Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.04.2022 року у справі №750/3763/21

Постанова

Іменем України

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 750/3763/21

провадження № 61-18280св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: державне підприємство «Сетам», Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_2 , акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області, Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, у складі судді Карапута Л. В.,

від 20 липня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,

від 28 вересня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного підприємства (далі - ДП) «Сетам», Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - Центральний ВДВС), ОСОБА_2 , акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк»), Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області (далі - УДКСУ), Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що вона була власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , а власником іншої 1/2 частини цієї квартири була ОСОБА_3 .

Спірна квартира була продана на прилюдних торгах, переможцем яких визнано ОСОБА_2 , в межах виконавчого провадження (далі - ВП) № 47956703 з виконання виконавчого листа № 2/2506/753/2012, виданого 14 листопада 2012 року Деснянським районним судом м. Чернігова про звернення стягнення на предмет іпотеки, боржником по якому виступала ОСОБА_3

ОСОБА_1 не була стороною ВП № 47956703 та участі у прилюдних торгах з продажу належної їй частки нерухомого майна не приймала. Решта коштів від реалізації спірної квартири була зарахована ОСОБА_3 .

З огляду на викладене позивач вважала, що Центральний ВДВС всупереч її волі незаконно, безоплатно передав ОСОБА_3 самостійний об`єкт цивільних прав - 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві власності та ОСОБА_3 не мала права за рахунок реалізації належного їй майна виконувати свої боргові зобов`язання.

З урахуванням викладеного та поданих уточнень, ОСОБА_1 просила суд витребувати у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду

від 28 вересня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що спірна квартира була продана у порядку, встановленому для виконання судових рішень, в ході виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 квітня 2012 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому, відповідно до вимог частини другої статті 388 ЦК України, не може бути витребувана у відповідача

ОСОБА_2 , як добросовісного набувача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В поданій у листопаді 2021 року касаційній скарзі на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 липня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

08 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 липня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду

від 28 вересня 2021 року у цивільній справі № 750/3763/21.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У грудні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 220/421/17,

від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17,

від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, від 21 листопада 2018 року у справі

№ 674/31/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16,

від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17,

від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17,

від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19, від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі

№ 686/25616/13, від 10 жовтня 2019 року у справі № 295/4514/16-ц,

від 09 грудня 2020 року у справі № 759/7564/17, від 07 жовтня 2020 року у

справі № 750/10099/18, від 23 травня 2018 року у справі № 916/1166/17,

від 03 квітня 2018 року у справах № 917/927/17, від 25 березня 2020 року у справі № 209/696/16-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 916/1689/17,

від 22 жовтня 2020 року у справі № 752/11904/17, від 10 червня 2020 року у справі № 906/585/19, від 06 лютого 2018 року у справі № 173/1475/15-ц,

від 06 жовтня 2021 року у справі № 523/9329/19.

Заявник стверджує, що суди попередніх інстанцій не виконали свого обов`язку щодо повного та всебічного розгляду справи, не дослідили зібрані у справі докази.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У січні 2022 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Осадчою Н. О. та Північно-Східним міжрегіональним управління Міністерства юстиції (м. Суми) подано до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в якому відповідачі, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просять касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Також у січні 2022 року ОСОБА_3 подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просила задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Деснянської районної Ради народних депутатів 18 квітня

1996 року квартира АДРЕСА_1 на праві власності в рівних частках (по 1/2) належала

ОСОБА_1 та ОСОБА_3

23 травня 2008 року між відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 117, за умовами якого остання отримала кредит на споживчі потреби в сумі 208 860 грн з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 22 травня 2018 року (далі- кредитний договір).

В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором 23 травня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 04 квітня 2012 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь

ВАТ «Державний ощадний банк України» 229 127, 20 грн заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 квітня

2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2012 року, у справі № 2/2506/753/12 в рахунок погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 117 від 23 травня 2008 року у розмірі 252 833, 98 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою:

АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (по 1/2 частині), шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі іпотечного договору від 23 травня 2008 року) на прилюдних торгах, зі встановленням початкової ціни продажу в розмірі 289 370 грн.

На виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова

від 23 квітня 2012 року у справі № 2/2506/753/12 було видано виконавчі листи щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Постановами державного виконавця від 17 червня 2015 року відкрито виконавчі провадження № 47956525 та № 47956703 з виконання зазначених виконавчих документів щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно.

24 травня 2016 року складено акти опису й арешту належних ОСОБА_1 та ОСОБА_3 1/2 частин квартири АДРЕСА_1 , а постановами державного виконавця від 24 січня

2017 року у ВП № 47956525 та № 47956703 з метою повного фактичного виконання рішення суду боржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 накладено арешт на зазначене майно.

29 березня 2017 року Центральний ВДВС звернувся до Чернігівської філії

ДП «Сетам» із заявкою на реалізацію арештованого майна при примусовому виконанні ВП № 47956703 з виконання виконавчого листа № 2/2506/753/2012 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Згідно з протоколом № 265525 від 22 червня 2017 року ДП «СЕТАМ» проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: предмету іпотеки - квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , яка сплатила кошти в сумі 353 300 грн.

Право власності квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2

05 січня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до Центрального ВДВС із заявою про перерахування коштів в сумі 31 665, 18 грн, що залишились після задоволення всіх вимог за виконавчими документами за результатами реалізації спірної квартири.

На підставі розпорядження державного виконавця № 47956703 від 23 січня 2018 року грошові кошти в сумі 31 665, 18 грн перераховано на рахунок ОСОБА_3 .

Постановою державного виконавця від 13 липня 2017 року ВП № 47956703 відносно боржника ОСОБА_3 закінчено у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення.

Постановою державного виконавця від 19 липня 2017 року ВП № 47956525 відносно боржника ОСОБА_1 закінчено у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення.

Постанови про закінчення ВП № 47956525 та № 47956703, як і самі торги

від 22 червня 2017 року з продажу спірної квартири, незаконними в судовому порядку не визнавались.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 вересня

2017 року у справі № 750/7330/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсними прилюдних (електронних) торгів з реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , проведених 22 червня 2017 року ДП «Сетам», протоколу проведення електронних торгів від 22 червня 2017 року № 265525 та акту про проведення електронних торгів від 10 липня 2017 року відмовлено.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 грудня

2018 року у справі № 750/2548/18 у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними прилюдних (електронних) торгів з реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , проведених 22 червня 2017 року ДП «Сетам» та визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів від 22 червня

2017 року № 265525 відмовлено.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 лютого

2019 року у справі № 750/10099/18 у задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діяла в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним акту про проведення електронних торгів, скасування свідоцтва про право власності відмовлено.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 серпня

2019 року у справі № 750/68/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 про витребування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння, визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акту про проведення електронних торгів та скасування свідоцтва про право власності відмовлено.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 червня

2020 року у справі № 750/454/20 в задоволенні позову ОСОБА_1 про витребування майна (1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ) із чужого незаконного володіння, визнання права власності та скасування свідоцтва, відмовлено.

Зазначені судові рішення набрали законної сили, є чинними та у встановленому законом порядку не скасовані.

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом (-ами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального прававиключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статей 15 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності.

Зокрема, стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Виходячи з положень зазначених статей, власник майна має право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 17 лютого 2016 року у справі провадження

№ 6-2407цс15).

Разом з тим, частина друга статті 388 ЦК України містить заборону витребування майна від добросовісного набувача, якщо це майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

У постанові від 15 травня 2019 року у справі № 285/3414/17 Верховний Суд дійшов висновку, відповідно до якого, застосовуючи положення

частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 592/7963/16-ц, від 23 грудня 2020 року у справі

№ 639/7253/18.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада

2021 року в справі № 925/1351/19 сформулювала висновок, згідно з яким при оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Встановивши, що спірне майно реалізовано на прилюдних торгах у межах процедури виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке набрало законної сили, врахувавши відсутність в матеріалах справи доказів визнання прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , проведених 22 червня 2017 року ДП «Сетам» та відповідного договору купівлі-продажу недійсними, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що винятки для застосування віндикації, передбачені статтею 388 ЦК України, на спірні правовідносин не поширюються, у зв`язку з чим дійшов правильних висновків про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного тлумачення позивачем норм права, незгоди з рішенням Деснянського районного суду

м. Чернігова від 23 квітня 2012 року у справі № 2/2506/753/12, яке набрало законної сили, є чинним та фактично виконаним, спрямовані на позбавлення ОСОБА_2 права власності на майно, придбане з прилюдних торгів.

Посилання ОСОБА_1 на те що державний виконавець безоплатно передав її частину квартири ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 квітня 2012 року в справі № 2/2506/753/12 звернуто стягнення на квартиру в цілому та визначено спосіб продажу предмета іпотеки - на прилюдних торгах, що і було здійснено.

Доводи касаційної скарги, які спрямовані на переоцінку доказів у справі та встановлення нових обставин, підлягають відхиленню, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції встановлені статтею 400 ЦПК України.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

З урахуванням встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам,викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 220/421/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц,

від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц, від 14 листопада

2018 року у справі № 183/1617/16, від 16 червня 2020 року у справі

№ 372/266/15-ц, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19,

від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17,

від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 05 травня

2020 року у справі № 161/6253/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі

№ 923/971/19, від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 686/25616/13,

від 10 жовтня 2019 року у справі № 295/4514/16-ц, від 09 грудня 2020 року у справі № 759/7564/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 750/10099/18, від 23 травня 2018 року у справі № 916/1166/17, від 03 квітня 2018 року у справах № 917/927/17, від 25 березня 2020 року у справі № 209/696/16-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 916/1689/17, від 22 жовтня 2020 року у справі № 752/11904/17, від 10 червня 2020 року у справі № 906/585/19,

від 06 лютого 2018 року у справі № 173/1475/15-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 523/9329/19, на які посилалась заявник в касаційній скарзі.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених рішення районного суду та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 липня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта