Історія справи

Постанова

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 2-53/2000

провадження № 61-33532св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В.І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_6, на ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 26 травня 2017 року у складі судді Пузанова Л. В.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 1999 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 11 січня 2000 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 26 травня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 11 січня 2000 року.

У червні 2017 року представник ОСОБА_5 подав до суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній вище справі та витребувано її із суду першої інстанції.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа № 2-53/2000 передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з наступних підстав.

Суд установив, що 11 січня 2000 року відповідач - ОСОБА_5 була присутня в судовому засіданні при розгляді цієї справи, в тому числі при проголошенні судом мотивованого рішення.

У визначені законом строки та у встановленому ЦПК України 1963 року порядку ОСОБА_5 рішення суду першої інстанції не оскаржувала, а подала на нього апеляційну скаргу 03 квітня 2017 року, в той час як строк для такого оскарження закінчився 21 січня 2000 року.

Згідно із частиною першою статті 294 України ЦПК України (в редакції чинній на час вчинення процесуальної дії) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до положень частини першої статті 73, частини третьої статті 294 ЦПК України (в редакції чинній на час вчинення процесуальної дії) апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у разі наявності поважних причин цього строку.

За змістом пункту 2 частини третьої статті 297 ЦПК України (в редакції чинній на час вчинення процесуальної дії) якщо вказані особою, яка подала апеляційну скаргу, підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження за заявою ОСОБА_5 немає, оскільки відповідач не вчинила необхідних процесуальних дій з метою оскарження рішення суду протягом значного періоду часу (17 років), не навела особливих та непереборних обставин, які б перешкоджали їй реалізувати своє право на оскарження рішення суду, що набрало чинності і було виконано в установленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аргументи касаційної скарги не містять підстав для висновку про те, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм процесуального права.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 26 травня 2017 року без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 26 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат