Історія справи

Постанова

Іменем України

13 березня 2020 року

м. Київ

справа № 319/463/19

провадження № 61-1615св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комиш-Зорянська селищна рада Більмацького району Запорізької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області, у складі судді Мальованого В. О., від 19 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Крилової О. В., Бєлки В. Ю., Полякова О. З., від 03 грудня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що його мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті матері з нею проживав його батько ОСОБА_3 , що фактично прийняв спадщину, та який також помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його мати з 1957 року являлася членом колгоспу «Дружба», який знаходився на території Благовіщенської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, про що свідчить запис у трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_3.

ОСОБА_2 вийшла на пенсію у 1982 році по старості, при цьому на момент виходу на пенсію вона залишалася членом колгоспу «Дружба».

Жодних рішень щодо виключення ОСОБА_4 з членів артілі/колгоспу «Дружба» не приймалося, і відповідно, у трудовій книжці також відсутні записи щодо припинення членства в колгоспі, отже на момент виходу на пенсію ОСОБА_2 залишалась членом колгоспу.

Позивач вказував, що на час видачі державного акту на право колективної власності на землю КСП «Дружба» (27 грудня 1993 року) його мати була членом вказаного КСП, але її помилково не включили до списків членів КСП, які мали право на земельну частку (пай) та не видали відповідний сертифікат.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати за ним право на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП «Дружба» с. Благовіщенка Куйбишевського району Запорізької області, розміром 5,3 умовних кадастрових гектарів, за рахунок земель запасу на території Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області, яке належало його матері - ОСОБА_2 , після смерті батька ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, в порядку спадкування за законом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 19 серпня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що померла ОСОБА_2 за життя не набула права на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП «Дружба», оскільки на момент видачі державного акту на право колективної власності на землю КСП «Дружба» не була членом КСП «Дружба» у зв`язку з переведенням на постійну роботу до Куйбишевського міжгосподарського підприємства з виробництва продуктів птахівництва в цех № 2, а тому після її смерті чоловік ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, не успадкував права на отримання земельної частки (паю), у зв`язку з чим не набуте право не може бути предметом спадкування позивачем.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 19 серпня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, районний суд обґрунтовано виходив із того, що ані сама ОСОБА_2 , яка померла в 1998 році, ані її чоловік ОСОБА_3 , який прийняв після її смерті спадщину та помер в ІНФОРМАЦІЯ_5 за життя не заявляли жодних вимог про отримання земельного паю, погоджувалися з тим, що ОСОБА_2 правомірно не була включена до спису пайовиків, не вимагали реалізації права на земельні паї.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 19 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 грудня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 при переводі її до Куйбишевського міжгосподарського підприємства з виробництва продуктів птахівництва на роботу в цех № 2 не була виключена із членів колгоспу «Дружба», що було підставою для включення її до списку, що додавався до державного акта на право колективної власності на землю, як пенсіонерки, яка раніше працювала в колгоспі і залишилася його членом. Невнесення особи до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу Комиш-Зорянська селищна рада Більмацького району Запорізької області посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень. Вирішуючи спір, суди дійшли правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог із урахуванням встановлених обставин справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно довідки виконкому Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області від 22 листопада 2018 року № 762 на території Благовіщенського старостинського округу (с. Благовіщенка, Новокам`янка) Комиш-Зорянської ОТГ, ОСОБА_1 земельних ділянок, часток (паїв), що передані в оренду, не має.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 71 рік. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 71 рік.

З метою прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 , позивач звернувся до Більмацької державної нотаріальної контори Запорізької області з заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_3 на земельну частку (пай), розташовану на території Благовіщенської сільської ради Більмацького району Запорізької області, та земельну ділянку, розташовану на території Благовіщенської сільської ради Більмацького району Запорізької області, яка належала померлій ОСОБА_2 , спадкоємцем якої був ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, проте її не оформив. У видачі позивачу свідоцтв про право на спадщину на вказані земельні ділянки державним нотаріусом було відмовлено, оскільки ОСОБА_1 не надано правовстановлюючих документів на вказані об`єкти нерухомого майна.

Згідно запису в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_3 ОСОБА_2 29 листопада 1977 року була переведена на роботу в Куйбишевське міжгосподарче підприємство по виробництву продуктів птахівництва.

Згідно запису в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , виданій 01 грудня 1977 року на ім`я ОСОБА_2 , 01 грудня 1977 року ОСОБА_2 прийнята циплятницею цеху № 2 до Куйбишевського міжгосподарського підприємства по виробництву продуктів птахівництва у смт. Куйбишеве Запорізької області, наказ № 16 від 01 грудня 1977 року. Крім того згідно запису у вказаній трудовій книжці ОСОБА_2 встановлений строк роботи в колгоспі «Дружба» Куйбишевського району Запорізької області з 1957 року по 01 грудня 1977 року 15 років 11 місяців. Підставою внесення відповідного запису є протокол комісії по встановленню трудового стажу бувшим колгоспникам № 38 від 01 грудня 1977 року. 26 лютого 1982 року ОСОБА_2 звільнена на підставі статті 38 КЗпП УРСР у зв`язку з виходом на пенсію за віком, наказ № 17 від 26 лютого 1982 року.

Протоколом від 27 лютого 1992 року колгоспної ради соціального забезпечення колгоспу «Дружба» Благовіщенської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, ОСОБА_5 встановлений стаж праці в колгоспі з 01 січня 1944 року по 01 жовтня 1950 року, 6 років 9 міс.

Згідно копії довідки виконкому Благовіщенської сільської ради народних депутатів Куйбишевського району Запорізької області ОСОБА_2 , яка проживала в с. Благовіщенка, працювала в Куйбишевському міжгосподарчому підприємстві, мала город 0,52 га, збережену присадибну ділянку, згідно раніше прийнятого статуту колгоспу, до 1 га.

Згідно пункту 2 статуту сільськогосподарської артілі «Дружба», який затверджений рішенням виконкому Куйбишевської районної ради депутатів № 223 від 03 серпня 1960 року, з загальних земель артілі виділяється в особисте користування кожного колгоспного двору присадибна ділянка, яка задовольняє головним чином особисті потреби колгоспника в свіжих овочах, фруктах, ягодах. Розміри присадибних ділянок, які находяться в особистому користуванні колгоспного двору, встановлений у розмірі від 0,25 до 0,60 га, а в окремих випадках допущено розміри присадибної ділянки до 1 га в залежності від активної участі всіх працездатних членів сім`ї господарства артілі.

Згідно пункту 5 статуту сільськогосподарської артілі «Дружба» прийом в члени артілі проводиться загальними зборами колгоспників. Виключення з артілі може бути проведено тільки за рішенням загальних зборів артілі, на якому присутні не менше 2/3 загальної кількості членів артілі. Тимчасовий вихід з членів артілі по особистому бажанню проводиться за дозволом правління артілі.

Рішенням засідання правління колгоспу «Дружба» Куйбишевського району Запорізької області (пункт 4) було вирішено направити на роботу в Куйбишевське міжгосподарське підприємство по виробництву продуктів птахівництва в цех № 2 , 46 працівників, у тому числі і ОСОБА_2 (№ 18 в списку), що підтверджується копією протоколу № 16 від 25 грудня 1977 року.

Статут Куйбишевського міжгосподарського підприємства по виробництву продуктів птахівництва був зареєстрований 21 листопада 1977 року на підставі рішення виконкому Куйбишевської районної ради народних депутатів Запорізької області.

Згідно інформації, яка була надана ТОВ «Куйбишевська птахофабрика» за вих. № 327 від 24 червня 2019 року ОСОБА_2 була акціонером ТОВ «Куйбишевська птахофабрика». Крім того, ТОВ «Куйбишевська птахофабрика» повідомило, що являється правонаступником ВАТ «Куйбишевська птахофабрика», та не являється правонаступником колгоспу «Дружба».

На підставі розпорядження представника Президента України у Куйбишевському районі за № 504 від 21 грудня 1993 року, сільськогосподарське підприємство «Дружба» (с. Благовіщенка Куйбишевського району) отримало в колективну власність 4 786, 9 гектарів землі в межах згідно плану, до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства було включено 842 особи.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

При вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основними документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно з вимогами статей 22, 23 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Безпідставне невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до положень статті 524 ЦК Української РСР (1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

У статті 527 ЦК Української РСР зазначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Згідно статті 529 ЦК Української РСР діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого при спадкоємстві за законом є спадкоємцями першої черги в рівних частках.

Стаття 548 ЦК Української РСР визначає, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до положень статті 549 ЦК Української РСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Встановлено, що ОСОБА_2 , яка була матір`ю позивача ОСОБА_1 , працювала у колгоспі «Дружба», про що свідчить запис у трудовій книжці. У 1977 році вона була переведена із колгоспу «Дружба» до Куйбишевського міжгосподарського підприємства по виробництву продукції птахівництва на роботу в цех № 2.

Згідно з пункту 6 Примірного статуту колгоспу, затвердженого Четвертим Всесоюзним з`їздом колгоспників 25 березня 1988 року, членство в колгоспі зберігається за колгоспниками, які припинили роботу по старості або інвалідності, а також за особами, які тимчасово вибули з колгоспу, у випадках направлення на роботу в інші колгоспи, міжгосподарські підприємства і організації, в промисловість на строк, встановлений правлінням колгоспу.

ОСОБА_2 була переведена на постійну роботу до Куйбишевського міжгосподарського підприємства по виробництву продукції птахівництва цех № 2, а не тимчасово вибула із колгоспу «Дружба».

27 грудня 1993 року на підставі розпорядження представника Президента України у Куйбишевському районі від 27 грудня 1993 року № 504 КСП «Дружба» було видано державний акт на право колективної власності на землю. На час видачі державного акту на право колективної власності на землю КСП «Дружба» ОСОБА_2 припинила роботу у колгоспі та працювала на Куйбишевському міжгосподарському підприємстві по виробництву продукції птахівництва, отримувала там заробітну плату. У зв`язку із зазначеним ОСОБА_2 не була включена до списку, доданого до державного акту на право колективної власності на землю.

Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 не набула права на земельну частку (пай) у складі земель КСП «Дружба», у зв`язку із чим у позивача не виникло права на спадкування такого права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судами правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстації та постанова апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 19 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 грудня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович