуто ОСОБА_6 697 394 штук акцій ВАТ «Бродирембут» загальною вартістю 174 384 грн 50 коп., які йому були продані ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери».

Отже, повторне стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» таких коштів, як зарахування зустрічних однорідних вимог неможливе, оскільки свої зобов'язання за недійсним правочином ОСОБА_3 виконав повністю.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проте апеляційний суд дійшов передчасного висновку щодо відмови у задоволенні вимог ОСОБА_3 про стягнення з товариства 3 % річних та інфляційних витрат на підставі положень статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зокрема, частина перша цієї статті передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України і частина друга передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Як зазначено у статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Отже, у ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» виникло грошове зобов'язання перед ОСОБА_3, оскільки визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів від 2 грудня 2011 року, за умовами якого останній сплатив на користь товариства 146 452 грн 74 коп. Тобто у ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» виникло зобов'язання перед позивачем по поверненню на його користь цих грошових коштів.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття й виконання виконавчого провадження.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі ті, що передбачені статтею 625 ЦК України.

З огляду на те, що товариством прострочено грошове зобов'язання по поверненню коштів ОСОБА_3, сплачених ним за недійсним правочином, то апеляційний суд не звернув уваги на те, що у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно з розрахунком позивача, який відповідає вимогам закону та не спростований відповідачем, з ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» на користь ОСОБА_3 підлягаю стягненню 3 % річних за період прострочення виконання зобов'язання з 23 січня 2013 року по 23 січня 2016 року у розмірі 13 180 грн 74 коп., інфляційні втрати за період з 23 січня 2013 року по 30 квітня 2016 року у розмірі 142 169 грн 72 коп.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку з цим з ТОВ «Підприємство «Росан-Цінні Папери» на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 3 320 (три тисячі триста двадцять) грн на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги та 3 624 (три тисячі шістсот двадцять чотири) грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання ним касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Росан-Цінні Папери» залишити без задоволення.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 24 квітня 2017 року у частині вирішення позову ОСОБА_3 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Росан-Цінні Папери» трьох відсотків річних та інфляційних втрат скасувати, позов у цій частини задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Росан-Цінні Папери» на користь ОСОБА_3 3 % річних за період прострочення виконання зобов'язання з 23 січня 2013 року по 23 січня 2016 року у розмірі 13 180 грн 74 коп., інфляційні втрати за період з 23 січня 2013 року по 30 квітня 2016 року у розмірі 142 169 грн 72 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Росан-Цінні Папери» на користь ОСОБА_3 3 320 (три тисячі триста двадцять) грн на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги та 3 624 (три тисячі шістсот двадцять чотири) грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання ним касаційної скарги.

В іншій частині рішення апеляційного суду Львівської області від 24 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є.В. Синельников

Ю.В. Черняк